Україна обов"язково стане незалежною європейською державою.

На одому із сайтів знайшов цю статтю.Ім"я автора з"ясувати не вдалось,але написане ним,зачепило.Автор наче заглядав в мої думки і виклав їх дохідливо та толерантно,без зневаги та образ.Отже прочитайте і ви.

                                                                 -----------------------------------------
    Я впевнений, що викладені нижче думки дуже поширені серед українців, але на тему наче накладено табу. Причину не важко зрозуміти, бо тема є делікатною - можна випадково зачепити гідність багатьох наших справжніх громадян, що конче не припустимо. Але я, як завжди, сподіваюсь на їхнє порозуміння, бо вважаю їх братами по розуму. І все ж, казати неприємне - все одно, що бути асенізатором. Ніхто не хоче. Що ж, тоді асенізатором буду я.  
 
Часто зустрічається ствердження, що, мовляв,  януковичі - суто українське явище. Ющенко, ніби то - приклад вартості українського патріотизму. А загальнозвісна розвинутість Донбасян - приклад (уявної) безвиході, в якій, ніби, є українство. Коли б це казали українці, то було б дуже-дуже дискусійним, але хоча б доречним. Проте, за моїм спостереженням, звичайно подібне стверджують ті, хто не асоціює себе з українством, а навіть навпаки, всіляко намагаються продемонструвати свою вищість за українство і вишукують доказ безперспективності Українського етносу, а тому і незалежності України. Звісно - тяжко їм не відчувати себе в Україні нациєй господ, як колись.  Мене ж дивує те, що нахабна нелогічність висловів тих вертухаїв за покликанням залишається непоміченою та невідплаченою. І справа не в тому, що це неприємно. Справа в шкідливих наслідках поширення подібної нісенітниці, якщо вона не зустрічає відсічі. Тому, йдеться тут зовсім не про відчуття і образи - виключно про впливи і їх джерело.
 
Якби Україна не була надто привабливою, всі руссскомірскіє зайди давно вже переїхали б до такої милої їм Росії. Якби українці не були таким добрим, европейські толерантним народом, а були би "зубатими"хоч на 1/3 від того, що демонструють тубільці колишніх "рєспублік" СРСР, ці зайди давно шукали б собі притулку на просторах нєоб*ятной Родіни. Але зараз вони вичікують, чи не вмре невдовзі, на їхнє щастя, ета проклятая Украіна. Ото б їм і запанувати знову. Ця публіка за закликом Родіни радо виконує зобов*язки пропагандистів, та й будь-яких шкідників в тилу врага - за наказом Родіни.
 
Оці господа нав*язують нам думку, що безглуздо винуватити Московію в будь-яких українських негараздах: " Всьо у хахлов Россія віновата!"; "Ваша Украіна уже 20 лєт нєзалєжная, а всьо на русскіх валітє, бєздарі.". І поширюється цей стандарт на НЕсвободу висловлювань ледь не всіма ЗМІ, адже належать ті ЗМІ, прямо чи не прямо, саме до Росії.
 
Я - про колоніальне сучасне. Чому Західна Україна перед Східною – як Франкфурт перед Самарою чи Чєлябінском? Завдяки европейській ментальній спадщині, збереженої українством (від часті - завдяки Австрії, Речі Посполитої, ВКЛ) і захисту вояками УПА. Західна Україна надто разюче відрізняється від змосковщеної Східної. На цьому порівнянні можна й припинитися - невже потрібні інші докази того, що українська ідентичність - це і є Европа, а стан Східної України - це ні що інше, як тінь Москви?
 
Зараз Україна, як лазер, має накопичити в собі величезну енергію опору, аби після "виборів" потужно продовжити нашу буржуазну = національно-визвольну Помаранчеву революцію. Ця енергія є формою впевненості українства в тому, що його культурна спадщина дозволить йому виконати еврореформацію країни. Вояк не буде ризикувати життям, якщо він не впевнений в меті, в тому, що його військо несе прогрес. На моє переконання, панове, ми маємо всіляко сприяти наповненню українських душ самоповагою, гордістю за належність до українства. Треба прямо вказувати на те, що чим менше в українському місті, чи області частка українства чи його впливливость, тим гірші там справи. І навпаки.
 
Пропаганда вселяє, що януковичі  - продукт українського суспільного розвитку, а не наслідок московської гебістської спєцопєрациі по ліквідації України. На жаль, багаті цьому вірять. Не питають себе: як така файно спланована, синхронізована і абсолютно успішна (без збоїв, без жодного викриття) вербовка тисяч впливовіших політиків та адміністраторів могла бути здійснена каліками з ПР чи ахмєткіними менегерами? Це – рівень величезної вишколеної мережі агентів розвідки. Гебня. Та сама гебня, за якою українській СБУ було заборонено стежити одразу після того, як посадовили Януковича на посаду президента.
 
Не дарма політтехнолог Ніконов, онук Молотова, рупор Путіна, сказав на Валдайському зборі путінських світових агентів в 2007 році, що Україна для Росії настільки важлива, що Росія ради (загарбання) України не зупиниться ні перед чим. Тобто, готова воювати за Україну.
 
Коли Януковича вибирали москвини з українськими паспортами та змосковщені українці, і про це всім звісно, чому українці сором*язливо ховають очи – «такий вже в нас народ…»? Ні, панове, не треба такої цнотливості, яку не тільки не цінують наші … опоненти, а ще й паразитують на неї! Адже така недоречна «доброта» призводить тільки до зневіреності во власному народі, до втрати енергії та віри в майбутнє. Речі треба називати власним ім*ям: НЕ український народ вибрав януковичів. Український народ на всіх виборах голосував за еврореформи, за партії европейського напрямку, принаймні, за їхніми деклараціями. Тобто, не треба  підігравати нашим ворогам та визнавати московські антиукраїнські заходи як вчинені українцями. Це - принципово!
 
  Але краще б було мені не писати цієї статті, якщо вона сприятиме чиїмось шовіністичним думкам, якщо хтось буде оцінювати конкретну, а не абстрактну, людину за її етнічним походженням, а не за вчинками.А взагалі, зрадників серед українців дуже багато.  І їх не можна виправдати тим, що їх корумпували москвини.  Без їхньої підлої участі не було б можливо змосковщити більшу частину України. Тому, увагу, насамперед, треба звертати на українців-перевертнів. Кожен випадок зради має мати наслідки. Жодної зради не залишати без відповідного покарання.
 
УПА, насамперед, карала зрадників. Без чистоти власних лав неможливо досягти будь-чого. Такий настрій зовсім не псує психіку людей, не робіть їх злими. Ті, хто в цьому сумнівається, нехай приїздять до Івано-Франківську – до центру українського націоналістичного та  повстанського руху, та подивляться на тамтешніх людей. Більш сердечних відкритих чудових людей мало де ще можна знайти в світі.
 
Зі святом, друзі! Україна незабаром буде незалежною, европейською.
За українську солідарність, за перемогу України!

(с)

P.S.Завдяки цій замітці відкрив для себе письменника Павла Штепа та його твір "Московство"  Книжка вийшла за кордоном ще в 1968 році,а таке враження,що написана лише вчора.
Пропоную всім,для кого Україна не байдужа,її прочитати.