Свистун Микола (1912 - 8.12.1944) - мaйop УПA. Псевдо: «Ясень», «Ясен», «Ярбей».

Народився в с.Ордів Радехівського р-ну Львівської обл.

Давній член УВО й ОУН (що не характерно для рядових і командирів середньої ланки УПА - зазвичай такий досвід мали тільки вищі керівники, а в цілому ОУН(б) це були переважно молоді люди, молодші за своїх опонентів-мельниківців) Військовий референт і референт розвідки Радехівського повіту ОУН.
Член бойової групи «ВОВКИ» на Волині у 1936-1938 р.

Політв`язень польських тюрем (1930 , 1933-1936 , 1939)
Учасник 2 Великого Збору ОУН (1941).

військовий комендант Здолбунівського надрайону у 1943-1944 р.


Наприкінці 1943р. – поч.. 1944 р. був командиром Здолбунівського куреня Групи УПА «Богун». У січні 1944 р. цей курінь на 1.5 доби зайняв м.Остріг.
У квітні 1944 р. на чолі рейду «східних відділів» УПА у Кам`янець-Подільську , Вінницьку , Київську обл.

Заступник командира і шеф штабу УПА-південь.

23 квітня 1944 р. очолив зєднання «Холодний Яр».
Учасник Гурбенського бою – підрозділи М.Свистуна і С.Котика потрапили в оточення , вирвалися з нього і добралися до Клеваньських лісів.

Учасник установчого з`їзду НВРО 17 -18 липня 1944 р. біля с.Дермань Мізоцького р-ну Рівненської обл.
Підрозділи «Ясеня» (сотні «Вира» , «Панька» , «Короткого») з 29 липня по15 листопада 1944 р. перебували у рейді по Вінницькій обл.

Був повідником 1 Київської округи.

8 грудня 1944 р. важкопоранений у сутичці зі спецгрупою НКВД у Кремянецько-Дубнівських ліса , підірвався гранатою , щоб не потрапити в полон.
Після його смерті , його частини очолив Семен Котик «Докс».

Першу могилу М.Свистуна зруйнували працівники НКВД , тоді повстанці вдруге її насипали і замінували. При повторній спробі зруйнувати могилу спрацювала міна і загинуло декілька працівників НКВД.

Нагороджений Золотим Хрестом за Бойові заслуги 1-го класу.
http://henrik-kvinto.livejournal.com/1332.html

Жители села Новые Петровцы, где находится резиденция президента, вынуждены прорываться через границу милиционеров.

-Яків Бусел (26.01.1912–15.09.1945) – підполковник-політвиховник УПА. Псевд.: Роман Галина, Заславський, Київський, Дніпровський, Шахтар;

Народився в м. Митава біля Риги (Латвія). Родина Буслів ще перед початком Першої світової війни осіла в м. Клевань на Рівненщині. Яків отримав гімназійну освіту в Рівному. Із 1932 р. студент юридичного ф-ту Львівського університету. Уперше заарештований польською поліцією 10.09.1933 р. за належність до ОУН у потязі Львів—Здолбунів із багажем нелегальної літератури. Виключений з університету за політичні погляди.

Організаційний, військовий і політичний референт Крайової екзекутиви ОУН пн.-зх. укр. земель (ПЗУЗ, 1935– 37), один із засновників революційного національного руху на Волині й Поліссі. Заарештований повторно 1937 р., засуджений до 12 років позбавлення волі. Вийшов із в’язниці після розвалу Польщі. Член осередку пропаганди ОУН(б) у Кракові (вересень 1939– червень 1941). Один з організаторів і учасник 2-го Великого збору ОУН(б) (квітень 1941).

Повернувся на Волинь і вже з вересня 1941 р. перебував на нелегальному становищі. Очолював політичну референтуру Крайового проводу ОУН ПЗУЗ і Крайовий осередок пропаганди (1941–44). Редактор підпільних видань ОУН і УПА на ПЗУЗ: «Інформатор» (1942–43), «Вісті з фронту УПА» (1943), «До зброї» (1943–44) та ін. Начальник політвиховного віддділу Крайового військ. штабу УПА на Волині (1943). Учасник 3-го Надзвичайного Великого збору ОУН (серпень 1943), на якому був обраний членом Проводу ОУН. Ініціатор скликання 1-ї конференції поневолених народів Східної Європи і Азії (листопад 1943).

Заступник крайового провідника ОУН ПЗУЗ та заст. крайового командира УПА–Північ (1944). Із лютого 1944 р. в. о. провідника ОУН(б) на ПЗУЗ і командира УПА-Північ (на звільненій радянськими військами від німців території Волині і Полісся). Один із творців НВРО (1944). Із осені 1944 р. відкликаний у Галичину на посаду політичного референта Проводу ОУН(б). Начальник політвиховного відділу Гол. військ. штабу УПА (1944–45).

В ніч з 28.02 на 1.03.1945 разом із заступником Голови Бюро Проводу Д. Маївським віів переговори з представниками радянської влади полк. НКДБ С. Каріним-Даниленком і кап. О. Хорошуном (які назвалися представниками уряду УРСР) на хуь. Конюхи Козівського р-ну Тернопільскої обл.

Загинув у бою з підрозділом внутрішніх військ НКВС в с. Бишки Козівського р-ну Тернопільскої обл. У господарстві Галини кабан місцевий оперуповноважений С. разом з бійцями винищувального батальйону перевіряв паспортний режим. В очі впали наполегливі запрошення хазяйки пригостити обідом і підозріла поведінка доньки, яка раптом кинулася зачиняти кімнату, де, як виявилося, була подвійна стінка й вхід в сховище. Коли насторожені чекісти вирішили обстежити горище, звідти пролунала автоматна черга, якою вбило солдата, й Бусел кинувся бігти в напрямі сусіднього лісу. С. застрелив його пострілами в спину.
http://henrik-kvinto.livejournal.com/1760.html


Книга про відомих діячів ОУН на Волині Олександра та Якова Буслів на основі широкого кола джерел вперше подає детальну інформацію про їхній життєвий шлях та жертовний внесок на вівтар Вітчизни. За свою патріотичну діяльність брати Бусли переслідувалися і польською, німецькою і радянською окупаційними владами. Поляками вони були двічі заарештовані та засуджені до тривалих термінів ув’язнення, німці знищили Олександра у 1943 p., переслідували і ледь не арештували Якова, змусивши перейти його у підпілля. Яків Бусел, перебуваючи на посаді референта пропаганди Проводу ОУН, загинув у сутичці з представниками радянських карально-репресивних органів 1945 р. на Тернопільщині. Ця невеличка праця - спроба повернути світле ім’я братів Буслів українській національній пам’яті та історії.
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=51262

За інформацією опозиції, на п'ятницю планується спроба силової зачистки центру Києва 

 Добавить в блокнот

Поделиться:

 

 

 

 

 

 

 Одна з барикад в центрі Києва 

 16 січня влада може зробити нову спробу силового розгону Майдану. Про це на прес-конференції повідомив комендант Майдану, координатор загонів народної самооборони, народний депутат Андрій Парубій. 

 "У нас є інформація, що 16 числа, у п'ятницю, знову можлива спроба силової зачистки Майдану. Це інформація від наших внутрішніх джерел, які я не можу назвати. Влада спробує створити провокації між "тітутшками" з антимайдану, які будуть приходити і провокувати Майдан, і потім під виглядом недопущення громадянського протистояння запускати силові загони для розчищення Майдану. У нас є інформація, що їхня робоча дата - 16 січня. Можлива атака на Майдан, і ми наперед цю інформація оголошуємо, щоб вони знали, що ми нею володіємо", - сказав Парубій, слова якого наводить кореспондент ЛІГАБізнесІнформ. 

 За словами Парубія, Майдан оголосив мобілізацію добровольців в народну самооборону, щоб бути у повній готовності до захисту. "Ми готові до будь-якої спроби влади силовим шляхом вплинути на Майдан. Ми оголошуємо мобілізацію і не допустимо жодних провокацій і зуміємо зупинити будь-який сценарій зовнішнього впливу на Майдан, будь-який сценарій силового розгону Майдану. Я попереджаю про це і громадянина Януковича, і тих людей, які зараз в своїх кабінетах готують подібні провокації", - сказав він. 

Нагадаємо, активісти Євромайдану в центрі Києва проводять акції протесту вже 54 дні, і за цей час було три спроби силового розг

Осип Дяків - «Горновий» (21.06.1921 р. – 29.11.1950 р.) – підполковник-політвиховник УПА, видатний пропагандист та ідеолог ОУН(б).

Псевдо: «Горновий», «Гончарук», «Юріїв», «Осипенко», «Цвечек», «Наум», «Артем», «605», «147». Народився в с. Олесин на Тернопільщині в родині колишнього вояка УГА. У 1927-1928 рр. навчався в сільскій народній школі. З 1931 по 1939 р. навчався в Бережанській гімназії, яку закінчив з відзнакою. У 1933 р.стає членом Юнацтва ОУН. 1940 р. – вступив на філолоігчний ф-т Львівського ун-ту. 20.09.1940 р. – заарештований НКВС. Піддавався тортурам під час допитів. Засуджений до 10 р. виправно-трудових таборів. Втік із в’язниці в Бердичеві в хаосі перших днів війни під час бомбардування міста. З серпня 1941 по 1943 рр. працював у осередку пропаганди Бережанской округи ОУН (в другій пол. 1941 – першій пол. 1942 р. знаходився в рідному селі). 1941 року Дяків записався студентом на заочні курси журналістики й економії в Українському торгово-господарському інституті.

З осені 1942 р. – член крайового проводу Юнацтва ОУН, редколегії журналу “Юнак” та редактор журналу “Вісті. Огляд воєнно-політичних подій”(виходив: листопад 1943 р. – лютий 1944 р., всього 7 чисел). Брав участь у роботі комісії з підготовки III Надзвичайного Великого Збору ОУН (серпень 1943 року). З 1944 р. – член крайового проводу ОУН. 1944 року Провід ОУН пропонував Осипові виїзд за кордон, але той відмовився, прагнучи до кінця розділити долю своїх побратимів по зброї.

У 1944-1948 рр.– член Головного осередку пропаганди (ГОСП) при Проводі ОУН, редактор підпільних революційних журналів («Ідея і чин», «Самостійність» – орган УГВР (1946), «Щоденні Вісті» – видання УПА, “Осередок Пропаганди і Інформації при Проводі ОУН” (1948-1949)), видань листівок і звернень.

Навесні 1944 р. – співробітник Української Інформаційної Служби (УІС) – окремої підреферентури при ГОСП, яка займалась збиранням та обробкою інформації (діяла з 1942 по 1945 рр.). В листопаді 1944 р. – редагував “Щоденні Вісті Української Інформаційної Служби”. З кінця листопада 1944 р. – у підпорядкуванні Я. Бусла («Київського») – ідеологічно-політичного референта Проводу ОУН і керівника політвиховного відділу ГВШ УПА. У 2-й половині березня 1945 р. – референтуру розформовано, а Дяківа направили у Львівський край. З 4.06.1945 р. – редактор підпільного журналу «Повстанець», співредактор офіційного журналу Проводу «Ідея і чин».

Весною 1948 р. брав участь у нараді з П. Федуном і В. Галасою. У травні 1948 р. – зустрічався з Р.Шухевичем. З 1948 р. – провідник Львівського краю. . З 1949 р. Дяків – член Проводу ОУН в Україні. В другій половині 1950 року стає членом Української Головної Визвольної Ради і заступником Голови Генерального секретаріату УГВР. Постановою УГВР нагороджений Золотим Хрестом Заслуги (рішення УГВР від 1.11.1950 р.) і Срібним Хрестом Заслуги. Загинув у бою з підрозділом МДБ біля с. Велике Поле (Великопілля) Яворівського району на Львівщині. Рішенням УГВР від 2.10.1952 р. підвищений до рангу підполковника-політвиховника. В рідному селі Дяківа йому встановлено пам’ятник.

Автор статей:
„Яка філософія зобов’язує членів ОУН?”,
„На большевицькому ідеологічному фронті” (1947)
„СССР – країна найжорстокішого гноблення народів і визиску” (1949),
„Наше становище до російського народу” (1949)
„Про свободу преси в СССР”, (1949р.)
„Шовіністичне запаморочення та русифікаційна гарячка большевицьких імперіалістів” (1949)
„УПА - носій ідей визволення і дружби народів” (1946 р.)
„Вклад ОУН у справу творення і розбудови УПА” (1948 р.)
„Ганьба ХХ століття”(1949)
„Про наш демократизм” (1948)
„Чи на розпутті?” (1948) та ін.
http://henrik-kvinto.livejournal.com/1900.html



Книга присвячена життю та діяльності одного з провідних публіцистів воюючої України, члена Проводу ОУН на українських землях та заступника Голови генерального секретаріату УГВР, підполковника-політвиховника УПА Осипа Дяківа. На підставі широкого масиву джерел з’ясовано його внесок в український
національно-визвольний рух, висвітлено основні ідеї понад двох десятків публіцистичних праць.
http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=46388