Про війну пам'ятників.

 Усе стає історією, в тому числі і випадки знищення пам'ятників. Поговоримо про це, пам"ятаючи що мотивація, способи та наслідки цього є різними. Звісно я буду прив"язуватися до своєї географії та історії міста, краю. Напевно найпершим пам"ятником, демонтованим у Франківську був пам"ятник Францу-Йосипу, що знаходився на місці теперішньої ротонди на майдані Шептицького.

Це хіба було чи не найпершим, що зробила радянська влада у місті. (Оновлено: Тут обійшлося без червоних. Як свідчать деякі джерела, цей пам"ятник демонтували поляки.) Швиденько по-діловому звільнила місто від ідеологічно чужого пам"ятника, а відтак взялась за громадян. http://blog.i.ua/community/3252/917147/  Я не впевнений чи у короткий довоєнний період радянська влада встигла ощасливити місто "ідеологічно правильними" пам"ятниками, зате після війни процес пішов бурхливо. Знищене війною місто відбудовувалось і сквери та площі заполонили "правильні" пам"ятники.

І от поки галичани, чухаючи потилицю, пробували вкласти у свій провінційний розум ідеологему "Сталін це Ленін", часи пройшли і вони знову були змушені були насилувати власний розум для того щоб розлучити цей дует. За цим разом спільно із рядовими галичанами сильно парились і компартійні зверхники, які ніяк не могли вирішити долю ось цього парного пам"ятника. (фото 1958 року)

Завданняя було вкрай непростим,- як же це зробити? Треба забрати давно уже розвінчаного Сталіна з-під обкомовських вікон, але як бути з осиротілим Леніним?? Прибирати теж? Ідеологічно неправильно і навіть шкідливо. Лишати сиротою збоку, пересунути й поставити по центру будівлі? Так важко думали-гадали, аж поки не нагоріло сильно.Одного прибрали, а іношого "відсиметрували". Зате уроки даремно не пропали і на кінець радянської доби "правильних" пам"ятників у нашому місті була чимала колекція. Одних тільки Ленінів аж от скільки було:

Мешканці краю, натхненні бетонними, чавунними та бронзовими ідолами, натиканими у кожному селі, з ранку й до ночі співали величальні коломийки:                                             " Серце весело заграло і омолоділо                                                                                        Ми провадимо в житя Ленінове діло.                                                                                  Рідній партії спасибі, Ленінові слава,                                                                                  Хай навіки процвітає радянська держава.                                                                            Ой кувала зозулиця у лузі, у лузі,                                                                                      Дуже добре проживати в Радянськім Союзі..." 

Не знати, як довго безтурботні прикарпатці тішили себе такими співаночками, але великий і могутній почав втрачати смак до життя.  Не чекаючи навіть поки Союз почине у Бозі, прикарпатці влітку 1990 року позбирали отих усіх ідолів та й відправили кого куди.

Таким чином Прикарпаття, як і уся Західна Україна, рушило до нового життя, увійшовши в епоху революційного романтизму... Ця епоха швидко минула, а війна пам"ятників продовжувалась. Рівно через десять місяців після демонтажу пам"ятника Леніну сталось наступне: "  10 липня 1991 року о 3.20 годині ночі знищено щойно відкритий пам’ятник Степану Бандері. „Операцію” здійснили шестеро військових у маскувальних халатах. При цьому важко поранено двадцятиоднорічного члена СНУМу Василя Максимчука з Калуша, котрий вартував пам’ятник, а місцевого жителя Ярослава Турчиняка важко побито." 

"Підпільний обком" з тих пір не заспокоюється. Довгий перелік актів вандалізму лиш відрізніється виконавцями та оіфційними поясненнями з того чи іншого приводу. Якщо аналізувати ці події уважно, то їх цілком можна вважати системними, добре організованими та профінансованими. Ось яскравий приклад: "В Україні розпустили громадську організацію, члени якої спиляли Тризуб на Говерлі

За матеріалами СБ України, Харківським окружним адміністративним судом прийнято Постанову про задоволення позову Прокуратури Харківської області у повному обсязі та примусовий розпуск Харківської обласної громадської організації "Євразійська спілка молоді", - повідомили у прес-центрі СБ України.

За матеріалами СБ України, заборонено діяльність низки організацій екстремістського та сепаратистського спрямування. Зокрема, у грудні 2006 року рішенням суду було заборонено діяльність на території України Севастопольської молодіжної організації "Прорив", а у листопаді 2007 року Донецький апеляційний суд затвердив рішення Донецького окружного адміністративного суду про примусовий розпуск організації "Донецька республіка". Нагадаємо, що у листопаді 2007 року окремий гірський підрозділ Євразійського союзу молоді на горі Говерла спиляв і спаплюжив символ окупації України - Тризуб. Також було знищено гранітну дошку української сектантської церкви, розбито гранітний пам'ятний знак, присвячений "Конституції України". Про це йшлося в офіційній заяві Євразійського союзу молоді, розміщеній на їхньому сайті. "Замість символу українських колаборантів - синьо-жовтого прапора над горою поставлений стяг Євразійського союзу молоді. Гора Говерла перейменована на пік Сталіна. Цим безпрецедентним актом євразійського ентузіазму ЄСМ заявив, що час т.з. "незалежної України" закінчився. "Замість потворного лімітрофного утворення ми побудуємо Велику Україну у складі євразійської Імперії", - було зазначено в повідомленні ЄСМ. Також ЄСМ попереджала, що у разі призначення оранжевої мавпи - Юлії Тимошенко прем'єром т.зв. України, вони "не зможе зупинити своїх українських активістів від превентивних акцій прямої дії проти т.зв. керівництво цієї псевдокраїни". Євразійський союз молоді (ЄСМ) — російська молодіжна політична організація. Створена в 2005 році як молодіжна структура Міжнародного євразійського руху, який очолює філософ і геополітик Олександр Дугін." http://www.kryjivka.com.ua/news/141.htm   Як бачимо тут акція явно не антибандерівська. При тому ж ситуація незабаром повторилась. http://clipnews.info/newstopic.htm?id=16061  Лиш у зв"язку із зміною владників правоохоронці  всупереч здоровому глузду та офіційних експертних висновків констатували: сам собі розвалився. Ну проковтнула Україна глумлення над державним символом і розписалася держава у власній байдужості і безпомічності. Зате правоохоронці досить шустро виявили причетних до нищення МАФ Сталін у Запоріжжі. Вистачило і уміння і натхнення. Чи не симптоматично?

Нищення пам"ятників на Західній Українв відбувається перманентно. Нелінивий користувач інтернету самостійно знайде цьому немало свідчень. Але трапилася подія неординарна, я б сказав,- надзвичайна. Одночасно кимось організована і здійснена акція нищення пам"ятників відразу у кількох місцях. Разово знищено чотири пам"ятники. http://zik.ua/ua/news/2013/03/11/397527  Це серйозно. Це виклик і суспільству і правоохорогцям. Цією акцією "підпільний обком" продемонстрував свою організованість, впевненість та відчуття безкарності.  І що? Яка реакція правохоронців? Загляньмо сюди: http://umvs.if.ua/ , сюди: http://www.sbu.gov.ua/sbu/control/uk/index , сюди: http://www.ifr.gp.gov.ua/ua/news.html  Які будуть у читачів думки з цього приводу? Разом з тим навіть за відсутності належної реакції установ, прямим обов"язком яких є бути на сторожі правопорядку, запитання не зникають і проблема не розсмокчеться сама собою. Підлито велику бочку бензиняки до полум"я суспільного розбрату. Зроблено це саме у дні, коли Україна відзначає Шевченківські дні, коли найчастіше згадуються закличні слова: "Обіймітесь, брати мої..". 

Чи витримає суспільство настільки серйозне випробування, чи втримається від розколу, чи зможе продемонструвати щось протилежне очікуваному провокаторими? Лише це мене цікавить, лише це...