Затяжний стрибок.

У люк з літака – затяжний стрибок.

Враз бритва повітря відкинула вбік.

Кільце парашута стискає рука,

Ривок відчайдушний… немає хлопка.

Назустріч шалено несеться земля,

Фінал наближає, а не віддаля.

Прокушені губи – не буду кричати.

Не дихають в натовпі хлопці й дівчата.

Не буду, не стану їх плечі згинати – 

Останньою миттю пам’ять псувати.

Та раптом: ось він, запізнілий хлопок.

Сіпнуло, крутнуло і кинуло в шок.

Підняв догори глупі очі у купол,

Спасибі: живий! нехай навіть і глупий.

В земних я долонях – не сталось кінця.

І лише на скронях два сивих кільця.