Думки старенького пралісу
- 17.02.13, 12:15
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Старесенький, неначе лунь, праліс
Укрився пледом із туману.
О, скільки від людей зазнав він сліз,
І горя, і біди, й обману...
"Де ж подівалися гірські стежки,
Повиті сонцем, споришами?
Чому сумні замулені струмки,
Грунти покрились кураями?
Чому вода у річечці гнила,
Ріка усохла і змаліла?
Чом риба у агонії вмира,
Дерева в лісі поріділи?
Чому людині зовсім не болить
Те, що природа поступово гине?
Рубає гілку, на якій сидить,
Немудра в забутті людина..."
Так думав ліс, старий премудрий ліс.
Ех, якби молодість вернулась...
Щоб більше не було біди і сліз,
Щоби людина врешті схаменулась.
43
Коментарі
Гість: ТарасЧупринка
117.02.13, 12:26
Ви, як завше прекрасні у своїй ліричній геніальності! Щиро дякую!
Гість: Jaguar_65
217.02.13, 12:29
Не схаменеться люд, поки боліти не почне самому... Такий менталітет, на жаль...
Дякую за вірш
Гість: Мышуська
317.02.13, 12:33
doktor_khaos
417.02.13, 12:36
анонім
517.02.13, 12:37
Ларисо, приємної, погожої днини !!!
Поезія як завжди чудова і дуже актуальна !!!
А от чи схаменемося ми коли-небудь
ДЯКУЮ !!!
sonce-33
617.02.13, 12:37Відповідь на 1 від Гість: ТарасЧупринка
Спасибі, Тарасе!
sonce-33
717.02.13, 12:38Відповідь на 2 від Гість: Jaguar_65
Дякую, Ягуаре. Настане час, коли "премудрих немудрі одурять"...
Але буде пізно...
sonce-33
817.02.13, 12:39Відповідь на 3 від Гість: Мышуська
Спасибі, Мишусько, поділися сиром)
sonce-33
917.02.13, 12:39Відповідь на 4 від doktor_khaos
sonce-33
1017.02.13, 12:44Відповідь на 5 від анонім
Доброго, приємного дня, Володю!
Та чомусь серце заболіло за природу. Адже ресурси її вичерпні, все колись закінчується...А ми такі недалекоглядні й немудрі, люди, хоча і думаємо, що вінці цієї ж матінки-природи...