Хворобливе суспільство морального каліцтва

Щоправда, в Україні соціологія більше вже не відіграє ту роль, яку їй насправді відведено. У нашому суспільстві соціологію використовують для маніпулювання суспільством та його думкою. Особливо, коли йдеться про соціологію політичну. Ще наприкінці минулого року спостерігалась цікава тенденція: соціологічні компанії почали у ЗМІ розміщувати ненав’язливі соцопитування громадян з різних регіонів щодо їхніх політичних уподобань. І все було б нічого, якби (особливо на фоні протесту, коли афганці хотіли йти на штурм Верховної Ради)у більшості з досліджень не вказувалось, що у Партії регіонів рейтинги аж зашкалюють, настільки позитивно до них ставляться громадяни України. І якось дивно було вчитуватись у цифри, які так потрібні владі. Усі рейтинги свідчили, що опозиція хай трошки, але відстає від провладної партії. Навіть у Києві. Тоді, зважаючи на отримані результати, редакція «Конфлікти і закони» за усіма стандартами соціології і за власний кошт провела своє соціологічне опитування у столиці. Методом інтерв'ю було опитано 1050 респондентів, що мешкають у Києві віком від 18 років. Також опитування відбувалось в різних районах столиці. І, о диво, виявилось, що ті дані, які надіслали соціологи саме по столиці - суттєво відрізнялись від тих, що розміщують у ЗМІ. За нашими даними, у Києві до комуністів не прихильні і 2% громадян. Більшість з опитуваних реально лаяли владу і наголошували, що не хотіли б голосувати за жодну політичну партію. А про відсоток популярності Партії регіонів навіть у 20% і говорити не доводилось. Де вже про – 26%?. Ледь набралося 9%. І постало питання: навіщо ті, хто штампує соціологічні опитування для ЗМІ, беруть участь у пропаганді політики партії влади? Вони що, не у цій державі живуть? Чи вони не повертаються додому до власних дітей, яких олігархічна влада позбавляє майбутнього? Чи вони не отримують платіжки за комунальні послуги, які щомісяця змінюються у бік збільшення? Можливо, це не їхніх батьків посадили на жебрацьку пенсію і не їм збільшили пенсійний вік? Що, вони ходять не до тих магазинів, де реальна інфляція випереджує офіційну на 100% за рік? Що відбувається з суспільством? Чому воно, думаючи про шмат хліба сьогодні, не переймається майбутнім? Чим воно хворе? Як можна свідомо продавати своє майбутнє і при цьому чекати на покращення? А хто це покращення зробить, якщо не кожен особисто? Тож, можливо, краще почати з себе? Відмовитись продати свій голос, не взяти гроші за фальсифікацію даних, не стояти за 50 гривень на мітингу? Відмовитись виконувати забаганки влади, а то й роботодавця… (тут зараз будуть громи від читачів на кшталт - а за що ж годувати родину?). Проте, коли хочеш, можеш знайти й іншу роботу, по совісті. Та чи підеш на це, коли маєш кредити, борги, а то й просто хочеш сьогодні поїсти ситніше, аніж сусід? Тож більшість громадян, як моральні каліки, свідомо працюють на партію влади. Хто робить фальсифікації? Не особисто ж Янукович? Участь у фальсифікаціях і махінаціях беруть саме моральні каліки, які живуть одним днем і переконані, що один у полі не воїн, а потому йдуть додому і лають владу. Тож, можливо, ті, хто вважає себе одним воїном, подивляться навкруги і знайдуть таких самих одинаків і об’єднаються з ними? Головне - почати з себе. Проте, чи зможуть моральні каліки заради свого майбутнього і своїх дітей відмовитись від копійки від влади сьогодні, аби мати тисячу завтра? Практика показує, що ні… Маргарита ТЕРЕН

k-z