Хмари.

Все рушать хмарні мавзолеї,
Не зупиняючись на мить,
Повз хмарочоси вздовж алеї,
Де метушня снує, шумить
І час іде і світлом бреше,
Кругом безвихідь самоти,
Лише вночі відверто, легше
Складати вірші німоти,
Дивитись в небо мерехтливе
І белькотіти віч-на-віч
Про непорадно-нещасливе
Комусь захованому в ніч.