О сообществе

Все про Україну. Статті від авторів та копіпаст, живопис та історія, вірші та музика та ін. Можна викладати вірші українською мовою на будь-яку тематику. Без політики та бруду по відношенню до будь-якої країни, нації чи віри.

Топ участников

Вид:
краткий
полный

Рідна Україна

Старість.

(диптих)

 Іде зсутулена, зігнута,

Ціпочком помічає путь.

А ноги, як важкії пута,

Ніяк їй ходу не дають.

Гофрованим папером шкіра

Застигла на її лиці,

І руки землянисто-сірі

Прихистком стали для рубців.

Беззубий рот, на диво вперто,

Затягує бліді вуста.

У голові думки потерті,

У серці всілась самота.

В очах з’єдналися печалі,

Не чітко мовляться слова…

Як жити в білім Світі далі?

Коли душа іще жива.

         ***

Про старість – підсумок життя,

Чомусь ми згадуємо запізно…

Колись весна в твоє життя

Вплітала солов’їну пісню.

Чи думалось про дні «старі»?

Та ні. Були ж усі бадьорі,

Такі міцні та молоді,

І радісно сіяли зорі.

Здавалось, весни і літа

Нас не покинуть до останку,

Та з часом ритміка не та

Вселялась у осінні ранки.

І прикро так. На схилі літ

Більш відчуваємо ми втому,

Поки що дужий чоловік

Не усвідомлює по тому,

Що гальмуватиме хода,

На сивих крилах не злетіти.

Життєва істина проста

Живеш допоки; маєш жити.

А старість зовсім не напасть,

Хоч холодом обійме груди,

Їй трішки радості додасть

Тепло, що подарують люди.

          Євдокія Тернова.

Любіть Україну...

  • 12.05.14, 13:24
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944
В. Сосюра

Дивися, безкрайнєє, синєє небо...

  • 01.05.14, 13:21
Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля

Автор невідомий

Мова

  • 30.04.14, 13:22
Ой, яка чудова – українська мова!
Не загинула вона у течії віків.
Мова солов’їна, мова колискова
Рідного народу і моїх батьків.

Автор невідомий

Сотворіння.

Створив Майдан подружню пару, 

Свободи духом повінчав.

Ради життя, а не піару

Він сотворіння розпочав.

 

Зійшлися південь, схід і захід,

Щоб розгалузилось життя,

І як цілком природній захід

В них народилося б дитя.

 

Час підійнять Народну волю

На рівень Світо-сприйняття

Обрати вкотре кращу долю

Задля достойного життя.

 

Нехай складеться все на диво:

За покликом природніх прав

Законодавчу ініціативу,

Нарешті, щоб Народ узяв.

До подруг з НЕТу. З 8 березня.

Які чудові аватари,

Які чарівнії жінки.

Із них люба була б до пари

Й мені. Тепер, і навіки.

 

Душевні, продуктивні, творчі,

Розважливі, на співчуття легкі.

Я вам подякувати хочу

За те, що чуйні ви такі.

 

Буває вам самотньо в свято –

Я вам заглядую в віконце,

Серед приємних є багато:

Лазоревка, «Моє ти», Сонце… 



Я - це ти...

  • 18.02.14, 14:01
Я - це ти, а ти - це я
Разом ми одне ціле
Не розділити нас ніяк
Навіть коли між нами милі

Ти - моя, а я - твій
Інь і Янь нашого часу
Тобі погано, я сам не свій
Ти море перед моїм баркасом

Моі думки - твоі думки
Робим одне і те саме
Ми два однакових струмки
Переливаючись у великі лимани

Голос твій - моя розрада
Голос мій - твоя печаль
Для нас обох найтяжче зрада 
Для нас обох найгірший жаль

Очі твої - мій дорогоцінний скарб
Очі мої - твоє прокляття
Вони набрали наяскравіших барв
Через них побачив у душі твоій багаття

Душа твоя - моя ніжна ласка
Душа моя - твій страшний сон
Цей сон перетвориться на казку 
Наші серця заб'ються в унісон.

Назар Бурак

Чому тобі присвячую вірші?..

  • 14.02.14, 13:58
Чому тобі присвячую вірші?
Чому на аркуші ім’я твоє римую?
Чому для тебе місце у душі
Ще досі я плекаю і пильную?

Ніколи не жаліюся в журбі,
І цих віршів нікому не читаю.
Лише буває інколи, вночі
Я місяцю їх тихo сповідаю.

Моя надія як зів’ялий цвіт,
Нехай лиш вітер сторінки гортає…
Минає час, але чому ж тобі
Вірші без назви досі я складаю?

© Красницька К.

Сотворіння.

Створив Майдан подружню пару,

Свободи духом повінчав.

Ради життя, а не піару

Він сотворіння розпочав.

 

Зійшлися південь, схід і захід,

Щоб розгалузилось життя,

І як цілком природній захід

В них народилося б дитя.

 

Час підійнять Народну волю

На рівень Світо-сприйняття

Обрати вкотре кращу долю

Задля достойного життя.

 

Нехай складеться все на диво:

За покликом природніх прав

Законодавчу ініціативу,

Нарешті, щоб Народ узяв.

Розмова людей з Тарасом.

- Привіт, люде,  від Тараса,
Шевченком ще звали.
Як ви
,  любі,  там без мене?
Як там ваші справи?

- Пам`ятаєм тебе,  діду,
Пам`ятаєм
,  любий.
Ти прославив Україну,
Вивів нас у люди.

- Чи живете ви з панами?
Чи вже на свободі?
Чи зостались козаками,
В славі та скорботі?

- Ні ж бо, діду, не з панами.
Наче й на свободі
,
Але стали козаками
Не усі в народі.

- Добре,  діти, добре те,
Що ви на свободі.
Але сердечко козацьке
Має буть в народі
.

Як живеться в Україні,
Що є нині вільна
?
Що за влада у країні,
Чи не божевільна?

- Тяжко,  батьку,  нам живеться.
Тяжко
,  хоч ти трісни.
Наш народ на  все ведеться.
При владі ж
 -  егоїсти.

- Чом у вас на Україні
Такі лихі справи?
Сподіваюсь, ви єдині,
І в тім ваша слава?

- Скільки років творим, діду,
 Вільну ми державу,
Граємос
я в  Україну,
І не маєм слави.

Але є плюси,  рідненький:
Віра ще не згасла.
Беремо "Кобзар" старенький,
А там слова
 страсні.

Автор: Артем Демяненко.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
12
предыдущая
следующая
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее в политике конфиденциальности