Сергій Головатий: Головатий холуєм ні в кого не буде

Ну, поодинокі випадки чесного спротиву є. Але фундаментальна проблема пострадянського періоду, сучасного постсовкового українського періоду полягає в тім, що не стільки закони, не стільки формули на папері можуть змінити ситуацію. Самі закони не виникають нізвідки. Самі закони не приводять себе в дію. Самі закони не керують. Вони є  продуктом людської діяльності. Як часто доводиться чути у випадку катастроф – «спрацював людський чинник». Так і тут. Головне – це людський чинник. Людина, маючи розум, сама вирішує, пропускаючи через свій розум та через ту міру совісті, яка в неї є, що їй і як їй чинити в певний момент. Чинити по правді чи вдаватися до неправди. Поступатися принципами та бути холуєм, чи інакше – чинити по совісті і  служити правді. 

Істини, які ви пропагуєте, стають ментальністю нинішньої влади?

Для мене головне, щоб вони стали ментальністю та свідомістю суспільства. Готуючи ці законопроекти, я казав, що ми працюємо на суспільство, заради українського майбутнього. Якщо це не станеться сьогодні, то це неодмінно станеться завтра… За ці 15 років, відколи ми є в європейських структурах, ніхто не спромігся дати таку якість тих речей, що ми в комісії зробили за один рік. Напрацьоване нами є такої якості, що дозволяє рухатися вперед. А чи політики згідні з стратегією європеїзації України, із рухом нашої країни саме в цім напрямку – це вже дійсно їхнє питання. Я глибоко переконаний у незворотності поступу на Захід. Україна – це Захід. Україна – не Схід. Все, що на захід від України, і все, що на схід від неї, – це різні і часом протилежні за суттю і духом цивілізаційні моделі. Українська суспільство, його ментальність, його духовність, культура – усе це лежить в площині західної цивілізації, заснованої на цінностях свободи, правди і справедливості. Сюди ж належить і християнське вчення.

Сергію Петровичу, ось ви зробили оазу правильної європейської юридичної думки в авторитарному суспільстві, а не хочете бачити, що до вас вже прийшли. Є указ про ваше доукомплектування. До вас вже завели людей, які не страждають на правове “дисидентство”: Ставнійчук, Єрмолаєва, Мірошниченка…

Я не дбаю, що вони там будуть робити. Це їм потрібно розкритися, хто вони є.
А я вже давно розкрився. А стосовно оцієї ситуації «доукомплектування» - спадає на думку випадок, що наводить у своїх Щоденниках Олесь Гончар, коли він очолював український Комітет захисту миру: 20.11.[19]80 – «В останній момент підкинули мені до керівництва півдюжини генералів – як це розуміти?  … переплутали Комітет миру з ДОСААФ?» …

А коли міняють Конституцію, коли скорочують пільги рішенням КС, ви як правник не почуваєтеся загнаним у глухий кут?

Це не є моїм глухим кутом. Я ніколи не мирився та ніколи й не змирюся з порушенням Конституції та верховенства права. Якщо КС вийшов за межі повноважень, ухвалюючи рішення про надання юридичної сили Конституції старого зразка, для мене це однозначно – вихід за межі верховенства права. КС у цьому вийшов за межі своїх повноважень. Держава не має жодного відношення до надання сили Конституції. Конституція – це акт народу.

Вона належить народові, приймається народом для установлення права. У цій ситуації я ніколи не опинявся у глухому куті - ані морально, ані професійно.

Конституційний суд ухвалив багато рішень на руйнування Конституції 1996 року. Відносно Конституції України він давно вже перетворився на гробокопача, на її руйнівника. Замість того, щоб бути охоронцем Конституції, що укладена на європейських стандартах, він її руйнує. І попередні склади КС мали рішення, якими підривали Конституцію. Це і рішення про третій термін Президента, і про імунітет Президента, тобто неможливість притягнення його до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені ним на своїй посаді. Але ж усі рівні перед законом! Зараз українська конституційна система істотною мірою відійшла від європейських стандартів внаслідок руйнівної діяльності з боку КС.

Навіть, якщо приймуть усі підготовлені вами закони, найболючіша проблема: де взяти морального суддю?

Мораль не можна виписати законами. Вона існує поза законами. Вона виникла ще до того, як виникли людські закони, а тим паче – людська діяльність з її наслідками. Моральні приписи – це також і християнське вчення. Це те, що є вищим, воно є понад державою. Питання в тому – коли ж нарешті в Україні запанує мораль у суспільстві і суспільство стане таким, яке ми зможемо назвати високоморальним. У західних суспільствах мораль присутня. Тому вони є високоморальними суспільствами. Нещодавна відставка президента Німеччина це підтверджує. Це питання кожного до себе. Коли люди, і зокрема, журналісти починають судити про політиків, я запитую: а чи всі журналісти мають право на це? Я можу навести багато прикладів того, що українська журналістика не несе на собі печать високої моралі.

Ви так по-джентельменськи  відгукуєтеся про владу, а між іншим, у її коридорах, мотивуючи рішення «доукомплектування» вашої комісії,  казали, вибачте, що ви людина лінива та конфліктна…

Я знаю, хто це сказав. Людина, яка так сказала, певно вважає, що, коли тобі плюють в обличчя, ти маєш подякувати, облизнутися і проковтнути плювок. Тоді ти неконфліктний. З точки зору людини, яка так сказала, то вона чекає, що Головатий буде холуєм, буде лизати чобіт заради привілею, вислуги. За усі 20 років моєї політичної і професійної діяльності як юриста, вони так і не усвідомили, що Головатий холуєм ні в кого ніколи не був і ніколи не буде. Тому коли Головатий захищає свою гідність, це не конфліктність, це природній самозахист, як на те скеровує розум, інтелект і совість. Стосовно лінивості…
Лише за один рік Головатий з комісією, ще до її «доукомплектування», видав «на гора» стільки і такої якості, що не вдалося ще жодному парламентському комітету будь-якого скликання. Можливо, в цьому лінивість Головатого...  

До речі, коли в юридичну команду Президента взяли соратницю Ющенка Марину Ставнійчук, то казали, що зміна в юридичній команді необхідна, бо владі потрібен лобіст в європейських правових колах. Це нібито те, чим ви не дуже займалися. Чи можливий такий тіньовий лобізм?

Найбільший лобіст України в Європі – внутрішня українська політика. Якщо внутрішня політика відповідає європейським стандартам – інших лобістів не потрібно. Якщо внутрішня українська політика не здійснюється відповідно європейських  стандартів, жодні лобісти у вигляді окремих посадових осіб  марні.

Влада незабаром обиратиме омбудсмана. Називалися різні кандидати: екс-генпрокурор Васильєв, правозахисник Захарченко, ваша. Найбільш вірогідним кандидатом вважають Валерію Лутковську, урядового уповноваженого в Європейському суді. Чи нормальною є практика, коли людина, яка виросла в надрах спочатку приватної юридичної контори міністра юстиції, і є тісно прив’язаною до певної владної групи, стає омбудсманом?

Відповідно до критеріїв, які висувають до омбудсмана (а вони встановлені європейською практикою, і з цього приводу є окрема резолюція ПАРЄ), однозначно – в жодній європейській країні (маю на увазі країни ЄС) особа, яка перебувала на державній посаді у виконавчій владі, або на такій посаді, що пов’язана із захистом інтересів держави (зокрема, у прокуратурі), не має шансів бути висунутою, а тим більше обраною. Якщо брати прокурора, то його посадові функції передбачають переслідувати людину, обвинувачувати її. А якщо врахувати ще й те, що наша судова система залишається сталіністською, з обвинувальним ухилом, бо у 99% випадків вона лише підтверджує обвинувальні висновки прокуратури, то жодним чином  особа з прокуратури не може бути ані кандидатом, ані омбудсманом. Так само і урядовий уповноважений з прав людини у Європейському суді (цю посаду займає пані Лутковська - УНІАН). Людина на цій посаді зобов’язана захищати державу у Європейському суді, виправдовувати її як порушника прав людини. Отже, якщо особа працювала у репресивних органах чи у виконавчій владі, де за своєю функцію захищала державу, вона не може бути у списку кандидатів на посаду  омбудсмена.

Сергію Петровичу, ви - своя людина в кабінетах європейських інституцій. Ми із нашими євроінтеграційними намірами та неєвропейськими вчинками не виглядаємо кульгавою качкою?

Ми опинилися на тій точці, яка є найнижчою за всі часи у можливостях набути членства в ЄС. Це направду найнижча точка падіння. Тому на сьогодні наш євроінтеграційний поступ заморожено.  За того стану демократії, прав людини та верховенства права, який є сьогодні в Україні, нема про що мовити. Україна втратила той шанс, який вона ще донедавна мала. Тому зараз питання слід ставити так: чи вийде Україна з цього стану взагалі? А якщо вийде, то як швидко вона надолужуватиме втрачене?        

Розмовляла Лана Самохвалова
http://www.unian.net/ukr/news/491630-sergiy-golovatiy-golovatiy-holuem-ni-v-kogo-ne-bude.html