1984. хіба рефлексії...?
- 09.01.12, 11:25
- Книгочеи
Як не дивно, але у ці святкові дні мене потягнуло на антиутопії. Можливо наштовхнули аномалії у природі, можливо у суспільному житті, чи просто захотілось контрасту із сльозливо-сопливими мелодрамами, якими з перемінним успіхом намагається в ці дні заповнити душевну лакуну телебачення.
Почала я з вже мабуть класичного Орруелівського "1984". На свій сором, читала твір вперше. Сказати, що він справив на мене величезне враження - не сказати нічого. Як вихор прийшовся по розслабленому святковою атмосферою мозку.
Здивувало те, що часто в анотаціях до роману пишуть, що він сатиричний. Що ж? Може так, але тоді це вже надто чорна сатира, від якої залишається гіркувато прикрий присмак.
І насправді враження таке, що ніби і нічого нового, криве дзеркало на вже відому реальність. І в цьому дзеркалі з усіма випуклостями і чіткістю проступає абсурдність конформізму й ідолопоклонництва. І хочеться закричати, що, мовляв, ні, ми зовсім не такі, ми інші. але десь далеко в підсвідомому пульсує зрадливе "хіба?"...
8
Коментарі
doro
19.01.12, 12:17
фільм бачила, теж вражаюче
barragtu
29.01.12, 13:05Відповідь на 1 від doro
а я не бачила. треба мабуть буде глянути
анонім
39.01.12, 21:48
barragtu
49.01.12, 21:55Відповідь на 3 від анонім
як виявляється, ні. здається, що він просто актуальним став
а щодо Скотного двору навіть не знаю, шось я від цього твору прогрузилась трохи, тепер і не знаю, а за пораду дякую
анонім
519.03.12, 13:54
вот именно,что идоллопоклонство это абсурд!!!как говорится в Библии:"не сотвори себе кумира",а идол и есть кумир
barragtu
622.03.12, 13:43Відповідь на 5 від анонім
звичайно
анонім
718.11.14, 11:16Відповідь на 6 від barragtu