Ніби вічність з тобою не бачились

Ніби вічність з тобою не бачились.
Як багато всього нами втрачено...
Раптом серце з грудей вискакує
І летить до твого на побачення.

Розсуває в душі твоїй темнії хмари -
До твого потрапляє в обійми-лещата.
Заніміли у подиві вічні стожари,
Стих цвіркун у барвінку хрещатім.

Тріпотять, в хвилюванні полощуться,
Обіймаються, шепчуть дитинно.
І така благодать в нас хлюпочеться
ВІд сердець, що злились воєдино!

По тілам розлилася мелодія світла,
Що початку не має й не має кінця.
Снують люди повз нас непомітно,
Ми ж вслухаємось в наші серця!

Останні статті

Дух СТИХов. Мысли о том, что мы делаем.
06.04.2007, 13:26
А что если завтра...? Читать фсем!:)
28.01.2010, 19:03

буги-вуги-потенуза
08.05.2023, 17:25
про рыцарей
15.04.2023, 16:31
Богу слава, що ти в мене є!
30.10.2022, 22:14
...під гул сирен...
28.06.2022, 16:30
Цінність буття.
24.06.2022, 19:44

Коментарі

верь

14.09.12, 10:40

sonce-33

24.09.12, 10:42Відповідь на 1 від верь

анонім

34.09.12, 11:17

Ларисо ! ! ! ДУЖЕ гарний вірш, багатий на метафори, порівняння, а головне - те, що від Душі ! Красиво, дуже красиво !

sonce-33

44.09.12, 11:19Відповідь на 3 від анонім

дякую, щось так важко народжувся

анонім

54.09.12, 11:33Відповідь на 4 від sonce-33

Ларисо ! ! ! Проте дуже гарний... Видно Муза в Тебе - "сова" - звикла пізно вставати, а Ти її з самого ранку експлуатуєш
Хоч би кавою її напоїла !
(для Музи і для Тебе)