Сьогодні я бачила привида

Я читаю тебе, неначе дивлюсь у воду. Я знаю, чому ти ходиш цією стежкою, чому тобі не подобається ранок,  і що ти шукаєш. Але я мовчу, бо це неважливо – знати тебе, як рідного, вічно знайомого, давно й надовго. Я намагаюся пропускати неважливе, щоб заповнювати наші альбоми лише яскравим, щоб очі сяяли, як сонця, щоб ми пили зірки і заїдали їх місяцем.

А сьогодні я уявила собі жахливе, я майже не розплакалася, я побудувала план у голові і вирішила, якщо так станеться, як мені наснило, то я дзвонитиму в інше місто, приїду туди непрошена й несподівано. Одного разу я вже виїжджала, а коли повернулася, почалося нове життя. І знаєш що? Усе було з нової сторінки – так говорять усі, але нажаль не всі знають, що то є. І мені б хотілося заклеїти рота скетчем, а руки зав’язати міцно тим, хто цього не відчув, але постійно плескає, бо завдяки таким людям, слова втрачають повноцінність, вони стають звичайними, а це образливо, але знаєш що? - Я наберу номер , скажу, що приїду і все, я залишуся там назавжди. Ти можеш собі уявити, що я більше не буду тут? Ніде, - лише в альбомах, речах, подушки деякий час берегтимуть мій запах, але мене більше не буде. І коли я все це уявляла, майже не розплакалася, почала хвилюватись, руки ледве затремтіли і я обпекла долоню, бо я саме була на кухні.

Мені вистачить сміливості покинути все назавжди, бо я нічого не боюся, і нікого. Бувають моменти, коли я чомусь ніяковію, просто останнім часом в мене переплуталися всі наклейки на шухлядах мозку, у потрібний момент мені важко відкрити саме ту, де на оксамитових синіх і пурпурових клаптиках рівним почерком записані необхідні слова, тому іноді я мовчу, і тоді постійно караю себе за те, що досі немає порядку. Але я точно нічого не боюся, і нікого. Є таке, що мені пронизливо неприємне, таке, від чого болить у яснах, пробирає колючками у п’ятах,  на лобі з’являються зморшки,  очі щільно примружуються, у вухах шумить як від двигунів літака, а кутики губів розтягуються донизу.

І тепер, неважливе, але вагоме. Я пам’ятатиму, як опекла руку, хочу пересвідчитися, що цей привид сьогодні був лише викривленням світла від твоїх очей, бо твої очі, неначе два сонця.