А хотілося мати свій дім...
- 16.07.12, 10:54
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
А хотілося мати свій дім,
Підперезаний сміхом дитячим,
Щоб віконцями глипав у двір,
Де немає жіночого плачу...
Молоді ми були... Будували мости,
А затим ці ж мости руйнували.
Замість того, щоб дім берегти,
Його дружно удвох спопеляли...
Малі доні без батька росли,
Сумували, страждали... Я знаю...
Мені важко сказати: "Прости...",
А ще важче сказати: "Прощаю..."
20
Коментарі
Гість: Tamara
116.07.12, 11:18
sonce-33
216.07.12, 11:19Відповідь на 1 від Гість: Tamara
анонім
316.07.12, 11:21
Гарний вірш, сумний трохи... Ларисо, не доводь до сліз...
Чомусь і так сумно...
Гість: Alex1956
416.07.12, 11:22
Важко щось сказати. Тут, настільки життєвий вірш... Мабуть, це голос твоєї душі...
sonce-33
516.07.12, 11:24Відповідь на 3 від анонім
Сумний, це вчора дощ лупив по вікнам, а я сама була, грім гримить, комп вимкнено - трохи страшнувато...
Такі страшилки і писалися...
sonce-33
616.07.12, 11:26Відповідь на 4 від Гість: Alex1956
Десь амбіції, десь жаль за втраченими літами, десь сум...
анонім
716.07.12, 11:50Відповідь на 5 від sonce-33
Та в нас теж, під вечір почався, аж під ранок перестав...
Невже то дощ навіює такий настрій?
sonce-33
816.07.12, 11:50Відповідь на 7 від анонім
Дощ плюс самота
Гість: Alex1956
916.07.12, 12:01Відповідь на 8 від sonce-33
Плюс наша спільнота. Реальність така, час не повернути назад. Приходиться згадувати, сумувати...
анонім
1016.07.12, 12:07Відповідь на 8 від sonce-33
Ну, перший хоч минає швидко...
