Демократія

Нас знову й знов не учить час!

У впорядкованій анархії,

Ми тільки сходи в ієрархії,

І пнуться виродки по нас.

А наші мрії і за цент

Ніхто не купить. Лиш подивиться

І з п’яним реготом зупиниться,

Щоб їх втоптати у цемент.

За вільне ляпання лексем

Ми лементуєм і патякання.

А тільки гримнуть – ми, залякані,

У інший табір поповзем.

Наш колір – колір вічних змін –

Якийсь небесно-апельсиновий –

Із гаслом йде, від батька – синові:

 «Ми раді гавкать в межах стін!»

Ми – демократії плоди!

Зробімо знову революцію,

Щоб твердим кроком в еволюції

Назад упевнено піти!