9 вересня, день народження Івана Котляревського

ФОТО ДАР’Ї РОЗУМНЯК

9 вересня, у день народження Івана Котляревського, у музеї-садибі його імені чекають великого напливу гостей. Утім, як завждиНаписавши «Енеїду», «Наталку Полтавку» й «Москаля-чарівника», Іван Котляревський став не лише зачинателем нової української літератури, а й творцем історико-культурного міфу Полтави — «Полтави Котляревського». І, мабуть, чи не найважливішим її компонентом є музей-садиба письменника на Івановій горі, котру обов’язково відвідують майже всі гості міста, не кажучи вже про самих полтавців, адже звідти добре «видно шляхи полтавські і славну Полтаву». Традиція такого паломництва почалася ще за життя класика, і триває вона вже понад два століття.

«Музей відкрили 1969 року до 200-ліття з дня народження письменника, яке святкували за рішенням ЮНЕСКО у 26 країнах світу. Хата, у котрій жив Іван Петрович, існувала і в ХХ сторіччі, але була такою, що не підлягала реставрації, — розповідає науковий співробітник літературно-меморіального музею Івана Котляревського Лариса Лобінцева. — Тому садибу спочатку розібрали, потім заново забудували — за малюнком Тараса Шевченка, за спогадами сучасників письменника. Вони були такими детальними, що нам відомо, де стояли меблі, якого кольору і з якої тканини були фіранки на вікнах».

Оригінальних речей у музеї більше ста, в основному це документи — рукописи й листи митця. Частина предметів інтер’єру — картини, меблі, посуд, піч — відтворено майстрами, адже не всі експонати доби Котляревського «дожили» до наших днів. Напевно, саме тому справжньою гордістю полтавських музейників є автентичний сволок із родинного помешкання Котляревських, на якому вирізьблено дату його заснування: «Создася дом сей во имя отца и Святого Духа. Аминь. Року 1705 месяца Августа 1». Спочатку в тому будинку жили служителі Спаської церкви, а потім його викупив дід Івана Петровича. Згодом батьки письменника отримали дворянство і стали облаштовувати там свою садибу ще тоді, коли Полтава була маленьким полковим містечком.

Після того як Полтава отримала статус губернського центру, Котляревський не став будувати маєток за прикладом інших заможних людей. Натомість він здійснив великий ремонт садиби: стіни обшили дубом, зробили дерев’яну підлогу, установили білі фарбовані двері з різними прикрасами в стилі ампір.

Іван Петрович вільно володів французькою й німецькою мовою, знав польську, давньогрецьку й латину, любив малювати, грав на скрипці, мав велику бібліотеку. «На жаль, до нашого часу дуже мало книжок збереглося, проте нам відомо, що то були за видання, — говорить Лариса Лобінцева. — Ми добирали книги, які були в бібліотеці Котляревського: це твори російської літератури — Фонвізін, Крилов, Грибоєдов, Карамзін, Радищев, а також зарубіжної — Вальтер Скотт, Вольтер, Фенімор Купер».

Як стверджують краєзнавці, Котляревському надзвичайно пощастило з місцем розташування хати. ХVIII століття це був, як би нині сказали, елітний район проживання, до того ж не лише з мальовничими краєвидами, а й з гарною аурою святої землі, адже поруч височів собор, який де завгодно не будували б. І саме на тлі краси старої Полтави письменник написав простим гусячим пером поему-шедевр «Енеїда», що здійснила переворот в українській літературі, а також дві п’єси для місцевого театру — «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», які не сходять зі сцени й дотепер.

Полтавський літературно-меморіальний музей Котляревського — один із найвідвідуваніших у місті, кажуть екскурсоводи. Завдяки тому, що творчість видатного письменника вивчають у школах і університетах, на Іванову гору повсякчас приходять учні та студенти. Проте, звісно, не бракує інших візитерів, які просто з цікавості йдуть подивитися на садибу. «Людей цікавлять старовинні речі, старовинна хата, екзотична в наш час і не подібна до тих, що є в Музеї під відкритим небом у Пирогові. Зовні це сільська хата, а всередині — дворянська, — зазначає основні переваги музею його науковий співробітник Лариса Лобінцева. — Садиба Котляревського дуже вдало розміщена, на відміну від будинку Панаса Мирного, хоча там більше трьох тисяч автентичних експонатів, але відвідувачів менше, ніж у нас».

Особливо активний наплив гостей відбувається під час різноманітних культурних і гастрономічних імпрез, адже саме поблизу Іванової гори стоїть славнозвісний пам’ятник галушці, і саме там улітку, упродовж кількох років, відбувається Свято полтавської галушки. Крім того, на подвір’ї садиби Котляревського — біля комори та криниці-журавля — фотографуються молодята, згадуючи заповіт Івана Петровича про «мир і злагоду в сімействі». А віднедавна там почали відбуватися справжні весілля новочасних Наталки й Петра в народному стилі.

До речі, садиба — це лише половина музею Котляревського, його меморіальна частина. Інша ж складова, власне літературна, котра провадить активну науково-просвітницьку діяльність, розміщена на протилежному пагорбі Полтави і теж охоче приймає гостей в одному з найстаріших будинків міста. Тому ті, хто мають час і натхнення, можуть здійснити нетривалий спуск і підйом, отримавши подвійну дозу естетичного задоволення. Чи принаймні відкласти цю насолоду до наступного разу — на десерт.

Сергій ШЕБЕЛІСТ, Полтава

http://www.day.kiev.ua/215193