I.UA

О сообществе

Все про Україну. Статті від авторів та копіпаст, живопис та історія, вірші та музика та ін. Можна викладати вірші українською мовою на будь-яку тематику. Без політики та бруду по відношенню до будь-якої країни, нації чи віри.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Рідна Україна

Сотворіння.

Створив Майдан подружню пару, 

Свободи духом повінчав.

Ради життя, а не піару

Він сотворіння розпочав.

 

Зійшлися південь, схід і захід,

Щоб розгалузилось життя,

І як цілком природній захід

В них народилося б дитя.

 

Час підійнять Народну волю

На рівень Світо-сприйняття

Обрати вкотре кращу долю

Задля достойного життя.

 

Нехай складеться все на диво:

За покликом природніх прав

Законодавчу ініціативу,

Нарешті, щоб Народ узяв.

До подруг з НЕТу. З 8 березня.

Які чудові аватари,

Які чарівнії жінки.

Із них люба була б до пари

Й мені. Тепер, і навіки.

 

Душевні, продуктивні, творчі,

Розважливі, на співчуття легкі.

Я вам подякувати хочу

За те, що чуйні ви такі.

 

Буває вам самотньо в свято –

Я вам заглядую в віконце,

Серед приємних є багато:

Лазоревка, «Моє ти», Сонце… 



Я - це ти...

  • 18.02.14, 14:01
Я - це ти, а ти - це я
Разом ми одне ціле
Не розділити нас ніяк
Навіть коли між нами милі

Ти - моя, а я - твій
Інь і Янь нашого часу
Тобі погано, я сам не свій
Ти море перед моїм баркасом

Моі думки - твоі думки
Робим одне і те саме
Ми два однакових струмки
Переливаючись у великі лимани

Голос твій - моя розрада
Голос мій - твоя печаль
Для нас обох найтяжче зрада 
Для нас обох найгірший жаль

Очі твої - мій дорогоцінний скарб
Очі мої - твоє прокляття
Вони набрали наяскравіших барв
Через них побачив у душі твоій багаття

Душа твоя - моя ніжна ласка
Душа моя - твій страшний сон
Цей сон перетвориться на казку 
Наші серця заб'ються в унісон.

Назар Бурак

Чому тобі присвячую вірші?..

  • 14.02.14, 13:58
Чому тобі присвячую вірші?
Чому на аркуші ім’я твоє римую?
Чому для тебе місце у душі
Ще досі я плекаю і пильную?

Ніколи не жаліюся в журбі,
І цих віршів нікому не читаю.
Лише буває інколи, вночі
Я місяцю їх тихo сповідаю.

Моя надія як зів’ялий цвіт,
Нехай лиш вітер сторінки гортає…
Минає час, але чому ж тобі
Вірші без назви досі я складаю?

© Красницька К.

Сотворіння.

Створив Майдан подружню пару,

Свободи духом повінчав.

Ради життя, а не піару

Він сотворіння розпочав.

 

Зійшлися південь, схід і захід,

Щоб розгалузилось життя,

І як цілком природній захід

В них народилося б дитя.

 

Час підійнять Народну волю

На рівень Світо-сприйняття

Обрати вкотре кращу долю

Задля достойного життя.

 

Нехай складеться все на диво:

За покликом природніх прав

Законодавчу ініціативу,

Нарешті, щоб Народ узяв.

Розмова людей з Тарасом.

- Привіт, люде,  від Тараса,
Шевченком ще звали.
Як ви
,  любі,  там без мене?
Як там ваші справи?

- Пам`ятаєм тебе,  діду,
Пам`ятаєм
,  любий.
Ти прославив Україну,
Вивів нас у люди.

- Чи живете ви з панами?
Чи вже на свободі?
Чи зостались козаками,
В славі та скорботі?

- Ні ж бо, діду, не з панами.
Наче й на свободі
,
Але стали козаками
Не усі в народі.

- Добре,  діти, добре те,
Що ви на свободі.
Але сердечко козацьке
Має буть в народі
.

Як живеться в Україні,
Що є нині вільна
?
Що за влада у країні,
Чи не божевільна?

- Тяжко,  батьку,  нам живеться.
Тяжко
,  хоч ти трісни.
Наш народ на  все ведеться.
При владі ж
 -  егоїсти.

- Чом у вас на Україні
Такі лихі справи?
Сподіваюсь, ви єдині,
І в тім ваша слава?

- Скільки років творим, діду,
 Вільну ми державу,
Граємос
я в  Україну,
І не маєм слави.

Але є плюси,  рідненький:
Віра ще не згасла.
Беремо "Кобзар" старенький,
А там слова
 страсні.

Автор: Артем Демяненко.

Мій Шевченко.

Тарас закарбувався у душі моїй навік!
Були лихі часи в житті країни,
Та  не про себе думав мужній  чоловік -
Він переймався долею Вкраїни.

О, як боявся, що одурять і  покинуть
ЇЇ вві сні, а потім - окрадуть.
Йому ж боліла доля Батьківщини
Й дороговказом осявала путь.

Подумать тільки:  довгих десять років
Заслання, туги, болю і жалю...
І тисячі муштрованих солдатських кроків
Не перекреслили оте його "люблю..."

Як він любив... Він так любив Вкраїну, 
Безмежжя верб, степів і солов'їв,
Убогих, вдів і землю-сиротину,
Й ненавидів панів, жандармів і царів.

Поет леліяв мрію - жити без обману.
Ридали вірші та кляли недолю,
Повстати звали і порвать кайдани,
І кров'ю ворогів скропити волю!

Та не дали... І відняли Вітчизну,
І доконали генія ще в розквіті життя...
Я не справляю по тобі,  Тарасе, тризну -
А йду з живим тобою в майбуття!

 Автор: Ірина Шостак.

ШевченковІ слова.

Шевченкові слова

Народжуються в серці,

Тарас через віки

Із них до нас озветься.

 

Його сумні рядки

Душі торкнулись знову,

Піднять зуміли дух

Наснаги та любові.

 

Любити Україну

У них заповідав,

Як добре вільним бути,

Щораз усім казав.

                                                   

З отого Кобзаря

До мене виринають

Шевченкові думки,

Що націю єднають.

 

І буду я любити

І Україну, й мову…

В Шевченка я черпаю

Те мудре,  віще слово.


Автор: Володимир Габрель.

 

Підпалити сонце кутик неба...

  • 31.01.14, 13:52
Підпалить сонце кутик неба
Й знайде відлуння в моїх снах.
Ти пригонеш весь світ до себе
Й під обрій полетиш, мов птах.

Та море маревно палає...
Світанок... Тліє небосхил.
Думки мої в вітрах витають,
В сплетіннях сонячних вітрил.

І крики чайки вмить розріжуть
Лумкую тишу навкруги.
Хоча оту безмежну тишу
Я б залишила на віки.

Я полетіла б вільним птахом,
Сама б витала в небесах.
Малесенькі шматочки волі
Я зберегла б в своїх очах.

Я б заспівала ранком пісню,
Таку ж пронизливу й терпку,
Щоб тріпотіло кожне серце
Й летіло з сонцем в даль дзвінку.

Автор: Полуянова Анастасія

Життя духовного основа.

Ми всі – з лозової колиски,

І в ній малим лежав Тарас.

Під сволоком, німа, зависла.

Щоб нам нагадувать не раз,

 

Як у кріпацькій тій хатині

Почув журливу пісню він,

Як з крапель крові на калині

Далекий і тривожний дзвін.

 

Бо саме у слідах Тараса

Його розбурхана душа.

Блага до всіх вона відразу

І поміж нас тепер руша.

 

«Хай слово наше не вмирає»

Звучить як щире каяття.

Нема, Тарасе, того раю…

Але з-поміж марнот життя

 

«Ще наша правда не пропала», -

Ми щиро твердим Кобзарю,

Бо є між нас борців немало,

Хто вірить у ясну зорю.

 

Твій гнівний дух ніхто не зрадить,

Такі не стануть поміж нас.

І українська буде влада,

Тобі клянемося, Тарас.

 

Автор: Валентина Поїзник.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности