Що робив Роман Шухевич у Білорусі?

Служба у Білорусі - це одна з найменш відомих сторінок біографії Романа Шухевича. Він був командиром українського підрозділу “Нахтіґаль” при німецькій армії. Однак після цього почалися конфлікти українських націоналістів з німецьким окупаційним режимом і арешти. Тоді “Нахтіґаль” було знято з фронту як потенційно небезпечний для німців. Його відправили на так зване “донавчання”. В кінці 1941 року переформатували у батальйон “Шуцманшафт” і відправили на територію Білорусі. Перебували там до кінця 1942 року.

Участь українців і “Нахтіґалю” у пацифікації білоруських сіл і в антиєврейських погромах 1941 року - вигадки. Невідоме завжди породжує можливості для інформаційних спекуляцій. Конкретних документів про діяльність батальйону “Шуцманшафт” досі не знайшли. Хоча є багато бажаючих їх відшукати. Дехто запевняв, що такі матеріали покажуть звірства українців у Білорусі. Єдина наявна інформація - це спогади самих членів батальйону. Зокрема, спогади Мирослава Кальби у кількох його книгах. Крім галасливої інформації, яка не опирається на жодні архівні документи, не зустрічав публікацій, які б розкривали цю сторінку життя Романа Шухевича.

Спекуляції вигідні людям, які бояться відновлення української національної пам'яті і віддання належної шани героям. Потужна інформаційна кампанія проти Романа Шухевича була розгорнута  2007 року після присвоєння йому посмертно звання Героя України. В першу чергу мова йде про ЗМІ, які працюють на російську владу і намагаються утвердити образ Шухевича-колаборанта. Таким чином хочуть кинути тінь на весь український визвольний рух. У цій кампанії використовували старі “кгбістські” заготовки кінця 50-х років, що стосувалися “Нахтіґалю”. У кампанію було втягнуто навіть таку поважну інституцію як ізраїльський меморіальний комплекс “Яд Вашем”. Він виступив із заявою про наявність у них досьє, які нібито компрометують Шухевича як учасника антиєврейських погромів. Після нашого візиту у “Яд Вашем” виявилось, що нічого такого немає.

Відбувалися сутички підрозділу Шухевича з білоруськими радянськими партизанами. Вони розгорнули свою діяльність на цій території 1942 року. Це  радянські диверсійні загони, завданням яких були антинімецькі акції.  Вони загострювали німецьку окупаційну політику, підставляючи мирне населення. Діяли за принципом, чим жорсткіша окупаційна система, тим  краще. Провокували партизани її своїми діями, розплату за які несли  місцеві. Говорити про частоту таких сутичок не можна, бо немає відповідних підтверджень. Проте не бачив жодних матеріалів, які б  говорили про боротьбу українського підрозділу з білоруськими  національними партизанами.

Найвище військове звання, яке мав Роман Шухевич - це генерал-хорунжий УПА. Маємо черговий міф про те, що він нібито був нагороджений високим  військовим німецьким званням і залізним хрестом. Це було легко  перевірити. За кілька років жодних документів, які б це підтверджували,  не було. Інформація про нагороджених залізним хрестом є. Є і списки, у  яких відсутній Роман Шухевич. “Автором” цієї нагороди є історик Анатолій Чайковський. Він першим написав про це, а потім підхопили комуністи на чолі з Петром Симоненком. Це суто політична гра.  Українські націоналісти намагалися використати будь-які можливості для реалізаціїсвого головного завдання - здобуття Української держави. До моменту, поки їхні цілі не розходилися з цілями німців, вони співпрацювали. Це тривало до 30 червня 1941 року. Співпраця полягала у створенні військових підрозділів. Як тільки стала зрозуміла політика нацистів щодо українців, як тільки вони забажали розігнати уряд і відкликати проголошену незалежність, ця співпраця припинилась. Більше того, Шухевич згодом очолив антинацистський рух опору, який вилився в Українську повстанську армію. Цей приклад абсолютно характерний для історії, коли учасники визвольних рухів співпрацювали з іншими державами до моменту, поки їхні дороги не розходились. Не слід забувати, що з Третім Рейхом співпрацювали спочатку держави Заходу (Мюнхенська угода 1938 року). Її підписували керівники Франції, Великої Британії й Італії. Співпрацювало і керівництво Радянського Союзу.

Герой - людина, яка присвятила своє життя боротьбі за національні інтереси народу. Роман Шухевич без сумнівів заслуговує на це звання. Заради здобуття  незалежності України він пожертвував найціннішим, що має людина, -  власним життям. Робив усе заради загального добра і створення  Української держави. Це найкращий приклад того, кого можна назвати  національним героєм. Саме за такими критеріями визначаються національні  герої інших націй. У цьому українці не унікальні.

Частину України досі годують стереотипами і міфами, які не мають нічого спільного з життям і діяльністю Романа Шухевича. Стикався з людьми старшого покоління, які стояли під червоними  прапорами і кричали про те, що УПА - фашисти. Вони навіть не намагалися  вникнути у те, чим була УПА. Однак це лише питання часу. Покоління, виховане на радянській пропаганді, поступово відходить. Нове буде готове самостійно перевіряти інформацію. Молодь сама вирішить, кому належить  право називатись національним героєм. Переконаний, що Роман Шухевич буде серед тих людей.

Володимир В'ятрович, екс-директор архіву СБУ, голова Вченої ради у Центрі Досліджень Визвольного Руху, член Наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького”