Підпалити сонце кутик неба...

Підпалить сонце кутик неба
Й знайде відлуння в моїх снах.
Ти пригонеш весь світ до себе
Й під обрій полетиш, мов птах.

Та море маревно палає...
Світанок... Тліє небосхил.
Думки мої в вітрах витають,
В сплетіннях сонячних вітрил.

І крики чайки вмить розріжуть
Лумкую тишу навкруги.
Хоча оту безмежну тишу
Я б залишила на віки.

Я полетіла б вільним птахом,
Сама б витала в небесах.
Малесенькі шматочки волі
Я зберегла б в своїх очах.

Я б заспівала ранком пісню,
Таку ж пронизливу й терпку,
Щоб тріпотіло кожне серце
Й летіло з сонцем в даль дзвінку.

Автор: Полуянова Анастасія