Єдиний список. Що далі?

Неважко вгадати з першого разу результати цих болісних роздумів. Потім ці струмки та струмочки зливаються у бурний фінансовий потік, який зникає у чорній дірі офшорів та закордонних банків. Тож не дивно, що державний бюджет перетворився на "общак" Сім’ї та наближених до неї осіб.

В таких умовах обіцяти зростання економіки, підвищення якості життя, соціальну гармонію та інші високі матерії можуть собі дозволити або інфантильні мрійники, або цинічні пройдисвіти.

Якщо опозиція прагне народної підтримки у поваленні диктатури, а без такої підтримки нічого не вийде, вона має чітко й недвозначно сформулювати свої цілі. Сама лише критика режиму – це прерогатива дисидентів, опозиція ж повинна запропонувати ще й альтернативу.

Якщо це повалення "антинародного режиму", то яким буде "народний" режим. Чи буде змінена політична система відносин між владою і суспільством, чи все обмежиться "відновленням демократії", якої насправді не було.

Була кумократія, клептократія, що завгодно, тільки не демократія.

Чи стане народ повноправним суб’єктом влади, а не об’єктом політтехнологічних маніпуляцій, чи зміняться лише персоналії при незмінній системі, а на місце "поганих" олігархів прийдуть "гарні"…

Відповіді на ці питання повинні стати базою виборчої програми.

Першим пунктом програми має бути повалення диктатури. (Для доблесних правоохоронців – йдеться про ненасильницькі методи, поки що дозволені Конституцією).

Другим – радикальна зміна відносин між владою та суспільством. Закрите акціонерне товариство, яке монополізувало владу в країні, має бути ліквідоване.

Кожен громадянин і суспільство в цілому мають отримати можливість впливати на прийняття політичних рішень, контролювати та притягати до відповідальності представників усіх рівнів влади.

Народ має обирати не правителів, а підзвітних йому управлінців, яких він може звільнити у будь-який час у разі неналежного виконання ними своїх обов’язків.

Щоб зазначене не залишилось гаслом чи добрим побажанням, необхідно:

- реформувати політичну систему таким чином, щоб суспільство мало реальні важелі впливу на прийняття рішень владою;

- створити незалежну від влади судову систему, підконтрольну суспільству;

- реорганізувати правоохоронну систему, кардинально змінивши її вектор від карального інструмента влади на інститут охорони прав людини.

Реформа політичної системи

Досвід двох останніх років засвідчив, що Україна не має жодних запобіжників проти узурпації влади. Тому до Конституції слід внести зміни/поправки, які містили б наступне:

- визначення узурпації влади як одного з найтяжчих державних злочинів;

- вичерпний перелік ознак узурпації влади;

- кримінальну відповідальність осіб, причетних до скоєння цього злочину;

- право і обов’язок громадян усунути узурпаторів від влади у будь-який спосіб включно з силовим;

- перелік органічних (конституційних) законів, зміни, поправки та доповнення до яких мають пройти ту ж саму процедуру, що й зміни до Конституції.

Конституція та закони України мають містити не лише декларативні (чи декоративні) статті про права і свободи громадян, а й практичні способи їх реалізації, а також відповідальність посадових осіб за їх порушення.

Громадяни мають отримати право шляхом референдуму відправляти у відставку президента, Верховну Раду, місцеві ради, міських голів тощо.

Призначення чи непризначення референдуму за народною ініціативою не повинне залежати від інституції чи посадової особи, чия діяльність оцінюватиметься на референдумі.

Рішення референдуму має бути обов’язковим до виконання, невиконання рішення референдуму має розцінюватись як спроба узурпації влади.

Прийняти Виборчий кодекс зі статусом органічного (конституційного) закону, який передбачав би вибори до Верховної та місцевих рад за пропорційною системою з відкритими списками, коли місце кандидата у списку визначається не партійними лідерами, а результатами голосування.

Законодавчо заборонити суміщення бізнесу та влади. Бізнесмени можуть бути призначені на урядові та інші державні посади, балотуватись до Верховної Ради та до місцевих рад лише після продажу свого бізнесу на прозорих аукціонах.

Запропонувати систему зворотного зв’язку, коли суспільно значимі рішення приймаються з урахуванням висновків незалежної експертизи та громадської думки.

Створення незалежної судової системи

В Україні не існує навіть декоративно незалежної судової гілки влади. Якщо президент та Верховна Рада обираються всенародним голосуванням, то жодна ланка судової системи не обирається безпосередньо народом.

Судді призначаються президентом та Верховною Радою, тобто владою. Вища рада юстиції, покликана здійснювати нагляд за діяльністю суддів, фактично також формується владою. За таких умов неупереджене, справедливе, незалежне правосуддя неможливе за визначенням. Судді є слухняними маріонетками влади.

Тому говорити про реформу судової гілки влади не доводиться, неможливо реформувати те, чого не існує. На порядку денному питання про створення принципово нової судової системи, базові ланки якої обирались би безпосередньо народом, і які тим же народом могли бути відставлені.

Реорганізація правоохоронних органів

Правоохоронні органи (міліція та прокуратура) є правоохоронними лише за назвою. Фактично це каральний інструмент влади, вирощений на традиціях ВЧК-ОГПУ-НКВД, який дістався у спадок від СРСР практично у первісному вигляді.

Головна функція цих установ полягає не в охороні прав громадян, а у придушенні будь-яких спроб відстояти ці права. Катування та навіть вбивства в міліцейських відділках, застосування кийків та сльозоточивого газу проти мирних демонстрантів стали звичним явищем.

Фабрикування прокуратурою фальшивих справ проти політичних опонентів та громадських активістів у сполученні з маріонетковими судами повертає країну до часів Вишинського. При цьому громадськість, як і за часів СРСР, позбавлена жодного впливу на ці органи.

Тому говорити про їх реформування також недоречно, вони потребують кардинальної реорганізації на принципово інших засадах.

***

Це лише мінімальний перелік пунктів програми, з якою об’єднана опозиція мала би йти на вибори. Владна команда чудово розуміє, що програш на виборах може стати початком її кінця з непривабливою перспективою кримінального переслідування за все скоєне.

Було б наївним сподіватись, що вони так просто віддадуть владу лише за результатами голосування. Будуть фальсифікації, тиск на членів виборчих комісій, підтасовки результатів виборів.

Тому виграти вибори – це лише половина справи, результати потрібно буде ще й захистити. А захистити свій вибір можуть лише громадяни, як це сталось у 2004 році.

Звісно, якщо вони голосуватимуть не за "менше зло", а за програму та людей, яких вважатимуть своїм свідомим вибором.

Дмитро Ремиженко, для УП
http://www.pravda.com.ua/columns/2012/04/6/6962183/