Ходила до сонця у гості

Если друг не смеётся, ты включи ему солнце…

Я йду  сьогодні до сонця в гості
Доріжкою, вкритою білою млою.
З-за тину вітаються соняхи-хлопці,
Схиляючи голови переді мною.

Дівчатка-жоржини, струсивши росу,
Дарують наснагу і дрібочку світла.
Іду я у гості - дарунок-горнятко несу
З настояним вранці цілющим повітрям.

Ось сонця господа. Постукала в двері:
- Привіт, дорогеньке! Поглянь у віконце:
Із чистими намірами  йду до оселі,
Я теж трішки, знаєш ти, сонце...

Воно посміхнулось: це ж треба, нахаба!
Але до будинку чемненько впустило.
Пили з ним какао, а потім співали,
І так мені любо було з ним і мило...

"Є речі  в житті, що не купиш за гроші, -
Все  думала я, як додому вертала, -
Це друзі відверті, привітні, хороші,
Як сонце у небі, вони для нас сяють!"