Історичні парадокси заганяють режим Януковича у глухий кут.

Коли відбуваються тектонічні зрушення у пластах історичної матерії – вже не люди навіть керують процесами, а саме процеси цих зрушень ведуть акторів історичної трагедії. 
Так було завжди. 
18-річний Октавіан Август зміг ошукати досвідченого старого політика Цицерона, тому, що жив у новому часі та діяв і мислив за новими правилами, які Цицеронові були ще незвичні. 

У Громадянській війні в Америці краща армія та кращі полководці були не у північних штатах, а саме у південних. 
Але останні програли. 

Можна ще навести приклад: в російській громадянській війні журналістові Троцькому та літераторові Леніну вдалося створити більш боєздатну армію, ніж царським генералам. 
У результаті – царські генерали вимушені були перекваліфікуватися у письменників, бо журналіст та літератор стали успішними воєначальниками. 

Але це ще не все: усі ці феєричні перемоги були потрібні, щоб кінець кінцем переміг та знищив усіх кримінальний злочинець Коба-Джугашвілі, якого ніхто в народі не знав навіть під час Жовтневого перевороту. Якого тепер обожнюють усі культурно неповноцінні люди. 

Про що я? 
Про те, що люди мислять у меншому числі вимірів, ніж відбуваються події. Історію людства, як і природу перехитрити неможливо. Якщо ти заплющив очі – предмет через нікуди не щезає!

Отже – режим Януковича з початку фальсифікації виборів почав нахабно грати роль сліпого бульдозера за принципом «А що ви нам зробите?». 
Розумілося, що нічого проти озброєних людей зробити неможливо. 
Тобто – «проти лому немає прийому».

А цим самим ломом по власних ногах – не спробували? 
Режим Януковича саме цим і займається: нищить самі умови власного комфортного існування.
Це дуже нагадує Адольфа Гітлера, який пишався з власного покликання художника та архітектора. (Читаймо спогади Шпеєра…). 

Але якось дивно: він хотів одночасно кидати бомби на чужі міста та розбудовувати власні. 
Те, що це одночасно робити нелогічно – він якось не розумів, бо хотів жити за власними емоційними уподобаннями.
«Дай серцю волю – заведе в неволю» - одна з небагатьох дійсно мудрих українських поговірок.

Але цього замало – у Віктора Януковича та Адольфа Гітлера є ще одна спільна забаганка колись бідних людей: щоб увесь світ був ними підкорений – але щодня їм би нічого не треба було робити! 
Навіть свою диктаторську «справу». 
Інші порівняння Віктора Януковича з Гітлером шкультигають – не на користь саме Віктора Януковича. 

Настає мить, коли вже те, що сприяло щастю перемоги – те нещадно нищить творіння та творця. 
Забужко мріяла, щоб Янукович став президентом не лише Донбасу, але й усієї України. Ми ж бажали, щоб його діапазон обмежився власним Бункером – чи то на Банковій, чи навіть в Межигір’ї. 

Як бачимо, події наближають диктатора не до усієї України, а до ізольованого Бункеру. 
Ув’язнення Юлії Тимошенко та Юрія Луценка заганяє диктатора у політичний глухий кут. Тепер ні визволити, ні далі тримати політв’язнів Янукович не може. 
Так що залишається тільки вбити або випустити. 
Так що вибере Янукович? 

Коли Янукович саджав обох відомих політв’язнів – йому політшарлатани (Фесенко, Єрмолаєв, Копатько, Бекешкіна та інші) навіяли, що у опозиції немає партій, що «БЮТ-Батьківщина» - це лише сама Юля, що без Юрія Луценка теж буде непогано – ніхто його не пожаліє… 

Згадаймо – чи не означені шарлатани просторікували, що з ув’язненням ЮВТ її фракція посиплеться як жовте листя… 
Але ж ні: вектор подій змінився – Янукович сам зіграв позитивну роль «санітара лісу» - фракція «БЮТ-Батьківщина» очистилася! Навіть казус з Забзалюком виявив, що щось в політичному повітрі різко змінилося. Забзалюк повертається до своєї фракції, а «БЮТ-Батьківщина» лише зміцнила власну дисципліну та взагалі згуртувалася. 
Не чекали. 

Але це ще не все: коли відбуваються дійсно історичні події – то вони НЕ можуть спиратися на долю чи «примхи» ОДНІЄЇ особи – нехай це буде і Юлія Тимошенко. Якщо її ув’язнюють – виявляється, що в опозиції Є запасні варіанти як участі в русі, так і в керівництві цим рухом. 

Тобто тут, як в історичному експерименті спостерігаємо МНОЖИННІСТЬ процесів. Тобто – якщо навіть Юля загине – диктаторові НЕ вберегтися. Після Яна Гуса завжди знайдеться Ян Жижка, який очолить повстання-помсту. (Це щодо подій у середньовічній Чехії, якщо хтось не знає). 

Саме у цьому контексті режим починає БЕЗПОРАДНО борсатися у пошуках спасіння. Цей режим, як старий мудрий Цицерон промахується: залучають «об’єктивних» тушок від журналістики та всілякої аналітики. Але ті одразу втрачають кваліфікацію – бо одразу втрачають навіть зовнішню пристойність, яка в інформаційній війні дуже дорого коштує. 

Це стосується журналістів – Соні, Кошкіної, Сергія Лещенка, Мустафи Найєма, Ірини Погорєло-вої, Сергія Рахманіна (з мантрою «усі вони однакові» «немає, шкода, лідера»…). 
Якщо події починають набувати усі ознаки непримиренної війни, учасники усі вдягнуть захисний камуфляж – то пристойність втримати дуже важко – тут маскуватися неможливо, з цим треба народитися. 
Колись академік Дмтро Ліхачов сказав: «Можна прикидатися ким завгодно. Але не можна удавати з себе людину інтелігентну». Це або є, або цього немає.

Ми усе це не писали б – якби не останній постріл у бік опозиції з боку… журналістки Вікторії Сюмар. Від неї не чекав. І справа НЕ в тому навіть, що вона написала джинсу проти «джинси Наталії Королевської». Хтось когось завжди у чомусь підозрює. Після зрад дітей Чорновола, Мороза, Ющенка ми усі здригаємося від нудоти зрадництва. 

Але давайте придивимося: УСІ, хто був проти Юлії Тимошенко – одночасно і проти Наталії Королевської! Не дивно це? 
Адже, якщо правда, що Вікторія Сюмар – дружина Сергія Тарана, соратника Віктора Ющенка – то тут багато чого стає зрозумілим. 
Але це ще не все: Вікторія Сюмар – член та учасник САМ – тобто руху, який буде конкурувати саме не з регіоналами, а з опозицією. Тобто «опозиція – «нечесна, несправжня». А от ми рух САМ – чесні та справедливі, правдиві та ще щось.
Будемо витискати «несправжніх опозиціонерів» з виборчого процесу. 

Працювати разом з владою Януковича проти опозиції.

Ми вже писали, що зараз з’явиться багато «чесних, простих, вірних, справедливих…» замість тих, кого вже посадили до в’язниці. Найєм оговтався – і вже дає «правдиву» інформацію про шалену популярність ображеного Анатолія Гриценка. 

Повторимо: рух «Вперед» Наталії Королевської, Андрія Панаєтова, Галини Кулик, Ірини Кас’ян НЕ Є заміною опозиційних сил на виборах. Як і «Спільна справа» Олександра Данилюка. 
І та і інша організації працюють У ПОМІЧ опозиції яка є. САМ Вікторії Сюмар та В’ятровича працюють ЗАМІСТЬ опозиції. 
Як «противсіхи» 2010 року. 

Чи ми ідеалізуємо нинішню опозицію? 
Звичайно – ні. Але вона користується підтримкою населення. Дехто з об’єднаної опозиції нам ДУЖЕ не подобається. Але на війні як на війні – командирів не вибирають, треба працювати з тими, які є. 

Адже нам протистоїть єдиний консолідований, ОЗБРОЄНИЙ ворог – ми повинні вибирати адекватну «зброю» та методи. 
Та викривати хитрощі супротивника. Джинса про джинсу Вікторії Сюмар, Мустафи Найєма, Сергія Лещенка разом з «аналітиками». 
Отже ще раз: 
1. Громадянські рухи, які допомагають наявній опозиції – працюють на нас
2. Ті рухи, які хочуть витиснути опозиційні партії з виборів СОБОЮ – є проекти Банкової.

Наостанок: якщо жодна тушка не пройде в Верховну Раду – це буде пересторогою іншим. 
Ще: коли ми пишемо, що «потрібно повернутися до Конституції 2004 року» - це не означає, що ми її ідеалізуємо. Це значить тільки те, що треба скасувати рішення Конституційного Суду по Конституції 1998 року. А КСУ треба просто розпустити та судити її членів як державних зрадників. 
Ющенка теж в ідеалі судити як ворога Української держави. За «Росукренерго», зокрема…

Станіслав Овчаренко