О сообществе

Все про Україну. Статті від авторів та копіпаст, живопис та історія, вірші та музика та ін. Можна викладати вірші українською мовою на будь-яку тематику. Без політики та бруду по відношенню до будь-якої країни, нації чи віри.
Вид:
краткий
полный

Рідна Україна

Сотворіння.

Створив Майдан подружню пару,

Свободи духом повінчав.

Ради життя, а не піару

Він сотворіння розпочав.

 

Зійшлися південь, схід і захід,

Щоб розгалузилось життя,

І як цілком природній захід

В них народилося б дитя.

 

Час підійнять Народну волю

На рівень Світо-сприйняття

Обрати вкотре кращу долю

Задля достойного життя.

 

Нехай складеться все на диво:

За покликом природніх прав

Законодавчу ініціативу,

Нарешті, щоб Народ узяв.

Розмова людей з Тарасом.

- Привіт, люде,  від Тараса,
Шевченком ще звали.
Як ви
,  любі,  там без мене?
Як там ваші справи?

- Пам`ятаєм тебе,  діду,
Пам`ятаєм
,  любий.
Ти прославив Україну,
Вивів нас у люди.

- Чи живете ви з панами?
Чи вже на свободі?
Чи зостались козаками,
В славі та скорботі?

- Ні ж бо, діду, не з панами.
Наче й на свободі
,
Але стали козаками
Не усі в народі.

- Добре,  діти, добре те,
Що ви на свободі.
Але сердечко козацьке
Має буть в народі
.

Як живеться в Україні,
Що є нині вільна
?
Що за влада у країні,
Чи не божевільна?

- Тяжко,  батьку,  нам живеться.
Тяжко
,  хоч ти трісни.
Наш народ на  все ведеться.
При владі ж
 -  егоїсти.

- Чом у вас на Україні
Такі лихі справи?
Сподіваюсь, ви єдині,
І в тім ваша слава?

- Скільки років творим, діду,
 Вільну ми державу,
Граємос
я в  Україну,
І не маєм слави.

Але є плюси,  рідненький:
Віра ще не згасла.
Беремо "Кобзар" старенький,
А там слова
 страсні.

Автор: Артем Демяненко.

Мій Шевченко.

Тарас закарбувався у душі моїй навік!
Були лихі часи в житті країни,
Та  не про себе думав мужній  чоловік -
Він переймався долею Вкраїни.

О, як боявся, що одурять і  покинуть
ЇЇ вві сні, а потім - окрадуть.
Йому ж боліла доля Батьківщини
Й дороговказом осявала путь.

Подумать тільки:  довгих десять років
Заслання, туги, болю і жалю...
І тисячі муштрованих солдатських кроків
Не перекреслили оте його "люблю..."

Як він любив... Він так любив Вкраїну, 
Безмежжя верб, степів і солов'їв,
Убогих, вдів і землю-сиротину,
Й ненавидів панів, жандармів і царів.

Поет леліяв мрію - жити без обману.
Ридали вірші та кляли недолю,
Повстати звали і порвать кайдани,
І кров'ю ворогів скропити волю!

Та не дали... І відняли Вітчизну,
І доконали генія ще в розквіті життя...
Я не справляю по тобі,  Тарасе, тризну -
А йду з живим тобою в майбуття!

 Автор: Ірина Шостак.

ШевченковІ слова.

Шевченкові слова

Народжуються в серці,

Тарас через віки

Із них до нас озветься.

 

Його сумні рядки

Душі торкнулись знову,

Піднять зуміли дух

Наснаги та любові.

 

Любити Україну

У них заповідав,

Як добре вільним бути,

Щораз усім казав.

                                                   

З отого Кобзаря

До мене виринають

Шевченкові думки,

Що націю єднають.

 

І буду я любити

І Україну, й мову…

В Шевченка я черпаю

Те мудре,  віще слово.


Автор: Володимир Габрель.

 

Підпалити сонце кутик неба...

  • 31.01.14, 13:52
Підпалить сонце кутик неба
Й знайде відлуння в моїх снах.
Ти пригонеш весь світ до себе
Й під обрій полетиш, мов птах.

Та море маревно палає...
Світанок... Тліє небосхил.
Думки мої в вітрах витають,
В сплетіннях сонячних вітрил.

І крики чайки вмить розріжуть
Лумкую тишу навкруги.
Хоча оту безмежну тишу
Я б залишила на віки.

Я полетіла б вільним птахом,
Сама б витала в небесах.
Малесенькі шматочки волі
Я зберегла б в своїх очах.

Я б заспівала ранком пісню,
Таку ж пронизливу й терпку,
Щоб тріпотіло кожне серце
Й летіло з сонцем в даль дзвінку.

Автор: Полуянова Анастасія

Життя духовного основа.

Ми всі – з лозової колиски,

І в ній малим лежав Тарас.

Під сволоком, німа, зависла.

Щоб нам нагадувать не раз,

 

Як у кріпацькій тій хатині

Почув журливу пісню він,

Як з крапель крові на калині

Далекий і тривожний дзвін.

 

Бо саме у слідах Тараса

Його розбурхана душа.

Блага до всіх вона відразу

І поміж нас тепер руша.

 

«Хай слово наше не вмирає»

Звучить як щире каяття.

Нема, Тарасе, того раю…

Але з-поміж марнот життя

 

«Ще наша правда не пропала», -

Ми щиро твердим Кобзарю,

Бо є між нас борців немало,

Хто вірить у ясну зорю.

 

Твій гнівний дух ніхто не зрадить,

Такі не стануть поміж нас.

І українська буде влада,

Тобі клянемося, Тарас.

 

Автор: Валентина Поїзник.

Багато серця вділено комусь...

  • 27.01.14, 13:21
Багато серця вділено комусь,
Багато щастя втрачено даремно...
Я більш ніколи, чуєш, не прогнусь
Перед людьми, в яких у душах темно.

© Роман Хованець

Шевченка знають у всьому світі.

Шевченка знають у всьому світі,

Читають дорослі і люблять діти.

Черкаські люди  - славні земляки –

Співають пісню про хрущі й садки,


Дніпро, широкий і могутній.

А він стоїть, величний, незабутній,

Стоїть на канівській горі

І дивиться, що коїться на цій землі.


Всього минуло два століття,

А на Вкраїні знову лихоліття.

Все повернулось: панство і служниці,

Нізащо пересічних бють по пиці.


І наймити ідуть з торбами,

А жебраки лежать попід тинами.

І храмів стало більше, і палат.

І в «Чорній раді» продані сидять.

 

Все, як колись, ніяких змін…

Стоїть в зажурі України син

На канівській  святій горі:

«Чому ж  мовчать вкраїнці-бунтарі?»


Автор:  Таміла Калашник.

 

 

Пишу листи...

  • 23.01.14, 13:32
Пишу листи, складаючи в шухляду, -
У адресата вже нове життя...
А у душі - ні спокою, ні ладу,
Переплелись з думками почуття.

І не тобі тепер мене судити -
Я все тобі до крихти віддала.
А серце просить:"Хочу просто жити,
Любові хочу, вірності, тепла!"

На аркушах - і сльози, і чорнило,
Неначе хтось насмисно наслідив.
Я ще напишу, як тебе любила,
А ти згадаєш, як мене любив... 

Автор: Лілія Альшуайбі

А колись ти знайдеш мене знову...

  • 22.01.14, 13:28
А колись ти знайдеш мене знову,
Просто захочеш відчути те ж,
Коли обох п’янить одна розмова,
Немає заборон, бар’єрів, меж.

Колись ти віднайдеш мене, як книгу,
Що так любив, та вже забув сюжет.
Навіки відцівіло? Лише достигло?
Рідніше ніж колись, чи вкрай чуже?

Ти врешті віднайдеш мене, й забуте
Уврветься в життя з новою силою.
А поки, мій хороший, милий друже,
Будь так само з іншими щасливий.

© Юлія Алейнікова