Хто зрадіє, якщо вибори виграють «регіонали»

 Автор: Юлія Шешуряк

В одному звичайнісінькому багатоквартирному будинку живуть Вася, Оля і Діма. Будинок дуже стандартний і в міру обшарпаний, не «хрущовка» зі смердючими під’їздами, але й не новобудова з кольоровими дитячими майданчиками та ОСББ. Вася, Оля і Діма не знайомі одне з одним, і якщо перетинаються іноді десь надворі, то не звертають на це уваги.

Вася тут мешкає найдовше. Власне, все своє життя, а йому вже десь за 50. Єдиний син у мами, яка надмірною опікою завадила йому одружитися, а кілька років тому померла. Їй не сподобалась жодна із обраниць сина, а потім і він сам повірив у те, що жінки - «суки і прастітутки». З часом суками стали не лише жінки, а й взагалі всі люди, особливо ті, які сидять в парламенті та уряді.

Вася завжди проти. Проти усіх депутатів, міністрів та президентів. Вася вмикає телевізор, відкриває бляшанку з кількою (продпайок від місцевого кандидата в депутати), ріже палець, матюкається, наливає горілку – у дві чашечки з маминого кавового сервізу. Собі і Сталіну. Сталін – це не прізвисько котрогось із Васіних друзяк і не кличка Васіного пса. Сталін – це справді Сталін, точніше кажучи, його гіпсовий бюст. Найліпший товариш по чарці. По чашці. Хоча, Вася проти Сталіна.

 «Сука, нашо ж ти людей на Магадан гнав, тварь ти паслєдня? Пий, скатіна, може захлинешся», - каже Вася Сталіну. По телевізору показують новини, одні й ті ж на різних каналах, але Васі кортить подивитися всі: бо ж перед виборами сук більшає. «Побрийся, падло!» - кричить Вася одному з кандидатів. «Шо ти там вякаєш, бл*дь?» - питає у іншого. Вася збільшує звук, їсть кільку, дивиться Шустера і Кісєльова, не зважаючи на гуркіт сусідів по батареях. «Суки регіони, уроди», - каже Вася.

Діма живе у тому ж під’їзді, але майже не цікавиться політикою. Діма дуже хоче айфон (хоча має бюджетну нокію), він пробував стати веганом, письменником, кришнаїтом, готом. Поки що вийшло лише студентом філфаку. Дімі 18, у нього ніколи не було дівчини, він живе з батьками, любить вірші Маяковського і капучино. Попри таке різноманіття вподобань, Діма все ж в курсі політичної ситуації в країні, знає про йолку і кровосісів, і навіть роздрукував собі обкладинку на зошит для української мови з портретом Азарова.

Діму люблять в універі – або через те, що він один з трьох хлопців в групі, або через його нестандартні захоплення. Діма любить розважати дівчат розмовами про альтернативну музику, арт-хаус, дослідження британських вчених та навіть про політику. Він мусить бути спеціалістом у всьому, бо ж навіть прищів у нього менше, ніж у двох інших хлопців з їх групи. Політику вони мусять обговорювати ще й тому, що всі цієї осені вперше мають право голосувати.

«А я ни за кого не буду голосовать, - каже Діма, він російськомовний. – Не, ну пойду по-приколу на выборы. Нарисую на бюлетене мем какой-то, сфоткаю, вконтакт выложу. Все равно победят регионалы, пидарасы». Діма усвідомлює, що його думка важлива для дівчат, і вирішує ввечері подивитися новини, щоб бути в курсі політичних подій країни. З телевізору Дімі скажуть те саме – мовляв, згідно з соціологічними дослідженнями агентства «Веселка», у ПР чудовий високий рейтинг, як і у «проектів ПР», а опозиція смокче цукерку тузік. «Ну и хрен с ним», - спересердя сплюне Дімин батько, для якого розмір рейтингу, певно, має значення.

Оля ненавиділа би і Васю, і Діму, якби б знала про їхнє існування. Їй 31, вона працює фотографом, дизайнером, та ще підробляє по фрілансу, знімає квартиру в цьому будинку трохи менше року. Оля не дивиться телевізор, зате живе в Інтернеті, - а там, в принципі, те саме. Щодня Оля викладає на Фейсбук кілька авторських фото, останнім часом – на політичну тематику. Деякі з них навіть використовувались на сайті Дурдом, що дуже тішить Олю, адже на основній роботі вона фотографує лише дівчат-моделей.

Про Олю можна сказати – свідома українка, вона ходить на усі мітинги, маніфестації та протести, веде кілька антивладних груп на ФБ, вночі здирає зі стовпів агітаційні листівки місцевого мажоритарника (того, який дав Васі кільку, гречку, чай і триста грам карамельок рошен), носить вишиванку на всі свята, бачила вживу Мустафу Найєма, голодувала за щось українське, сиділа в масовці під час запису політичної передачі на ТВі.

«А ми і далі слухаємо казки про стабільність та покращення… Ти часом кляті фальсифікатори вже готуються розтоптати бюлетені з нашим вибором» - пише Оля у Фейсбук і отримує 58 лайків за дві години, мастить батон медом та дивиться Декстера.

Оля тихенько зрадіє, якщо вибори виграють «регіонали». Вона вже обдумує, які пости писатиме в ніч виборів, із традиційним жіночим «я ж казала!». Оля якось намагалась думати – а що було би, якби ПР раптом програла? Проти кого тоді боротися далі? Від кого захищати солов’їну мову, свободу слова? Що робити, якщо всі ЗМІ раптом стануть незалежними, опозиціонери вільними?.. Мрія на те і мрія, щоб не здійснюватися, – каже собі Оля.

Діма мляво зрадіє, якщо вибори виграють «регіонали». Дівки-одногрупниці ще раз усвідомлять його проникливість, політичні пристрасті затихнуть, і він знову зможе повернутися до улюблених тем. «Прикинь, опять януковичи выборы выиграли, - скаже Діма другу Саші, з яким вони якось жуватимуть чізлаваші в макдаку. – Печалька, конечно, но все и так было понятно заранее». І Саша подумає, що Діма таки крутий, бо вже розбирається в політиці у свої 18.

 Вася дуже зрадіє, якщо вибори виграють «регіонали». Багато тижнів ще це обговорюватимуть по телебаченню, і Вася кричатиме з балкону у глупу ніч, реготатиме, вдихатиме морозне повітря, не боячись захворіти: «Суки, бл*ді, прусаки, а я ж так і знав, а я ж вам казав, скоти ви такі кончені!» А вранці, по дорозі за пивом, хухатиме перегаром на випадкових перехожих: «Шо, вибрали собі депутатів? Гандони!»

Тому що і Васю, і Діму, і Олю цілком влаштовує те, що відбувається. Їм подобається, частіше чи рідше, бути проти, пасивна опозиційність – стиль їхнього життя. Це досить комфортно, бо дозволяє залишатися бездіяльними та безвідповідальними.

І таких в нас пів-країни...