А нумо знову віршувать...

А нумо знову віршувать.
Звичайне, нишком. Нумо знову,
Поки новинка на основі,
Старинку божу лицювать.
А сиріч... як би вам сказать,
Щоб не збрехавши... Нумо знову
Людей і долю проклинать.

Людей за те, щоб нас знали
Та нас шанували.
Долю за те, щоб не спала
Та нас доглядала.
А то бач, що наробила:
Кинула малого
На розпутті, та й байдуже,
А воно, убоге,
Молодеє, сивоусе,—
Звичайне, дитина,—
І подибало тихенько
Попід чужим тином
Аж за Урал. Опинилось
В пустині, в неволі...
Як же тебе не проклинать,
Лукавая доле
Не проклену ж тебе, доле,
А буду ховатись
За валами. Та нищечком
Буду віршувати,
Нудить світом, сподіватись
У гості в неволю
Із-за Дніпра широкого
Тебе, моя доле!

1848
Орська кріпость

Останні статті

Моя сива жінка.
25.09.2016, 07:50
Посів свободи.
30.09.2015, 09:52
Старість.
05.10.2014, 11:30
Любіть Україну...
12.05.2014, 13:24
Дивися, безкрайнєє, синєє небо...
01.05.2014, 13:21
Мова
30.04.2014, 13:22
Сотворіння.
21.04.2014, 18:31

Коментарі

mariared

19.03.13, 23:10

Чудовий вірш!
Мені, навіть, одразу захотілось віршувать

RomahaN

29.03.13, 23:20Відповідь на 1 від mariared

А наизусть выучить слабо?

mariared

39.03.13, 23:30Відповідь на 2 від RomahaN

Жодних проблем!

RomahaN

49.03.13, 23:40Відповідь на 3 від mariared

Жодних проблем!Почему-то я тебе верю.
Нет таких задач, которые человек в конечном итоге не смог бы решить.

mariared

59.03.13, 23:47Відповідь на 4 від RomahaN

Повністю згодна

Julia Taneta

610.03.13, 00:16

webFreeman

710.03.13, 00:55

А мне почему то российские поэты больше по душе...

Я к вам пишу: случайно! право
Не знаю как и для чего.
Я потерял уж это право.
И что скажу вам? — ничего!
Что помню вас? — но, боже правый
Вы это знаете давно.
И вам, конечно, все равно.
И знать вам также нету нужды,
Где я? что я? в какой глуши?
Душою мы друг другу чужды
Да вряд ли есть родство души. —
Страницы прошлого читая,
Их по порядку разбирая
Теперь остынувшим умом,
Разуверяюсь я во всем.
Смешно же сердцем лицемерить
Перед собою столько лет;
Добро б еще морочить свет!
Да и притом что пользы варить
Тому, чего уж больше нет?..
Безумно ждать любви заочной?
В наш век все чувства лишь на срок;