Поетові
- 06.10.12, 09:27
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
В агонії вечірнього гротеску
Конало сонце з формою цитрин.
Віршовані орнаменти і арабески
В пітьмі, схилившись, він творив.
Рядки стогнали, корчились від болю,
І скоро вже папір саднити став.
Чи був митець вдоволений собою?
Не знаєм ми, але писав, писав...
А потім прочитав. Скупа сльоза
Скотилася в затятого поета.
Насправді він уже і сам не знав,
Де вимисел, де правда у сюжетах.
Усе переплелось, як у віночку:
Червоне - чорне, суть і небуття.
Сидів поет, в одну дивився точку.
Димів папір... А може, і життя...
34
Коментарі
Гість: Мышуська
16.10.12, 09:44
Димів папір... А може, і життя...
sonce-33
26.10.12, 09:47Відповідь на 1 від Гість: Мышуська
Oleksander
36.10.12, 09:50
щось на зразок мук творчості
Гість: Мышуська
46.10.12, 09:50Відповідь на 2 від sonce-33
sonce-33
56.10.12, 09:54Відповідь на 3 від Oleksander
і це теж
Я ОДЕССИТКА
66.10.12, 10:04
Грусно...но так Красиво!!!!!!!!!
sonce-33
76.10.12, 10:11Відповідь на 6 від Я ОДЕССИТКА
невеличкі роздуми про творчсть...
Гість: Sergeevna
86.10.12, 11:25
sonce-33
96.10.12, 11:32Відповідь на 8 від Гість: Sergeevna
Гість: мары
106.10.12, 11:51