Волинська різня» — що ж це?

  Друзі не розумію поки що чому, але почалася нова хвиля антиукраїнської істерії.http://blog.i.ua/community/1764/891108/#p2,http://blog.i.ua/community/1764/891800/

П'ять років Польша, та її народ  виражав нам повну підтримку, а наші стосунки є дружніми.Часто буваю в Польші, прості поляки дуже добре ставляться до українців.Проте в нашій спільній історії було багато суперечностей, і де вона історична правда, та на чиїй вона стороні мало хто знає, але наші  народи давно порозумілися, покаялися,і наше майбутнє в великій європейській сім'ї .Звичайно Путіну, та його малороським прихвостням не подобається така ситуація,вона не вписується в концепцію евроазійського союзу та руского міра.Такий собі українофоб В. Колесниченко и В. Богуслаев, в травні 2010, презентують книжку "Горькая правда. Преступления ОУН-УПА (исповедь украинца)"Виктора Поліщука.Цікаво, що раніше в квітні 2010, ще до цієї презентації, ці ж самі діючі особи проводять виставку "Волинська різня".А в Вроцлаві створюється організація «Товариство пам’яті жертв українських націоналістів» http://stowarzyszenieuozun.wroclaw.pl/wystawa_tytul.htm, це їх сайт, який є інтернет візуалізацією виставки Колісніченка.

Голова Товариства «Меморіал» Роман Круцик розповідає: «Я звертався до істориків у Польщі, що це таке за «Товариство пам’яті жертв українських націоналістів»? Кажуть, у Польщі їх вважають про московською структурою». За словами Круцика, виставка є чітко спланованою провокацією – організатори заздалегідь розраховували на скандал. Російське коріння українсько-польського конфлікту? На думку народного депутата України Павла Мовчана, ініціаторів конфлікту варто шукати у владних колах Російської Федерації. «І «Русскоязычная Украина», і та виставка, яку вони організували, – це все з ініціативи Інституту СНД, куратором якого є Затулін, і тісним співробітником є Колєсніченко», – каже він. Володимир Сергійчук вважає, що метою організаторів виставки було спровокувати міжетнічні конфлікти. «Виставка спрямована на розпалювання міжнаціональної ворожнечі, на те, щоб загострити українсько-польські та українсько-єврейські стосунки», – каже історик.

«Волинська різня» — що ж це?

Поміркуймо самі 

Уперше фотокопії сторінок прес-релізу цієї скандальної виставки підсунув мені російський так званий «Рутрекер» у НЕТ-мережі в середині квітня, потім я знайшов весь прес-реліз на сторінці «Русскоязычной Украины» в НЕТ, далі, вже в середині травня, натрапив на всі матеріали виставки в польському НЕТі. А шукав їх тому, що колола неправда. Власне, Волинь — це тільки 9 із 59 планшетів виставки. Решта — Львівщина, Тернопільщина, Івано-Франківщина. Коли розмовляв на цю тему з різними людьми, від пенсіонерів та вчителів історії до керівників партій, громадських організацій району, реакція була однакова: «Це — брехня! Провокація! Але це — Волинь і нас не стосується!» І дуже дивувалися, коли показував їм фото з Борщова, Заліщиків, Копичинців. Ще як стосується! Через декілька років свідків подій не залишиться. Їх пам’яті — теж. А польські матеріали вже стали документами, хоча це лише спогади переселенців — неперевірені, неузгоджені, часом навіть тільки чутки. Сторінка 149 прес-релізу (заголовок: «Документально подтверждённое число поляков, убитых украинскими националистами из ОУН-УПА в повяте (уезде) Борщев в 1939-1946 годах». Під таблицею — напис російською мовою: «Всего убито — 2985 чел. Установлены фамилии — 1535 чел.» А в підсумку таблиці вже польською читаємо, що «всього вбито — 1535, установлено прізвища — 731». Нескладний підрахунок: 1535 — 731 = 804. І виникає запитання: як визначено національність 804 жертв, прізвища яких невідомі? Як відрізнити вбитого селянина— поляка від селянина-українця? Далі з російськомовного тексту довідуюся, що відомі прізвища вже всіх 1535, зате загальне число вбитих — 2985. Тобто 804 невідомих уже ідентифіковано, от тільки ким і як? І звідки взялося ще 1450? Це — кількість жертв у 31 селі, з яких немає інформації? У 5 колонці подається число «залишених спалених садиб» — 3228. І «вінець» — 4 колонка: «Вигнано, виселено — 14991». Якщо прочитати це бездумно, можна й повірити. Та коли поміркувати, зіставити… Згідно з офіційною австро-угорською статистикою 1910 року в Борщівському повіті проживало 42,4 тисячі греко-католиків і 24,3 тисячі римо-католиків. Якщо відкинути п’яту частину українців-римо-католиків і ще п’яту — поляків у змішаних сім’ях — виходить 14,5 тисячі. Висновок: 4 колонка стосується поляків, вивезених у Сибір в 1940-му і репатрійованих у Польщу в 1945—1946 роках. До чого тут ОУН-УПА? І 5 колонка пояснюється просто: 14991:5 (середня сім’я у ті часи) = 2998. Різниця — в 300 садиб. Залишено при вивезенні і репатріації 3000, спалено 300. Чотири хати на населений пункт району. Мої викладки поки що тільки приблизні, але доволі точно збігаються з реальністю. На сторінці 46 прес-релізу (заголовок: «Геноцид. Город Львов») бачимо три фото жертв НКВС у червні 1941 року перед тюрмою на вулиці Лонцького. Стор. 47 — ще два знімки з Лонцького, далі — ще чотири. І підписи під ними майже однакові: «Пример глумления украинских фашистов над евреями». А є ще вступ до прес-релізу. Читаємо: «Выставка… демонстрирует геноцид, совершённый против польского и еврейского населения ОУН и так называемой УПА в ходе … Волынской резни, — реализации политики массового уничтожения этнического польского, украинского гражданского населения и еврейского народа…» Але ж НКВД — не ОУН і не УПА. І знову те ж запитання: як визначено національність осіб (не хочу казати — людей), які обступили голих євреїв на вулиці Львова? Це тільки три сторінки — інформація з двох планшетів: «Львів-місто» і «Борщів». А вся виставка — майже тисяча фото. Приблизно половина — жертви. Жахливі фото. Страшно дивитися. Але я приглянувся. Бережани: капітан запасу, солдат АК. Борщів: солдат ЗВЗ і АК. Бучач: комендант АК «Старий», солдат АК, член польської самооборони, комендант БХ бучацького обводу. Це — невинні жертви? Читаю в польському НЕТІ: «АК … найсильніше і найкраще організована підпільна армія з тих, що діяли на той час у Європі». Далі — більше. Золочів: «Замучений НКВД разом з іншими в’язнями на підставі доносу українців». Броди: «Убитий НКВД з доносу українця». Ось такий поворот справи. Стривайте, панове: а замучені в тюрмах Львова, Золочева, Бережан — це жертви ОУН-УПА? Приблизно третина знімків — пам’ятники жертвам. Кожний п’ятий — в Україні, решта — в Польщі. А ось — вершина цинізму. Золочів: «Пам’ятне фото на кладовищі біля братської могили жертв злочинів НКВД при допомозі українців і євреїв у червні 1941». Я так переклав з польської. Може, неправильно зрозумів? Але не думаю, що помилився. Решту фото — шосту частину — можна було б об’єднати однією назвою: «Ностальгія». Будівлі — костьоли, ратуші, вокзали, оборонні споруди. Надгробки, пам’ятники. Люди — військовий оркестр, оркестр пожежної команди, групове фото прикордонників. І нічого б, якби не підписи. А вони такі. Надвірна: «Пнів. Польські сліди. Руїни замку Куропатів». Снятин: «Заболотів — костьол. Після 1945 знищений українцями, що знищують польські сліди». Стрий: «Сколє. Після винищення поляків у 1944 вбивцями з ОУН-УПА українці костьол довели до руїни». «Винищення» зацікавило особливо. В таблиці: «Вбито — 46, відоме прізвище — 1, вивезено — 2190». Радянська влада вивезла «тільки дві тисячі». ОУН-УПА «винищила» одну людину. Щодо решти 45, чиї прізвища невідомі, не хочу вірити! Українця від поляка без документів відрізнити — по чому? Прикидаю так, як і раніше: залишилося близько 400 поляків у змішаних сім’ях та ще стільки ж українців-католиків. Це був їхній костьол. Хто зняв з реєстрації католицьку громаду, як і греко-католицьку, хто зробив з церкви й костьолу склад отрутохімікатів, у кращому разі — спортзал чи ресторан, хто всіма методами вбивав у свідомість людей атеїзм, забороняв відкриття храмів? Я вважаю — Радянська влада. Організатори виставки вважають — українці. Борщів: «Скала над Збручем. Руїни костьолу. Знищення польських слідів». За 30 років був біля цього костьолу сотні разів. Руїн не бачив. Бачив величний храм, закритий, залишений без догляду. Останній раз був біля нього рік тому. Зняв на фото меморіальні таблиці на стінах, пам’ятний хрест. Поговорив з місцевим жителем — греко-католицька громада відремонтувала костьол та використовує його. І знову — вершина цинізму. Золочів: «Сасів. Листівка українською мовою з 1941 р.» Ось її текст: «ПАМЯТАЙ СИНY! ЦЕ ТВОІ ВОРОГІ БІЛШОВИКІ ПОЛЯКІ МАДЯРИ ЖИДОВИНА ЦИГАНИ NИШY ІХ». Букви я передав точно. Порівняв з листами своїх стриїв —довоєнними та воєнного часу. І не вірю, що це писав українець. Поряд — ще один знімок, довоєнний. Золочів: «Чижів. Польські і українські діти із загальної школи. Польські діти замучені ОУН-УПА». А хто вижив з українських дітей? Повертаюся до передмови. «Цель выставки — ознакомить украинскую и мировую общественность с масштабами преступлений, совершённых ОУН-УПА и применяемых методах истребления польского, еврейского, украинского, русского, ромского народов». Вважаю, що мета виставки зовсім інша. 1. Дискредитувати ОУН-УПА в очах росіян — громадян України, русифікованих українців(тексти — російською), українців сходу, півночі, центру й півдня України, незнайомих з реальною картиною подій 20 століття, особливо 30—50 років. Робиться це шляхом однобокого, спотвореного відображення подій, гіперболізації втрат польської сторони, замовчування того факту, що великими були вони й з української, приписування українцям злочинів СРСР, гітлерівської Німеччини. 2. Показати українців — жителів Волині та Галичини — вбивцями, мародерами, руйнівниками, фашистами, недостойними бути громадянами України. 3. Змусити людей повірити, що українці завжди були ворогами поляків, польської культури. 4. Так перекрутити факти, аби видавалося, що тільки поляки були носіями культури на Волині та в Галичині. 5. Сформувати думку, що нібито не існує Рівненщини, Волині, Львівщини, Тернопільщини, Івано-Франківщини, а були і мусять бути КРЕСИ ВСХОДНІ в складі ЖЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ. Існування цих областей, мовляв, є історичною помилкою. Кожна з цих тез виражається відповідними фото, підписами під ними, числовими даними.

Так думаю я, син галичанина й подолянки, житель Галицького Поділля, українець. А закінчити хочу словами чеха Юліуса Фучика: «Люди, будьте пильні!»

Володимир МОГИЛЮК