Нечувана мужність козака

Зустрів недавно статтю у журналі "Країна" про Берестецьку битву, і вразив один епізод цієї події, що не оминув навіть хроніки наших ідеологічних воргів, - а це НАДЗВИЧАЙНО велика рідкість, щоб літописи якоїсь битви зображували героями протилежну сторону. Ось саме про цей епізод:

Коротко про подію - під містом Берестечком на Волині 30 червня 1651 року зійшлося два війська: королівсько-шляхетське численністю коло 200 000 чоловік та близько 100 000 козацько-селянської армії. Битва - найбільша часів Хмельниччини - тривала із 28 червня до 10 липня і закінчилась на жаль поразкою козаків. Під час битви, кримсько-татарські союзники зрадили козаків і на чолі із ханом Іслам-Гіреєм 3 дременули у Крим. Коли про це почув Хмельницький, то намагався повернути їх заячі душі назад у вир битви, але татари полонили гетьмана - і поминай як звали. У цей час козаки закріпившись у болотах під керівництвом тимчасового гетьмана Івана Богуна (талановитого тактика, саме завдяки йому козаків не було розбито наголову)- героїчно віддавали своє життя у боротьбі зі шляхтою. Хочу заувжити - невідомо ще як би ця битва закінчилася (історія знає багато різних випадків), але перелякані і погано обізнані селяни піддалися паніці, і почали панічно тікати, як результат - смерть, полон, ганьба.

Ось деякі епізоди описані польським істориком німецького походження Йоахіма Пасторія:

на одному із островів Пляшівки засіли й чинили спротив близько 300 козаків. У відповідь на обіцянку коронного гетьмана Миколи Потоцького зберегти їм життя вони демонстративно дістали з кишень і гаманців гроші і викинули їх у воду. Останній із цих козаків "оборонявся протягом 3-х годин проти цілого польського війська" (нагадую - це пише польський історик, далі теж цитати його) "Ускочивши в намівзатоплений човен, він спочатку відстрілювався з мушкета, а згодом відбивався косою. Він був у поганенькому барку або рибальському човні і з нього безперервно стріляв, аж поки не скінчився порох. Із небувалим завзяттям він мстився за смерть та жалісний кінець своїх товаришів... Рішучому козаку сприяло чудесне щастя й виняткова вдача, завдяки чому він протидіяв своїм ворогам протягом години. Якщо ж хто-небуть із поляків ставав супроти нього, того мужній козак розтинав навпіл. Все це вельми здивувало його величність короля Польщі, який прибув на місце й побачив, як багато людей не можуть перемогти одного. Ось чому король  сказав, що подарує йому життя, коли він складе зброю. Але козак відповів, що йому не до серця пропозиція короля, що він не тільки хоче жити, а й померти, як воїн." Шледер - цей розділ він назвав "Нечувана мужність козака" - додає: "Із великим жалем король дивився на цю смерть, тому що в грудях козака билося геройське серце."

По сьогоднішній день ходять чутки, що темними ночами то тут, то там миготять зелені вогники на місці цих подій, - кажуть, що це душі загиблих козаків, що блукають. У цій битві зі 100 000 вояків, українці втратили близько 10 000 чоловік.
1908-го року архімандрит Почаївської лаври Віталій Максименко ініціював увіковічнення пам*яті загиблих козаків. Розпочався збір пожертв для спорудження меморіалу на острові Журавлиха в заплаві лівого берега Пляшівки. Проект комплексу, зведеного 1910-1914 років, розробив петербуржець Віктор Максимов. На Журавлиху в червні 1912-го року із села Острів перенесли Михайлівську церкву 18 сторіччя.

Слава героям, що полягли у боротьбі за Україну. І для того щоб бути героями, щоб мати мужність боротися одному проти тисяч ворогів - не потрібно папірця підписаного бувшим уркаганом, щоб називатися ГЕРОЄМ, бо у нас це звання отримують не ГЕРОЇ, а СРАКОЛИЗИ дупи нашого пРезидента.