Про співтовариство

Все про Україну. Без політики. Статті від авторів та копіпаст, живопис та історія, вірші та музика та ін. Можна викладати вірші українською мовою на будь-яку тематику. Без політики та бруду по відношенню до будь-якої країни, нації чи віри.
Вид:
короткий
повний

Рідна Україна

Любов. Василь Симоненко

  • 28.08.12, 13:51
Дзвенять німою тугою ліси, Коли їх ніч тремтлива обнімає І від очей у ревності ховає Принади їх первісної краси. Бринять живою радістю ліси, Як ранок спалахне на небокраї, Як сонце огняне завісу піднімає Із їх первісної і чистої краси. Мені здається, — може, я не знаю, — Було і буде так у всі часи: Любов, як сонце, світу відкриває Безмежну велич людської краси. І тому світ завжди благословляє І сонце, що встає, і серце, що...

Читати далі...

Матері

  • 28.08.12, 12:46
Кожен ранок в Тетерів спадають Голубі тумани навесні. І вітри летючі овівають Твої коси в срібній сивині. Чом стоїш при схиленій ялині Край дороги, що побігла вдаль, Чом в очах твоїх у материних Світла радість і важка печаль? Знаю, знаю, мати моя рідна, Сина ждеш єдиного свого, Що ішов за нашу Батьківщину По шляхах гарячих крізь вогонь. Пролітають птиці, дзвін весняний Розливають в росяних вітрах. Та не верне сокіл твій коханий, Що поліг на дальніх рубежах. У лани колгоспнії...

Читати далі...

Рідна мова

  • 27.08.12, 13:42
Саме поїзд тоді виїжджав із Полтави. І сіяла ріка за немитим вікном. Молодий лейтенант, симпатичний і жвавий, Щось віщав чорнобривим супутницям двом. Трохи їх веселив, трохи сам веселився. Поки час помаленьку тікав і тікав. А надвечір на стіл головою схилився. Бо до того, признаться, дві ночі не спав. Що приснилось йому — то мені невідомо, Може, мати, дитинство, забуті жнива Чи садок у цвіту коло тихого дому... Він крізь сон шепотів... українські слова... Українські слова... Так раптово...

Читати далі...

Де зараз ви, кати мого народу...

  • 27.08.12, 07:50
Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде. Народ росте, і множиться, і діє Без ваших нагаїв і палаша. Під сонцем вічності древніє й молодіє Його жорстока й лагідна душа. Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ! Пощезнуть всі перевертні й приблуди, І орди завойовників-заброд! Ви, байстрюки катів осатанілих, Не забувайте, виродки, ніде: Народ мій є! В його гарячих...

Читати далі...

Дивлюсь я на яснії зорі...

  • 06.08.12, 16:33
Дивлюсь я на яснії зорі, Смутні мої думи, смутні. Сміються байдужії зорі Холодним промінням мені. Ви, зорі, байдужії зорі! Колись ви інакші були, В той час, коли ви мені в серце Солодку отруту лили.Леся Українка

Дві долі: Іван Труш і Леся Українка

  • 10.07.12, 15:27
Художник Іван Труш був сучасником Лесі Українки, Івана Франка, Михайла Грушевського, а також багатьох визначних українських діячів кінця ХІХ —початку ХХ століття. У світі він відомий, як митець, що приніс в Україну техніку західних модерністських течій, як майстер пейзажу і портретист, організатор мистецького та громадського життя. Труш говорив: «Нам треба стояти… ногами на нашій землі, головою бути в Європі, а руками обхоплювати якнайширше справи української нації». Ці...

Читати далі...

Конвалія. Леся Українка

  • 04.07.12, 13:08
[Приєднана картинка] Іван Труш "Портрет Лесі Українки" 1900р. Росла в гаю конвалія Під дубом високим, Захищалась від негоди Під віттям широким. Та недовго навтішалась Конвалія біла, — І їй рука чоловіча Віку вкоротила. Он понесли конвалію У високу залу, Понесла її з собою Панночка до балу. Ой на балі веселая Музиченька грає, Конвалії та музика Бідне серце крає: То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, ...

Читати далі...

А нумо знову віршувать... Тарас Шевченко

  • 04.07.12, 12:05
[Приєднана картинка] А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч... як би вам сказать, Щоб не збрехавши... Нумо знову Людей і долю проклинать. Людей за те, щоб нас знали Та нас шанували. ...

Читати далі...

Із-за гаю сонце сходить... Тарас Шевченко

  • 04.07.12, 04:02
Із-за гаю сонце сходить, За гай і заходить. По долині увечері Козак смутний ходить. Ходить він годину, Ходить він і другу. Не виходить чорнобрива Із темного лугу, Не виходить зрадливая... А з яру та з лісу З собаками та псарями Іде ...

Читати далі...

Contra spem spero!

  • 04.07.12, 03:21
Гетьте, думи, ви хмари осінні! То ж тепера весна золота! Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть, думи сумні! Я на вбогім сумнім перелозі Буду сіять барвисті квітки, Буду сіять квітки на морозі, Буду лить на них сльози гіркі. І від сліз тих гарячих розтане Та кора льодовая, міцна, Може, квіти зійдуть - і настане Ще й для мене весела весна...

Читати далі...