Молитва літа!

Роса  на  пальцях  в  кришталевих  переблисках,

  Зітхає  сонце  в  хмарах  диво-ранку,

І  ангели  плетуть  в  барвистих  нитках

Майбутнє  світло  вже  погаслого  світанку.

Струнка  панянка  босоніж  ридає,

Збирає  власні  сльози  у  відерце,

А  Бог  природу  знов  благословляє,

Й  здіймає  стомлене  від  ночі  серце.

Так  форс-мажорно  поєдналась  віра,

Планета,  простір  і  людина  світу  ,

В  молитві  ранішній,  коли  здіймалась  сила

На  ореолах  райського  повіту.

А  я  біжу,  бліда  роса  на  пальцях,

Дощем  вчорашнім  ллється  крізь  покоси,

Душа  кружляє  в  молитовних  танцях,  

Забувши  зло  і  вітряні  морози.