Про співтовариство
Тут об’єднуються ті, хто хоче жити в іншій Україні! Україні, де вартують справжні людські цінності:чесність, порядність, любов. Де шанується культурна та історична спадщина, де люди з шаною ставляться до природи та рідного краю.На жаль, політика в житті нашої країни є визначальною і риба гниє з голови. Протиріччя між особистими інтересами кубла олігархів і стратегічними інтересами українського народу стали несумісними. Вони є фундаментальними, ціннісними.
Україні потрібна правова держава з опорою на громадянське суспільство. Натомість олігархам потрібна поліцейська держава з опорою на сексотів-пристосуванців.
Україна має будуватися на двох базових цінностях: Україна є самостійною суверенною державою та Україна шанує європейські цінності і впроваджує європейські стандарти.
Натомість олігархи своїми діями позбавляють Україну самостійної політики, перетворюють на васала іншої держави, впроваджують в Україні авторитарно-репресивний політичний режим.
Україна повинна будувати свою економіку на конкурентних ринкових засадах. Олігархи знищують засади конкуренції в економіці України, монополізують стратегічно важливі сектори економіки країни.
Тим не менше, наше життя є різнобарвним, а людині притаманне відчуття прекрасного, то ж не хотілося б, аби дописувачі обмежувались суто політичною проблематикою :)
Дописувачем може стати той, хто поділяє наші цінності і пише на українську тематику.
Хочеться наголосити, що засади модерування цього співтовариства є абсолютно прозорі і демократичні, модератори можуть змінюватись за волевиявленням дописувачів.
Шукати в архіві
Щоб не жити в провінції Російської імперії
- 03.09.12, 11:55
|
Я 85-річна людина, але я певен, що ви, молоді громадяни України, розумієте, яка демагогія приховується за захистом російської мови в Україні. Ви буваєте за межами України і знаєте, яке було б життя у людини, що захотіла б жити в США, Англії, Франції, Німеччині, Іспанії, Італії, у будь-якій цивілізованій країні — і захотіла б ще й стати громадянином і не вивчити державної мови цієї країни. Із такої людини лише посміялися б, і ніякого життя там у неї не було б і поготів!
Але в Україні це не смішно! Це проблема масштабів існування України як самостійної держави. І сягає вона глибоко корінням в історію України. У землі, на якій ми з вами живемо, тисячоліттями ховали наших, хоч би як їх називали історики, але саме наших предків — ніякого історично помітного переселення народів тут не відбувалося. Ця наша земля стала називатися Україною!
На середину ХVII століття українська національна культура була відома Європі, зокрема, через Острозьку та Києво-Могилянську академії, створені відповідно в XVI та XVII століттях. Сюди приїздили здобувати освіту європейці, не кажучи вже про росіян (у XVIII столітті — Ломоносов та інші). А ще XVI столітті у селах і містах України вже були школи для дітей. І була, природно, українська мова — ядро національної культури. Упродовж перебування України у складі Російської імперії — XVIII, ХІХ і ХХ століття — українську мову багатьма імперськими указами утискали й забороняли, її розвиток гальмувався, мова була штучно соціально принижена, іноді її називали «кухонною мовою» або мовою малорозвинених людей.
Стосовно мови і культури Радянський Союз щодо України залишався на позиціях Російської імперії. Пам’ятаю, як у дитячому садку 1970-х років діти глузували із сина мого приятеля через те, що він один-єдиний розмовляв українською, і як цей п’ятирічний малий українець зрадів, коли до садка прийшов його ровесник, який теж на той час знав лише українську. Малий прибіг додому і закричав: «Тату, мама, тепер нас двоє!»
Інтелект України висмоктувався Російською імперією: талановиті діти їхали навчатися до центрів імперії й зазвичай залишалися там назавжди, ставали відомими у світі як російські вчені, письменники, ділові люди. Радянська кадрова політика продовжувала це, розсилаючи молодих українців-випускників вишів України по безмежних просторах Росії та СРСР. Україну заповнювали за державними призначеннями молоді росіяни. Так, внаслідок насильства над українською мовою і зневаги до неї, ставали російськомовними українські наукові та промислові центри. Українська мова вимирала. І тому не що інше, як демагогія — згадки про Швейцарію з її трьома мовами: Швейцарія не була провінцією ніякої імперії! Тут три мови і три національні культури завжди були рівноправними.
І тому прагнення зберегти українську мову й національну культуру не є передвиборчою грою політиків, а є бажанням українців захистити, відродити і продовжити розвиток своєї власної національної культури в найширшому розумінні. До того ж, саме національна мова і національна культура продукують знову-таки національну і водночас дуже суспільну мораль. Зокрема, мораль втрачена нашим «інтернаціональним» суспільством. І саме відсутність моралі призвела до тієї дикунської, грабіжницької приватизації України, до тієї абсурдної соціальної нерівності, яка неможлива і неймовірна для національно свідомих суспільств, таких як, наприклад, польське або чеське. Отож, якщо помре українська мова — помре й Україна!
Згадаймо слова, з якими президент США Джон Кеннеді колись звернувся до громадян США: «Я не запитую вас, що вам може дати Америка! Я запитую вас, що ви, як громадяни Америки, можете дати Америці?»
І якщо ви — ГРОМАДЯНИН України, то, маючи не лише права, а й обов’язки, ви повинні не просто знати нашу державну мову, а й шанувати її, сприяти її подальшому розвитку, говорити нею. Це ваш громадянський обов’язок!
Але що ж це за люди, котрі так зневажають український народ, відмовляють йому в праві боротися за свої національні інтереси, називаючи націонал-фашизмом наші національні інтереси (Корнілов), а не свій російський шовінізм?
Зі свого життєвого досвіду скажу, що в цих людях визначальним є синтез нахабства з невіглаством. Саме ці риси становлять основу нашої «еліти», яка раптом у 1990-ті заволоділа всією Україною, пограбувавши ваших батьків, дідів і прадідів — три покоління, чиєю працею була створена потужна економіка України 1980-х. І ця «еліта» і її влада не діють і ніколи не будуть діяти на користь національних інтересів українського народу. У них свої інтереси...
Дорогі наші онуки і правнуки! Майбутнє Української держави у ваших руках, і залежить воно від того, чи є ви справжніми Громадянами України. Інакше, втративши національну самобутність — сплав мови, культури, моралі, ви житимете, як жили й ми, не у державі, яка є членом демократичної світової спільноти, а в провінції Російської імперії.
Іван ЮРКІВСЬКИЙ, фізик, Київ
day
Хіба не варто було в 2010 році обгородити мафію колючим дротом?
- 03.09.12, 11:54
Питання до всіх жителів України, а хіба не потрібно було відгороджувати в 2010 бандформування регіону колючим дротом від здорової частини суспільства ? Як зараз бачимо не можна було допускати розповсюдження чуми бандитизму та українофобії по всій Україні. З бандитизмом потрібно боротись жорстко бо інакше він проникає в органи державної влади і тоді вся держава стає розплідником бандитизму, нормальні люди мусять тікати або терпіти бо неможливо боротись з державним бандитизмом. Бандити за вкрадені в людей і їх нащадків кошти стають меценатами-гречкосіями, перекручують людям свідомість, нищать духовні цінності, насаджують "сісьгочні" стереотипи й зонівську культуру ... суспільство стає хворим і само не здатне боротись з правлячим банд-формуванням.
Тож в 2010 не ізолювали бандитську чуму, тепер самі (вся держава) є клоакою процвітання бандитизму і для ефективного лікування зараз потрібно закритись всьому суспільство (державі) за колючим дротом щоб вірус бандитизму не зміг уникнути справедливого лікування власним народом і поки не буде знищено бандитські нарости на тілі народу, я вважаю (як одній сім'ї що лікується від вітрянки, а ми єдині) необхідно нам сидіти в повній ізоляції.
*Мова йде про організовані банд формування і звичайно до простих людей ніхто ніяких претензій немає, бо вони стали заручниками системи й бандитського лохотрону.
-
-
-
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.
Українська влада не здатна домовитися з РФ у"газовому питанні"
- 03.09.12, 11:11
Українська «п’ята колона» на найвищому рівні підіграє Росії в газовому питанні«Все досить зрозуміло: українська влада не може домовитися з Росією. Вона хоче так би мовити «малою кров’ю» полюбовно домовитися з Росією, до сих пір не розуміючи, що Росія не піде ні на жодні поступки без поступок з боку України. Це показує силу цієї влади, не на словах, не в боротьбі з внутрішньою опозицією, а на міжнародному економічному рівні», – заявив він.
За словами Боровика, українська сторона фактично призупинила вирішення газового питання в Стокгольмському арбітражному суді.
«Українська сторона фактично віддала стратегію у вирішенні в юридичному полі цієї проблеми Росії, призупивши подачу позову для арбітражного провадження, яке могло би бути позитивним для України. Не на 100%, звісно, але хоча б частково ми могли б мати на своєму боці ініціативу і рухатися далі, як цього досягли прибалтійські та європейські країни. Україна ж не пішла цим шляхом, тому що фактично в країні діє «п’ята колона», яка підіграє російській стороні. Вона контролює Мінпаливенерго, сидить в Адміністрації президента. Та й президент хоче тихенько, полюбовно вирішити це питання – без гучних арбітражних процесів», – зазначив експерт.
«А потрібно було чітко йти і воювати, а паралельно вести перемовини», – додав він.
За словами Боровика, перевага української сторони полягає й в тому, що «Газпром» останнім часом програє подібні позови в арбітражному суді.
«У «Газпрому» зараз не дуже гарна ситуація – зменшення падіння споживання природного газу. Окрім цього, компанія постійно програє європейським компаніям», – пояснює він.
На запитання, чи може російська сторона використати більш жорстку політику щодо України у «газовому питанні», Боровик відповів:
«Я не здивуюсь, якщо Україна не піде на поступки, про які говорить Росія, чи то щодо Митного союзу чи газотранспортної системи, чи в інших аспектах, Росія має повне право подавати в арбітраж на те, що Україназменшила поставки природного газу і закачування».
Водночас експерт зазначає, що прогнозувати на 100% - важко, втім, вочевидь Росія ще більше тиснутиме на Україну.
«Тим паче, скоро опалювальний сезон… А тоді Росія буде банкувати», – додав він.
Нагадаємо, 25 серпня в Сочі президент України Віктор Янукович провів робочу зустріч з президентом Росії Владіміром Путіним. Глави держав обговорили питання двостороннього співробітництва після вступу Росії до СОТ, а також торкнулися теми про кооперацію на азіатських ринках. Як повідомляють ЗМІ з посиланням на джерела в уряді, принципових угод у газовій сфері на переговорах досягнуто не було.
Україна відмовилася допомагати Росії формувати газові резерви
- 03.09.12, 10:31
Фото gazprom.ru
Київ відмовився формувати резерв російського газу у власних сховищах для гарантування постачань палива в ЄС.
Про те, що 31 серпня на переговорах у Москві глава Міненерго Юрій Бойко і голова правління «Газпрому» Олексій Міллер обговорювали закачування газу в українські ПСГ, повідомили у російській монополії. «Компанією було особливо відзначено, що наявність достатніх обсягів газу у ПСГ України є ключовою умовою виконання українською стороною зобов'язань щодо транзиту газу», — повідомили у «Газпромі».
Неофіційно джерела у «Газпромі" говорять, що Україна «знову відмовляється» купити необхідні Москві обсяги газу для наповнення підземних газосховищ. «Ми наполягаємо на тому, що має бути закачано 25 млрд кубометрів природного газу. Українська ж сторона говорить, що їй достатньо буде і 20 млрд кубометрів. Газпромбанк готовий видати кредит для закупівлі додаткового об'єму газу, але Україна не готова на це йти», — зазначило одне з джерел в «Газпромі».
Минулої зими в «Газпрому» виникли проблеми з постачанням європейських споживачів у зв'язку з тим, що компанія відмовилася зберігати резервні обсяги палива в українських ПСГ. Але в липні сторони змогли домовитися: Газпромбанк, співвласником якого є «Газпром», виділив «Нафтогазу» безпрецедентний кредит в 2 млрд дол. За ці кошти компанія повинна була закупити газ для закачування в підземні сховища, продати його в наступному році європейським споживачам і заробити додаткові кошти. «Ціна газу далі буде лише зростати. Ми очікуємо, що в II кварталі вона збільшиться з нинішніх 416 дол. до 430 дол. за тисячу кубометрів. Тому має сенс заздалегідь купити до 1 млрд кубометрів газу за нинішньою ціною і закачати його в ПСГ», — пояснювало високопоставлене джерело в Міненерго.
Проте потім в «Нафтогазі" відмовилися від цих планів — в компанії вирішили не залучати кредит і не закуповувати додаткові обсяги газу, розповіли в Міненерго. «Газпром» виступив проти реекспорту Україною газу до країн ЄС, оскільки «Нафтогаз» не вибирає весь обсяг газу, передбачений контрактом з «Газпромом», — зазначали в Міненерго.
У свою чергу, високопоставлене джерело в департаменті нафтової, газової і нафтопереробної промисловості Міненерго розповіло, що на кінець серпня в ПСГ було накопичено вже 16,1 млрд кубометрів газу. «Ми плануємо закачати ще близько 4 млрд кубометрів до початку опалювального сезону. Цього має вистачити для безперебійного транзиту газу в разі, якщо російська сторона не знизить подачу газу, як було цієї зими через холоди в самій Росії», — заявив співрозмовник. Якщо ж «Газпром» хоче підстрахувати себе, він може орендувати українські підземні газосховища і зберігати там паливо, оплачуючи оренду українській стороні, відзначає джерело в Міненерго. За його словами, українська сторона не готова йти назустріч Росії в питанні зберігання природного газу в силу того, що домогтися істотних поступок як в питанні зниження цін на газ, так і в питанні відмови Росії від альтернативних маршрутів транзиту палива не вдалося.
Україна вже забезпечувала постачання палива в ЄС за рахунок власних резервів газу. У лютому цього року під час рекордного зниження температури в Європі «Газпром» щодня постачав в ЄС лише 300 млн кубометрів газу, а Україна на прохання російської монополії і європейських споживачів відправляла 500 млн кубометрів газу на добу зі своїх ПСГ. Цей газ був оплачений «Нафтогазом», а «Газпром» не тільки не компенсував компанії витрати, але навіть звинуватив її в несанкціонованому відборі російського газу. Тоді постраждалою стороною від недопоставок палива виявився Євросоюз.
2 вересня прес-секретар представництва Євросоюзу в Україні Давид Стулік заявив, що для ЄС важливо, щоб розбіжності між Україною та Росією не призвели до небажаних наслідків для європейського ринку і європейських споживачів, але від більш докладних коментарів відмовився.
За словами директора Інституту енергетичних досліджень Дмитра Марунича, у разі якщо взимку через різке похолодання таки відбудеться збій у поставках газу в Україну, а як наслідок — до Європи, і європейські споживачі зажадають компенсувати збитки, конфлікт з Росією може перерости в судову площину. «Якщо споживачі в ЄС опиняться без газу, "Газпром», швидше за все, спробує перекласти відповідальність на Україну», — вважає він.
Партнер юридичної компанії «Правові партнери» Андрій Доманський відзначає, що в договорі між «Нафтогазом» і «Газпромом» немає зобов'язання накопичувати в ПСГ необхідні обсяги газу.
«НАК повинна забезпечити транзит, але це не означає, що кожне питання, наприклад, де він візьме для цього електроенергію або як часто буде лагодити газотранспортну систему, повинне регулюватися договором», — говорить партнер юрфірми "Ільяшев і партнери» Роман Марченко. За його словами, «Газпром» не зможе змусити Україну накопичувати додаткові обсяги газу в ПСГ, а у випадку судових розглядів Київ буде відповідати тільки в тому випадку, якщо почне несанкціонований відбір російського газу. «У разі ж якщо Росія скоротить постачання газу, як вже було цієї зими, Україна не відповідатиме за її дії перед країнами Євросоюзу», — заявив він.
У "Газпромі" коментувати можливі судові розгляди з українською стороною вчора не стали.
Тимошенко прогнозує нову революцію, але не таку мирну
- 02.09.12, 23:59
Екс-прем'єр Юлія Тимошенко не виключає виникнення в Україні нової революції, але вже не мирної.Як повідомляє сайт Тимошенко, вона заявила, що режим Віктора Януковича має намір фальсифікувати результати виборів до парламенту для остаточного встановлення диктатури.
"В даний час створення диктатури в Україні знаходиться на активній стадії, і цей єдиний свій "творчий проект" Янукович завершить на парламентських виборах у жовтні цього року. Якщо він досягне успіху в своїх планах фальсифікувати вибори, президент і його політичні поплічники створять конституційну більшість, і таким чином буде забитий останній цвях у труну української демократії на десятиліття вперед", - сказала Тимошенко.
У той же час, екс-прем'єр не виключає виникнення в Україні масштабних акцій протесту проти фальсифікації результатів виборів до Верховної Ради.
"Це може закінчитися новою революцією, але далеко не так мирно, як це було в 2004 році. Ось чому Україна потребує допомоги демократичного світу зараз, коли ще існує шанс повернути Україну в європейську сім'ю з європейськими цінностями. Зараз, а не після виборів, коли буде вже занадто пізно", - вважає вона.
Тимошенко також заявляє, що не підтримує введення санкцій проти української держави і громадян України.
На її думку, міжнародне співтовариство повинне "політично і морально" ізолювати режим Януковича.
"Після вступу Януковича на посаду президента, у нього був неймовірний другий шанс виправити свої помилки, які він зробив до Помаранчевої революції, і стати поважаним лідером, що просуває Україну до членства в Євросоюзі. Замість цього він втратив все, що міг втратити політик: повагу і довіру. Навіть якщо він фальсифікує результати парламентських виборів у жовтні і отримає більшість, він, в кінцевому рахунку, програє", - переконана Тимошенко.
Як уряд України з послом Євросоюзу воював
- 02.09.12, 17:58
| Виявляється, в МЗС України нічогісінько не знають про документи, які регулюють міжнародні відносини. Принаймні, про Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 року, ратифіковану ще 21 березня 1964 року президією Верховної Ради УРСР |
 |
Чи, можливо, не хочуть знати нічого. Як і про інші зафіксовані й не зафіксовані документами норми, загальноприйняті у відносинах між цивілізованими державами.
Такий висновок несамохіть випливає з реакції МЗС на інтерв’ю посла Євросоюзу стосовно кримінального переслідування екс-прем’єра Юлії Тимошенко й інших опозиційних лідерів. Мовляв, Віктор Янукович не робить ніяких реальних спроб знайти вихід із ситуації, що склалася з Тимошенко, і не прагне реально покращувати відносини з ЄС. На це директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин заявив, що для України Жозе Мануель Пінту Тейшейра, «власне кажучи,… вже не є послом Європейського Союзу в Україні, тому його думка, радше, має хвилювати Республіку Острови Зеленого Мису» (бо у цю африканську країну Тешейра невдовзі їде послом ЄС).
Адже термін перебування Тешейри в Україні добігає кінця, а дипломати в такому статусі «не дають резонансних інтерв’ю і не дають гучних оцінок становищу в країні, в якій вони добувають буквально останні дні». І це не вперше маємо таку реакцію з боку речників уряду України: ще в червні, коли вже було відомо про майбутню ротацію послів ЄС, Тешейрі урядовці заявляли, що він «уже не посол».
Справді, станом на сьогодні він уже не посол. 31 серпня добіг кінця термін його повноважень в Україні. Але чи був він послом 30 серпня і тим більше 30 липня? Перш, ніж вести про це мову, зауважу: ведучи мову про африканську країну, куди невдовзі їде Тешейра, речник МЗС України використав її застарілу і вже чимало років не вживану назву. Насправді зветься вона Республіки Кабо-Верде (розташована – на заході Африки). Така словесна стилістика на вустах дипломата – це щось на кшталт того, щоби публічно назвати Туреччину Оттоманською імперією, а Єгипет – Об’єднаною арабською республікою. Невігластво чи хамство? Чи й те, й те разом?
Читайте також: Жозе Мануель Пінту Тейшейра про вектор української зовнішньої політики
Принаймні, у виступах речників влади України стосовно Тешейри, видається, справді маємо цю «горючу (і гарячу) суміш». І тут якраз час перейти до Віденської конвенції. Адже, згідно з її статтею 3, функції дипломатичного представництва (очолюваного у даному разі послом Тешейрою) полягають,зокрема, «у представництві акредитуючої держави в державі перебування». Те, що ЄС є не державою, а союзом держав, суть справи не змінює: адже СРСР номінально також був союзом «радянських соціалістичних держав».
Іншими словами, посол представляє не себе самого – а державу (чи союз держав), чиї інтереси він обстоює. І говорити щось від себе особисто він може хіба що про розведення квітів і смак українського борщу.
А коли припиняються функції посла? Статті 43 говорить, що «функції дипломатичного агента припиняються, зокрема (а «дипломатичний агент» - це не лише посол, а й будь-який член власне дипломатичного персоналу представництва)… по повідомленню акредитуючою державою державу перебування про те, що функції дипломатичного агента припинені». Було таке повідомлення? Було. Про те, що функції Тешейри припиняються з останньою хвилиною 31 серпня 2012 року. До цього моменту він – посол ЄС в Україні. Бо ж навіть у разі воєнного конфлікту чи розриву дипломатичних відносин дипломатичний агент залишається собою з усіма відповідними привілеями аж до перетину кордону (стаття 39).
А тепер – мабуть, найцікавіше у даному контексті. Йдеться про статтю 29 Конвенції. Там сказано: Особа дипломатичного агента недоторканна. Він не підлягає арешту чи затриманню у якій би то не було формі. Держава перебування зобов’язана ставитися до нього з належною повагою і вживати всі належні заходи для попередження будь-яких посягань на його особу, свободу чи гідність». Будь-яких посягань на гідність, чітко й однозначно…
От тільки не сказано у Віденській конвенції, що ж робити, коли держава перебування не лише не ставиться до іноземного посла з належною повагою, а й регулярно займається зазіханнями на його гідність.
У ХІХ столітті в цьому плані було якось простіше. Якби хтось на кшталт чинного уряду України дозволив собі так поводитися з послом однієї з чільних світових потуг, до берегів цієї держави негайно було б вислано кілька канонерок із десантом морської піхоти. З відповідними невтішними наслідками для тих, хто посмів поводитися настільки брутально. Але ж зараз – гуманне ХХІ століття, та й канонерки давно вже залишилися хіба що в історичних фільмах та музеях військово-морських сил, чи не так?
Утім, існує, звісна річ, і чимало невоєнних засобів впливу – те, що президент США Обама назвав «м’якою силою». Не можна сказати, що Євросоюз її не застосовує проти зарозумілих урядовців України. Але специфіка «донецького клану» якраз у тому й полягає, що він сприймає таку силу як слабкість, перебуваючи у полоні ментальних парадигм не нашого, а ХІХ століття…
Узагалі-то цікаво: а що ще заготовлено в репертуарі речників МЗС та інших урядовців України (аж до «персони №1»)? І що говоритимуть уповноважені на то особи, якщо новий посол Євросоюзу в Україні дипломат із Польщі Ян Томбінський продовжуватиме «лінію Тешейри» (яка, нагадаю, не могла бути лише його особистою лінією)? Уяви тут, чесно кажучи не вистачає.
Впереди - война или бойня.
- 02.09.12, 11:45
1. Сейчас, в очередной раз, видим, как меняются политические декорации.
Мы писали не раз - закон о языке - отвлекающий маневр власти.
Но цели этот маневр не достиг: русскоязычных украинцев и этнических русских - не впечатлил, украинцев - как украиноязычных, так и русскоязычных - мобилизовал против режима. Получилось нечто противоположное тому, к чему стремилась власть Януковича.
Когда не из "ящика Пандоры", а как из старого дивана стали лететь хлопья многоязычности Украины (см. приколы Москаля!) - власть стала трубить отбой.
2. Но, повторяем, язык НЕ был главным вопросом. Только подтвердился тезис о том, что режим Януковича можно устранить только союзом украиноязычных и русскоязычных граждан Украины.
Поэтому сейчас, в виде исключения, пишу на русском языке.
3. Главное - мысль о том - что будет ПОСЛЕ 28 октября 2012.
Скажем сразу: так, как было - выборов не будет В ЛЮБОМ СЛУЧАЕ. Диктатура имеет свою внутреннюю логику развития - от диктатуры олигархата - к диктатуре одного лица. Тем более, если она изолирована со всех сторон. Поэтому спасать себя режим будет
- зачисткой ВСЕХ независимых предпринимателей
- уничтожением всей неприбыльной социальной сферы (медицина, образование, СМИ...)
- прямым предательством национальных интересов (начиная с Харьковских Соглашений)
- уничтожением ЛЮБОЙ гражданской активности
- уничтожением политической оппозиции, начиная с их лидеров.
Что в этих условиях делать
- народу?
- политической оппозиции?
- гражданскому обществу?
4. Прежде всего понять - политическая и гражданская пассивность не спасёт. В современных войнах больше всего жертв - именно среди "мирного" т.е. пассивного населения.
Так что придётся выбирать между сценарием "голодомор" (пассивная жертва) - или "УПА" (активное сопротивление).
Третьего сценария нет: власть НЕ МОЖЕТ ПРОИГРАТЬ.
Мы - тоже. Последнее - как раз то, что власть поняла, а население - ещё нет.
5. Что в этих условиях может сделать активная сознательная политическая оппозиция?
Прежде всего напомнить остальным: политика есть концентрирование выражение экономики (К. Маркс). Нужно призвать народ к сопротивлению, тем самым вычленив из него активный народ. Иначе это сделает власть.
Я НЕ ХОЧУ знать - какое место Украина занимает в рейтингах ведения бизнеса. Знаю: очень плохое. И знаю - что это НЕ из плохого настроения или характера Виктора Януковича и его окружения.
Нет - он НЕ МОЖЕТ поступать иначе, так как в противном случае общество выйдет из-под контроля.
Янукович может держать под контролем страну, только её уничтожая. Кстати - у Путина так же!
Значит - ситуация, как для тех, кого ведут на расстрел: или попытка к бегству и возможное спасение - или гарантированный расстрел как плата за послушание.
А вы как думали?
"Надежда на лучшее" - сказка для тех, кто надеется, что его не доведут до расстрельной ямы. Доведут, "надежда на лучшее" - защитная реакция для слабых.
6. Мы, разумеется, имеем в виду не буквально "расстрел". Но тотальное разорение собственников и заключение в тюрьму уже происходит, тут главное начать.
Поэтому выборы в Верховную Раду - это не выборы, а бескомпромиссная борьба с режимом.
Смотр наших сил.
Надо всем и каждому говорить: "регионалы - это рейдерство, это политзаключённые, это нищета и утрата независимости Украины".
В Библии спрашивается: "Богач - спасётся и попадёт в рай?". У Януковича - НЕ спасётся, если это не член Семьи.
7. Для начала надо отмежеваться от тех, кто "нами" не является: кто плодит беспочвенные надежды. Таких "сказочников", путающих мозги - очень много. Тут и деньги режима, и "бесплатная" путаница в собственной голове.
- Есть сказочница Королевская - которая "хочет" в услових диктатуры осчастливить экономическими реформами. Забыв о сапоге "космонавта" и бите частного бандита.
- есть сказочник Кличко, который раскалывает оппозицию тем, что считается оппозиционером у порядочных людей
- есть юридические сказочники Римма Белоцерковская, Гигаури и прочие, кто пропагандирует идею "первинних громад", не замечая, что любые низовые общины хороши при демократии - но очень легко разрушаются диктатурой (царём, Гитлером, Януковичем...)
Об аналитиках и журналистах мы уже писали: их впечатления как выплеск эмоций не раз заражали доверчивую публику...
8. Но отмежеваться - это ещё не всё: Нужно остановить бульдозёр диктатуры. Для начала - НЕ нужно иллюзий: юридическими муляжами биту и автомат не остановить.
Поэтому никакой Европейский суд Юлию Тимошенко и Юрия Луценко не освободит. Только МЫ С ВАМИ можем их освободить - победой над диктатурой.
Тут А. Данилюк прав. И прав в том, что "мы их остановим" просто выборами - неверно. Не остановим. Так что от флешмобов, театральщины нужно отказаться.
9. Тут Викторя Андреева про "сисек и писек" написала в ОРД. Эх, это бы горе та последнее... Пусть себе сиськи-письки развлекаются - в годы смут они неизбежны, это как насморк при плохой пгоде. Пусть развлекаются.
Ляшко тоже к ним серьёзно приблизился. Пусть. Ему снятся лавры компрометатора Жириновского и Верки Сердючки? Ну, есть такая публика - должны быть и клоуны.
10. Интереснее другое: союзница Фарион сказала, что хочется не спорить - а бить в морду. Это - не событие. Событием будет именно удар в морду. Так как нас бьют постоянно - мы только жалуемся.
Это не спор со "Свободой": ОО это касается даже больше.
Мы знаем, что криминальная спайка Донбасса куда плотнее, чем рыхлая среда Центра и Запада Украины. Включая столицу. Так как насчёт морды?
Если Бульдозёр идёт на нас - он сам не остановится. Он должен или сгореть или утонуть в массовом ненасильственном протесте.
Иначе утонем мы. Не просто Украина - а каждый активный украинец из нас.
11. Есть оптимизм:
Да, Юлию Тимошенко и Юрия Луценко не освободили - но объединились те, о ком раньше и подумать нельзя было.
Остальные - и раньше были ненавистниками независимой демократической Украины. Или "рагулями" - либералами только для себя, любимых. (Ющенко...).
В Одессе удалось прогнать с "Привоза" отморозков Костусева и прочих. Но эта "победа" - временная, хотя и важная. Группы самообороны против отморозков надо не распускать, а тренировать. На деньги тех же предпринимателей. Иного пути нет. И помнить - что экономические выгоды надо политически ещё закреплять.
12.. Поэтому защита выбора 28 октября не менее важна, чем непосредственного рабочего места.
Нельзя, чтобы регионалы прошли.
Регионалы - это рейдерство, это разорение, это бессудная "судебная" расправа.
13. Должен быть хоть один ЦЕНТРАЛЬНЫЙ орган власти, имеющий полномочия отдавать приказы силовикам.
Сейчас мы в периоде английской революции 1648 года. Тогда парламент противостоял Карлу1. Чем Карл закончил? Откройте школьные учебники истории.
Янукович доиграется, что будет свой Кромвель или Робеспьер. Его окружение - тоже.
А он очень хочет быть Ким Чен Яном. С сЫном...
P.S. А на подходе - люди Путина: Медведчук, Марков, Костусев, ещё кто-то...
Станислав Овчаренко.
