«Людина, що живе в сім'ї, здійснює релігійні обряди заради того, щоб одержати матеріальні блага. Таким чином вона досягає економічного благополуччя і задовольняє своє бажання плотської насолоди. Цей цикл повторюється знову і знову» [Шрімад-Бгаґаватам, 3.32.1]

У матеріальному світі існує два начала: активне та пасивне. Активне начало

– це чоловік, а пасивне – це жінка. Однак стан стабільності в суспільстві може підтримувати тільки жінка. Жінка стабілізує суспільство, а чоловік спрямовує його до прогресу або до регресу. Тобто за жінкою можна судити загалом про суспільство, а за чоловіком – про динаміку його розвитку. Якщо чоловіки мають не досить високий рівень, виглядають гірше, ніж жінки, то це означає, що суспільство деградує. Цнотливість і чистота жінки є основою прогресу. Тому ланцюжок деградації суспільства виглядає так. Спочатку жінка втрачає захист. Якщо жінка в суспільстві незахищена, тобто може надто багато спілкуватися з протилежною статтю, то у такій ситуації спостерігається висока вірогідність народження небажаного потомства – дітей, які були зачаті батьками у неправильному стані свідомості. У ведах стверджується, що умонастрій батьків під час зачаття дитини визначає особливості світосприйняття майбутньої дитини. Іншими словами, стан свідомості батьків у момент зачаття визначає таку ж свідомість їхньої дитини. Тому, коли жінки перебувають без захисту, то загалом рівень їхньої цнотливості й чистоти теж падає, а внаслідок цього чоловік втрачає можливості у виборі жінки. Природою так влаштовано, що чоловік може змінитися досить швидко, але для жінки це зробити значно важче. Якщо жінка мала певні стосунки з протилежною статтю, то її будуть цікавити саме такі ж стосунки. Вона не схильна змінювати свої інтереси й своє ставлення до життя. Чоловіки мають більш динамічну сутність, тому основне завдання суспільства – охороняти чистоту жінки з ранньої юності для того, щоб у неї не було можливості деградувати, а потім мати нещасливий шлюб та неслухняних дітей, які будуть створювати неприємності і для батьків, й для інших людей. Для народження повноцінного потомства важливе значення має те, яку карму несуть у собі обоє батьків. Наприклад, негативом є те, що дитина зачинається в стані оп'яніння або під час зачаття батьки мають неправильні почуття один до одного. Люди псують звичайні речі, використовуючи сучасні «винаходи», або намагаючись робити щось взагалі ненормальне, що на сьогодні дуже часто рекламується в засобах масової інформації. Описаною вище поведінкою приваблюються душі, схильні до неї. У результаті народжується «небажане» потомство, що руйнує всі правильні засади суспільства. Коли ж такі діти виростають, вони створюють повний хаос у суспільстві, тому що для них не існує законів, моралі й етики. Як наслідок, суспільство починає швидко деградувати й руйнуватися. У ведах стверджується, що людина, яка є не досить чистою, не зможе нікому допомогти, і її філософія та погляди на життя будуть помилкові. Наприклад, коли людина випиває, то чи може вона пропагувати тверезий спосіб життя? Звичайно, вона може щось розповісти про це, але її слова ніхто не сприйме всерйоз і не зрозуміє. Сказане вище пояснюється тим, що важливу роль відіграє тільки те, що людина несе в собі, а просто вивчені цитати не можуть нікого змінити. Якщо людина має нереалізоване знання, то слухачам стає нецікаво її слухати. Тому людина, що не має практичного знання, перевіреного її життєвим досвідом, не може пояснити суті речей. Теж саме стосується взаємостосунків чоловіка й жінки та виховання їхніх дітей. Веди проголошують, що людська форма – це кінцева ланка еволюції душі з нерозумних форм життя. Коли душа отримує розвинутий розум, то вона одержує й тіло людини. Розумність людини полягає в тому, щоб зрозуміти вищу мету свого життя, а не в тім, щоб опанувати певною матеріальною наукою. Сутність життя – в тому, щоб людина прогресувала такою мірою, щоб очистити все своє існування й повернутися в духовний світ. Взаємостосунки між чоловіком і жінкою можуть бути допомогою або перешкодою до такому прогресу. Усе залежить від того, як людина розуміє такі стосунки. Людина, що має чоловіче народження, здатна сама рухатися до досконалості життя й духовного прогресу, ще й при цьому вести за собою інших. Людина у жіночому народженні може тільки йти за кимось, тому що її почуття в шість разів сильніші, і вони її більше турбують. Жінці важко зосередитися, коли її почуття чимось стурбовані, а тому вона потребує завжди постійної підтримки. Навіть якщо жінка хоче жити духовним життям і стати черницею, то їй потрібен хоч якийсь захист: храм або монастир й, обов'язково, настоятель або ігуменя. Чоловіку такого не потребує, він може бути повністю від усього усунутий і не турбуватися ні про що. У ведах говориться, що жінка допомагає набути чоловікові усіх найкращих якостей, які тільки існують, якщо вона має знання, як це робити. Жінка може дуже змінити своє життя й життя свого чоловіка, зробивши так, що чоловік буде достатньо прогресувати й змінюватися на краще, сам не розуміючи цього. Чоловік же здатний вести за собою. Стосунки в родині дуже залежать від того, як поводить себе жінка. Вона може дати щастя в родині або не дати його, залежно від того, як вона себе поставить. Чоловік же може зробити родину багатою, може забезпечити гарне становище в суспільстві для членів родини й для всієї родини загалом, може захистити родину від зовнішніх проблем і спрямовувати її членів до самоусвідомлення. У родині існує тільки одна проблема, що може псувати взаємостосунки між чоловіком і жінкою. Це – егоїзм. Причому чоловічий егоїзм є спостережуваним, а жіночий знаходиться в тіні. Так влаштовано природою. Коли двоє людей зустрічаються, вони обмінюються своєю долею (кармою). Відтак, коли у когось з них виникає проблема, то в іншого теж виникає така ж проблема; коли жінці стає погано розумово, то автоматично і чоловікові стає погано; коли чоловіку стає тяжко з певних причин, автоматично дружині стає теж важко. Жінці в родині легше стримати свій поганий настрій, ніж настрій чоловіка, і навпаки. Така залежність один від одного й такий обмін кармою необхідний для прогресу, оскільки ніхто інший, крім рідної людини, не зможе зрозуміти її проблеми. Проблема полягає тільки в тому, що проблеми чоловіків і жінок вирішуються по-різному. Насамперед, треба зрозуміти, що чоловік не буде щасливий, якщо у нього не буде мети в житті – певної зовнішньої ідеї, яка б рухала його вперед, незалежно від існування родини. Якщо у чоловіка є ідея, до якої він може прагнути, тоді він буде щасливий і його розум буде спокійним. А якщо розум чоловіка буде спокійним, тоді і його дружині теж буде спокійно. Жінка буде щаслива в тому разі, якщо вона відчуватиме повагу з боку свого чоловіка й матиме захист від емоційних незгод. Жінці не потрібно пояснювати щось надто довго, її потрібно просто підбадьорити й дати емоційний захист. Тоді розум жінки буде спокійним. Чоловіка ж цікавить тільки спокій жінки й відповідь на запитання: вірна вона йому чи невірна. Якщо дружина невірна чоловікові, то він відчуває занепокоєння. Вірність жінки перебуває в розумі. Коли жінка вважає себе слугою й соратницею свого чоловіка, то чоловік заспокоюється, а жінка здобуває можливість вирішувати усі запитання, пов'язані з її особистим життям, при цьому не потрапляючи у залежність. У результаті чоловік починає поступово поважати свою дружину, тому що та не викликає в нього ніяких підозр, а він відчуває поруч із нею умиротворення. Принцип контролю жінки над чоловіком полягає в тому, що вона повинна не просто робити вигляд, а справді вважати себе слугою свого чоловіка і соратницею у виконанні його обов’язку перед суспільством. Якщо жінка так думає, безсумнівно, чоловік буде почуватися дуже умиротворено, дуже спокійно й він не матиме ніяких проблем. При цьому встановлюється гармонія у родині. Однак чоловік теж повинен виконувати свій обов’язок перед жінкою, який полягає в тому, що у важку хвилину, коли жінка перебуває в емоційній напрузі, він повинен підтримати її психологічно. Проте якщо жінка турбує чоловіка з певних дрібниць, влаштовує істерику через дурницю, то він повинен до цього ставитися дуже спокійно з внутрішньою витримкою. Тобто, він не повинен намагатися надто вникати в усі «проблемки». Основне: чоловік повинен просто зберігати внутрішній спокій і виявляти турботу про жінку. У такому разі жінка почувається захищеною й щасливою. Також треба зрозуміти, що родина стає щасливою, коли чоловік поставив у своєму житті дуже високу мету і йде до неї, а жінка, усвідомлюючи що вона заміжня за дуже піднесеною особистістю, пишається своїм чоловіком, слугує йому і йде за ним. У такому разі діти теж ідуть за батьками. За такої ситуації у вихованні дітей теж не виникає проблем. Власне проблема виховання просто відпадає. Це – ідеальний варіант. Такі сімейні моделі існували у ведичному суспільстві, коли чоловік одержував відповідну освіту і одружувався з жінкою з досить освіченої родини. Жінка вже знала, як треба поводитися з чоловіком, вона намагалася слугувати йому і бути вірною. У таких обставинах чоловік був щасливим і безмірно обдаровував увагою свою дружину. Чоловік не повинен дорікати своїй дружині слабкістю, тим, що вона нервує й турбується. Чоловік не повинен дорікати дружині тим, що вона виявляє слабкості у певні моменти життя, тим, що вона кричить на дітей. Чоловік не повинен дорікати дружині тому, що мати слабкості для жінки – це природно. Також чоловік не повинен близько спілкуватися з іншими жінками в присутності або у неприсутності своєї дружини, бо на тонкому рівні жінка однаково захищає свого чоловіка від усіх інших жінок. Якщо ж чоловік робить згадане вище, то він ображає свою дружину. Якщо ж завдана чоловіком образа глибоко проникає в серце його дружини, то вона розчаровується в ньому, навіть через один такий вчинок, надовго, навіть на роки. Описані речі люди роблять щодня, що зовсім не прийнятно. Чоловік повинен усвідомлювати, що він може надто розчарувати свою дружину, а тоді зруйнується все його щастя й весь його спокій. Оскільки спокій чоловіка знаходиться в руках жінки, то він втрачає через згадане внутрішню стабільність, ходить постійно незадоволений і постійно сердиться. Такий стан чоловіка зумовлений тим, що жінка перестає бути вірною в розумі своєму чоловікові і перестає вважати його найкращою людиною. Однак жінка повинна прагнути усім серцем до того, щоб вважати свого чоловіка найкращою людиною. Саме у цьому полягає для жінки відсутність егоїзму. Вважати чоловіка найкращим дуже важко для жінки, а чоловікові тяжче за все зробити так, щоб не реагувати на слабкості жінки й захистити її від власних почуттів. Якщо жінка поважає свого чоловіка хоча б за щось, то це є для нього відправною точкою для прогресу. Тобто можливість прогресу або деградації чоловіка криється у жінки в серці, а вона може нівелювати або реалізувати її залежно від бажання. Якщо жінка захоче, то може почати культивувати гарні риси у свого чоловіка шляхом служіння йому у всьому. Якщо чоловік не піклується про жінку, то вона повинна поводитися з ним таким чином, щоб він зрозумів, що втрачає її прихильність. Людина може дорожити тим, що вона має, а коли вона нічого не має, то їй нема чим дорожити. Якщо жінка почне слугувати своєму чоловіку вірою й правдою, то він оцінить це. Коли ж чоловік зробить поганий вчинок стосовно дружини, то не треба з'ясовувати з ним стосунки, не варто сердитися, а треба просто трішки перестати слугувати йому на деякий час. Тоді чоловік відчує сильне незадоволення й почне з'ясовувати стосунки сам. Жінка завжди контролює ситуацію всередині родини і таким чином виховує свого чоловіка, як треба ставитися до неї, як треба ставитися у суспільстві до людей. Жінка може надихнути свого чоловіка стати великою людиною у всіх аспектах. Вона говорить йому: «Ти ж можеш. Ти повинен, тому що я люблю тебе за це. Я знаю, що ти можеш». Чоловік тоді напружується і прямує туди, де його чекає боротьба. У цьому полягає потенціал жінки і її сила. Якщо людина діє з позиції розуму, то вона чинить так, щоб виховувати того, кого вона одержала по долі. Перше, що треба зрозуміти, це те, що людина одержує у шлюбі таку ж людину, як сама. Просто жінка – це один знак, а чоловік – це інший, протилежний знак. Якщо чоловік одержує певну жінку, то це означає, що це – його копія з протилежним знаком. Однак він ще не знає, як ці якості перевертаються з іншим знаком. Жінка не повинна говорити, що в неї поганий чоловік, особливо в суспільстві, і сама не повинна так вважати. Втім, чоловік теж не повинен так вважати. Жінка мусить розуміти, що їй дістався такий чоловік, якого їй призначено мати. Коли жінка це усвідомить, її чоловік відразу починає виправлятися. Доти, доки вона не усвідомлює сказаного, на ньому висить прокляття. Він не може виправитися тому, що він незадоволений через те, що його не оцінили. Для чоловіка це є найбільшим прокляттям. Чоловік виховує свою дружину таким чином, що намагається бути дуже серйозним у суспільстві, і ставить перед собою дуже серйозні цілі й завдання в житті. Він показує, що є дуже серйозною людиною, а жінці дає волю у її почуттях. Якщо вона ставиться до нього сухо й не хоче піклуватися про нього – це означає, що він їй непотрібний. Істина – у тому, що чоловіка тримає в родині тільки одна річ – це те, що його там будуть любити. Звичайно, він може просто повернутися й піти, тому що він несильно прив'язаний до дітей за своєю природою, як прив'язана жінка. Він прив'язаний тільки до одного, тобто до того, що його в цьому місці дуже цінують і люблять. Тому треба зрозуміти таку річ: якщо жінка не хоче любити свого чоловіка, то чоловік не має підстав жити в цьому місці, бо він просто не бачить у цьому внутрішнього сенсу. Саме тому чоловік відгороджується і стає до всього байдужим. Тобто чоловік бере на себе відповідальність тільки в тому разі, якщо йому довіряють нести таку відповідальність за когось. Тому жінці, перш ніж говорити слова неповаги чоловікові, варто подумати, хоче вона жити з цією людиною чи ні. Слабкохарактерність чоловіка допускає, що жінка перестає його поважати. Слабкохарактерність жінки виявляється в тому, що вона допускає, що чоловік не вважає її найкращою. «Через надмірну прихильність до сім'ї і багатства людині здається, що діти і гроші належать їй, а прив’язаність до тіла примушує її дивитися на матеріальне тіло, як на свою власність. Але подібно до того, як звичайна людина може зрозуміти, що сім'я і багатство насправді різняться, звільнена душа здатна зрозуміти свою відмінність від матеріального тіла» [Шрімад-Бгаґаватам, 3.28.39] Жінка повинна контролювати свого чоловіка любов'ю, тобто мусить про нього самовіддано піклуватися. За такої умови чоловік знаходиться у її повній владі. Як тільки він поводиться неправильно, жінка починає менше про нього піклуватися. Саме у цьому полягає контроль жінки, а не в тому, щоб поводитися, як чоловік: бити тарілки або тупотіти ногами. За такого ставлення жінки у чоловіка ніколи не буває шансів вистояти. Однак якщо чоловік поводиться цинічно і байдуже, то це означає, що в родині є дуже серйозні проблеми, й вона в такому разі руйнується. Однаково жінка повинна виявити максимум ласки, турботи й уваги, але ніколи не мусить принижуватися перед чоловіком. Служіння чоловікові не означає приниження. Приниження для жінки означає, що вона терпить образи на свою адресу, а це неприпустимо. Те, що вона піклується про чоловіка, не приниження, це її обов’язок. Чоловік теж піклується про дружину тим, що він приносить гроші в родину і захищає її від усіх зовнішніх проблем. Для чоловіка часто незрозуміла турбота дружини, для жінки часто незрозуміло, в чому виявляється турбота чоловіка. Вона не розуміє того, що він, просто перебуваючи поруч, захищає її емоції, забезпечує сім’ю грішми, а тому цього вже досить. Якщо він при цьому дає ще й гарні поради, як правильно поводитися в різних ситуаціях, і піклується про дітей, то від нього не варто більше нічого вимагати. Так само же від жінки не треба вимагати більшого, ніж вона може робити. Якщо вона наводить порядок у будинку, з любов'ю ставиться до чоловіка, намагається, щоб він не був голодним, брудним і щоб діти любили його, то більше нічого й не треба жадати від дружини. Через відсутність знання чоловік часто жадає від жінки більшого, ніж він повинен вимагати, і при цьому часто не розуміє, у чому полягає смиренність перед жінкою. Смиренність означає, що чоловік повинен теж глибоко поважати дружину, як свою матір. Так, вона поводиться, як служниця, але вона не є служницею, а особистістю, що сама поставила себе у підлегле становище. Чоловік повинен розуміти це й завжди приймати її служіння з дуже глибокою вдячністю. Він повинен розуміти те, що служіння жінки відбувається тільки через те, що вона дуже піднесена особистість. Чоловік повинен вважати її дуже гарною людиною й завжди хвалити у всіх ситуаціях. Таким чином, жінці не стане тягарем її підлегле становище. Жінка повинна завжди пишатися своїм чоловіком і ніколи не пишатися собою. При зустрічі зі своїми подругами дружина повинна говорити, що вона не дуже серйозна, але їй дістався вельми гарний чоловік, хоч він і виглядає якось не дуже, але насправді він – чудова й прекрасна людина. Така жінка стабілізує свою родину. На тонкому плані вона дає чоловікові більше сили, а він сповнюється ентузіазму і починає інтенсивно прогресувати. Крім того, жінка захищає родину від пліток. Коли злі люди дізнаються про те, що відбувається в родині, вони починають говорити про це між собою й у такий спосіб руйнують родину. У такій ситуації родина стає об'єктом для глузувань – і вона опоганюється. Варто підкреслити, що проблеми родини повинні вирішуватися всередині її. Сімейні питання можуть вирішувати також старші члени родини або, у крайньому разі, можна радитися з тими, хто з такою родиною у дуже гарних стосунках. Веди регламентують, що причиною швидкого виснаження щастя в родині є те, що молоді люди не розуміють, що чим більше вони дуже близько спілкуються один з одним, тим більше вони набридають один одному й відчувають потім відразу. Тому сутність поняття ведична родина визначається постійним намаганням обмежити близькість чоловіка й жінки для того, щоб продовжити їхню любов один до одного. У такому разі жінка повинна тримати свого чоловіка на відстані не тому, що він їй неприємний, а тому що вона боїться того, що йому набридне. Це закон, який повинен знати кожний, бо не існує такої сили, яка б зберегла гарні стосунки між чоловіком і жінкою, які не обмежують свого близького спілкування. Коли двоє людей починають жити разом і постійно виснажують статеву енергію один одного, то дуже швидко вони відчують розчарування. Для відновлення стосунків необхідний певний час, тому чоловік і жінка повинні намагатися зрозуміти, як близько вони будуть спілкуватися один з одним. Загалом потрібно зрозуміти, що, якщо любов слабшає, причина тому – опоганення. Відповідно до ведичної концепції, справжня любов виникає тоді, коли дружина хоче не насолоджуватися близькими стосунками за допомогою свого чоловіка, а хоче слугувати безпосередньо йому в його місії, допомагати досягати мети його життя. Чоловік теж повинен розуміти, що дружина призначена не для того, щоб максимально вичавити з неї насолоду, а для того, щоб допомогти йому прогресувати в житті. Тому він намагається спрямувати всю свою енергію на досягнення власної мети у житті, а дружина, бачачи таку піднесену людину поруч із собою, дуже надихається й ще більше любить його. Існує певний секрет у стосунках між чоловіком і жінкою, який полягає у тому, що чоловік завжди дуже незадоволений, коли жінка відвертається від нього. А жінка завжди дуже незадоволена, коли чоловік дуже прив’язується до неї. І цей секрет незрозумілий нікому. Загадка в тому, що саме чоловік повинен вести жінку шляхом прогресу. Це означає, що він не буде занадто багато дивитися на свою дружину, а вбачатиме сенс життя у своїй меті. Останнє необхідно тому, що чоловік здатний досягти того, щоб піти в духовний світ, повернутися назад додому, до Бога, і допомогти у цьому дружині. За ведами, у цьому полягає істинне щастя. Якщо жінка бачить перед собою саме такого чоловіка, то вона його безмежно любить, і для неї зовсім байдуже, скільки він намагається насолоджуватися її тілом. Основне, щоб у нього все у житті вийшло, щоб він залишався такою ж серйозною людиною. Чоловік же цінує свою дружину тоді, коли бачить, що вона настільки цнотлива й чиста, що не прагне до надмірної близькості з ним постійно, а прагне слугувати йому, допомагати і завжди з ним дуже ласкаво обходиться. У такому разі чоловік вважає свою дружину дуже піднесеною особистістю. У сучасному суспільстві правильне трактування речей перевернене, тому існує думка, що сильний той чоловік, який є сильним у ліжку, а якщо чоловік не виявляє такої сили – він слабкий. Стосовно жінок домінує інша думка: немає значення цнотлива жінка чи ні, основне, щоб вона була сексуальною. Коли такі переконання культивуються в суспільстві, то це означає, що жінка не буде задумуватися, скільки вона повинна мати статевих стосунків з іншими чоловіками. Жінка любить серцем, й у цьому міститься сила її жіночого характеру. Тому чим більше вона має статевих стосунків із чоловіками, тим менше в неї залишається в серці любові до них. Вона починає любити вже не серцем, а залежно від задоволення низьких інстинктів. Відтак, якщо чоловік перестає бути у цьому аспекті активним, то її любов зразу ж зникає. Коли жінка любить свого чоловіка серцем, то він притягається цією любов'ю, а тому буде знаходитись у родині. За такої ситуації жінка може контролювати чоловіка любов'ю, що у є неї, а він ніколи не піде із сім’ї. Однак така особливість зберігається тільки тоді, коли жінка тримає вірність своєму чоловіку. У ведичній літературі вважається, що найбільша сила у цьому світі – це цнотливість жінки. Це теж таємниця й найбільша сила, що знаходиться в руках у чоловіка. Основним завданням жінки є те, щоб знайти найпіднесенішого чоловіка, який би мав найбільше прагнення до піднесеного знання. Якщо жінка розуміє, що це – основне у чоловікові, що він прагне до внутрішнього прогресу, а чоловік знає, що основне в жінці це – її цнотливість і чистота, то така родина стає дуже щасливою. Веди описують споконвічні ролі чоловіка й жінки в сім’ї. Чоловік для жінки – це завжди вчитель і наставник. А жінка для чоловіка в родині – це завжди близька людина, що допомагає йому у всьому. Тому у ведичному суспільстві шлюби створювалися так, щоб чоловік був завжди мінімум на сім років старший за дружину. Тобто шлюби створювалися так, що юну дівчинку віддавали заміж або сватали в дуже молодому віці. І це робилося не для того, щоб розбестити її або юнака, а, навпаки, щоб вберегти дітей від розпусти. Поки діти не досягали зрілого віку, вони не жили разом і не мали близьких стосунків. Але факт, що вони вже заручені, розвивав природну прив’язаність молодих один до одного. Також при такому шлюбі молода дівчина у власному чоловікові, який уже зрілий, могла побачити ту людину, що її в будь-якій ситуації може захистити. Коли таке реалізовується, то родина стає дуже міцною. Основні риси жінки: коли вона дуже проста й відкрита, коли вона нехитро поводиться й ласкава з чоловіком. Якщо жінка так поводиться, то чоловік дуже поважає її, а жінка поважає людину, що домоглася успіху у житті. Коли у шлюбі поєднуються особистості із перерахованими вище особливостями, то з них виходить чудова подружня пара. Сімейне життя не означає тільки секс. Сімейне життя означає виховання дітей, рух до щасливого життя й прогресу. Секс – це дуже маленька частина сімейного життя. Якщо хтось задовольняється просто сексом, то йому не потрібно створювати родину. Треба піти в публічний будинок, оселитися там і жити. Навіщо створювати родину, якщо хочеться тільки сексу? Сім’я ж потрібна для нормального життя й для прогресу. Це треба усвідомити всім людям, які хочуть зрозуміти, у чому полягає сутність родини. Звичайно, існує певний сенс у близьких стосунках у сім’ї, але зараз цьому аспекту такого значення, що виникає враження, що тільки заради цього й треба жити. Така філософія призводить, на жаль, до виникнення нескінченних проблем. Про це написано у ведах. Там також вказується, що існує два типи сімей. Перший тип сім’ї – це сім’я, призначена для щастя й прогресу. У такій родині дружина служить чоловікові, а чоловік прагне до самоусвідомлення. У такому разі чоловік дивиться на Бога, дружина дивиться на чоловіка, і діти йдуть за батьками. Другий варіант сім’ї – це сім’я, коли чоловік повертається до жінки, бо йому вже не потрібний духовний прогрес. У такій ситуації, безсумнівно, виникають розбрат, нещастя, плач, істерики, скандали, лайка, випивка, наркотики й, зрештою, розчарування. Коли чоловік і жінка надмірно багато насолоджуються один одним, вони виснажують один одного й виснажують весь свій запас насолоди, а тому вони починають відчувати відразу один до одного, і їм стає нецікаво жити. У ведах написано, що якщо жінка пишається своїм знанням перед своїм чоловіком, то вона негідна навіть такої людини. Для того, щоб усвідомити логічність такого твердження, треба зрозуміти, у чому полягає розум жінки, а в чому – розум чоловіка. Розум жінки прихований, він полягає у підпорядкуванні й слухняності. Розумна жінка поводиться зі своїм чоловіком так, що не показує, що знає більше за нього. Жінка поводиться смиренно, слугує йому й ставиться до нього дуже ласкаво. Розумність чоловіка – в тому, щоб взяти на себе відповідальність за добробут і благополуччя родини. Чоловік намагається захищати сім’ю від моральних і матеріальних труднощів. Важливо також зрозуміти власне систему взаємостосунків між чоловіком і жінкою. Наприклад, як поводитися в суспільстві. Жінка найчастіше не знає, що її зовнішня поведінка у суспільстві може найбільше ранити чоловіка. Коли вона не просто дивиться на інших чоловіків, а посміхається їм, то це ранить чоловіка найбільше за все на світі. Треба зрозуміти, у чому полягає посмішка жінки. А вона означає: я тобі віддана. Тобто існує таємна мова між чоловіком і жінкою. Цю мову знають всі, але ніхто про неї не говорить. Ця мова означає, що якщо жінка комусь посміхається, то це значить, що вона – його дружина, а не дружина того, хто знаходиться поруч з нею. Якщо жінка так поводиться, то відразу, незалежно від волі, чоловік втрачає до неї смак. Потім зникає його відповідальність за неї й, автоматично, за дітей теж. Коли чоловік у присутності дружини виявляє увагу до певної жінки, це найбільше її ранить. Коли чоловік робить такий вчинок, то відразу зникає любов до нього. Отже, основна риса людини – це її вірність. Вірність чоловіка полягає в тому, щоб прийняти відповідальність за свою дружину й піклуватися про неї. Коли жінка дуже прив’язується до однієї людини, то її розум стає дуже спокійним й умиротвореним. Вона відчуває, що у її житті все вдалося. Чоловік відчуває спокій у тому разі, коли в нього є дуже вірна дружина. Бог створив все належним чином. Спокій, умиротворення й розуміння щастя в чоловіка й жінки повністю перетинаються. Але тому, що людина не розуміє, у чому полягає її щастя, вона чинить неправильно, не підозрюючи, що може повністю розбити щастя своїх близьких, зробити їх нещасними через свою поведінку. Саме відсутність знання породжує проблеми. Обов’язок жінки полягає в тому, щоб виростити своїх дітей чесними людьми. Вона може це зробити тільки в одному випадку: якщо вважає свого чоловіка найкращою людиною. Якщо жінка так вважає, діти завжди виростають чесними. Так діє закон. За такої ситуації у дітей є авторитет у родині, особистість, що має знання, і є можливість у когось запитувати. Якщо дружина вважає свого чоловіка найкращим, діти автоматично починають його поважати, тому що вони схильні поважати свого батька й слухатися його. Тоді виникає й можливість їх виховувати. У родині з'являється любов, коли чоловік дуже поважає свою дружину, як найбільш гідну жінку. Попри всі її недоліки, він вважає, що ця особистість є найкращою. Безсумнівно, вона найкрасивіша, найкраща, найтурботливіша, і він прославляє й спонукає своєю похвалою в ній жіночі якості. Діти, бачачи це, починають любити свою маму тому, що думають, що якщо батько так вважає, а він дуже серйозна людина, то значить мати справді найгарніша. Коли так відбувається, діти починають розуміти, що таке любов, віддаючи любов матері, і розуміють, що таке повага, віддаючи її батькові. «Ніяка інша прихильність не здатна так засліпити і підпорядкувати собі людину, як прихильність до жінки або до спілкування з людьми, небайдужими до жінок» [Шрімад-Бгаґаватам, 3.31.35] У сучасному суспільстві в жінок вже утвердилася схильність до незалежності й небажання підкорятися своєму чоловікові. А чоловіки, маючи схильність не брати відповідальність за свою родину, не дуже прямують до істини, а просто хочуть проводити нікому непотрібне, безвідповідальне життя. Найбільша мудрість, яка існує в людині, полягає в тому, щоб прийняти все так, як є. Мудрість виявляється тоді, коли людина розуміє, що вона, насправді, не найнещасніша і не найкраща, а така, яка є, і може сказати собі: «Оце – та жінка, що я заслужив, або чоловік, якого я заслужила, от – діти, яких ми заслужили. Із цього ми й почнемо наше життя». Коли людина наведене реально розуміє, вона відразу прощає всі образи, які завдав чоловік або дружина. Така людина може нагадати собі: «Це найкраща людина, яку Бог мені дав для того, щоб вона мене чомусь навчила у цьому житті». Для того, щоб відновити стосунки з дружиною, чоловік повинен зрозуміти, що дружина цінує й вірна йому настільки, наскільки він сам серйозний стосовно неї й наскільки він прийняв відповідальність за неї. Сенс сімейних стосунків – у тому, що в родині хтось повинен вести вперед. Неважливо хто: чоловік або жінка, але хтось повинен вести за собою іншу людину. Люди розлучаються, тому що вони не здатні тягти вантаж своєї карми, що уособлений у людині, з якою вони створили сім’ю. Це означає, що в наступному житті вони будуть намагатися цей пласт карми потягнути знову. Тобто чоловік уособлює карму дружини її минулих життів. Він для неї є ніби й покаранням, і заохоченням одночасно. Так само й дружина для чоловіка. У цьому – глибокий закон природи: любити тих, хто призначений долею. Спочатку йде насолода як ознака створення родини в пристрасті. Потім, коли вершки зверху збираються, виявляється, що існує багато всього, що пригоріло, а тому потім треба бути це гризти. Коли гризти стає більше неможливо, то на цьому сімейне життя й закінчується. Але в наступному житті знову прийдеться зустрітися або із цією людиною, або з подібною. Сутність виникнення суперечності полягає в тому, що людина не хоче просто трудитися. Сімейне життя – це велика праця. Коли люди дуже трудяться для досягнення свого щастя, то переробляють всю важку карму, всі позбавлення. Можна трудитися на благо інших людей у своїй родині і в такий спосіб перемагати свою погану карму. Тобто люди не намагаються насолоджуватися один одним, а намагаються трудитися для людей, організувавши щасливе життя. Ланцюги нещастя – це коли чоловік і жінка притягуються один до одного й говорять: давай жити для себе й ні на кого не звертати увагу. Цим такі особи підсилюють ланцюги нещастя, а ланцюги щастя рвуться. Коли чоловік і жінка повертаються обличчям до суспільства, бажаючи служити й допомагати іншим людям, тоді ланцюги нещастя рвуться. У такій ситуації між чоловіком і жінкою відновлюються стосунки взаємоповаги й любові. Коли сім’я спрямована на зовнішню діяльність, вона стає щасливою. У ведичному суспільстві визначено певні правила, за якими родина може бути звернена на зовнішні стосунки у суспільстві. Варто зупинити на них докладніше. Відтак, чоловік повинен іти вперед, дружина – йти за ним. Чоловік мусить жити для суспільства й процвітати в цьому напрямі. Йому потрібно зробити щось серйозне для суспільства, а дружина повинна допомагати йому. Коли подружжя чинить так, то всі навколо починають дуже поважати цих людей, а вони відчувають щастя у взаємостосунках з людьми. Крім того, повага з боку оточуючих людей підсилює повагу всередині родини.

Жінка повинна надихати чоловіка, а він повинен іти вперед. Жінка не одержить ніяких плодів, якщо почне все робити сама. Тому що робити все самій – це не кармічне завдання жіночого тіла. Навіть якщо жінка вирішить певну проблему, вона залишиться незадоволеною, і це не принесе їй щастя. Тому жінка повинна просто слугувати своєму чоловіку, допомагати, щоб він рухався вперед. Ми народилися в суспільстві, де чоловік споконвічно безвідповідальний, а жінка дуже відповідальна, чоловік дуже жіночний, а жінка дуже мужня. Необхідно почати поступово все міняти місцями: жінка повинна почати служити чоловікові й надихати його на подвиги, а чоловік повинен почати піклуватися про свою дружину і не вимагати, а чекати від неї тільки любові і служіння.

Прямая ссылка: http://vedaclub.com/index.php?name=pages&op=view&id=3773

Веданта - буквально «Завершення вед» - одна з ортодоксальних систем філософії Індії, релігійно-філософське вчення, що виникло на ґрунті Упанішад. Веданта і тепер займає важливе місце у філософії індуїзму. Вперше основні положення Веданти викладені Бадараяною у Веданта-сутрах (ПІ-ІУ стст.). Дальший розвиток Веданти зв'язаний з укладанням коментарів до твору і до Упанішад. В історії розвитку класичної Веданти виділяють три основних періоди. Перший період - прафілософське осмислення вед в Упанішадах, формування основних понять Веданти. Другий період - систематизація ідей ве-дантизму «брахма-сутрою» Бадараяни. Третій період - поява коментарів до «Брахма-сутри» і розвиток сформованого вчення.

Вперше систематизовано викладено Веданту в «Брахма-сутрі» Бадараяни (ІІ-ІІІ стст. н. е.). У сутрах Бадараяна прагнув створити єдину концепцію Упанішад, а також обґрунтувати можливість і правомірність такого викладу. Надзвичайна стислість сутр, кожна з яких складалася з двох-трьох слів, допускала можливість різних тлумачень, особливо коли справа стосувалася однієї з центральних проблем Веданти - відношення Я (дживи) і Бога (Брахмана). Згодом у філософії склалося кілька коментаторських традицій, що пізніше оформилися у самостійні школи Веданти. Найбільш відомі з них: моністична, що стверджує принципову тотожність Я і Бога, школа адвайта-веданта Шанкари (УІП-ІХ стст. н. е.) і школа вішишта-адвайта Рамануджі - школа обмеженого монізму, що розглядає Я і Бог як частину і ціле (XI ст. н. е.).

Первісне під Ведантою розуміли Упанішади. Світогляд Упанішад неоднорідний. Багаточисленні тексти мають різні, іноді взаємовиняткові трактування філософських понять буття, Брахман, Атман та ін., що служило основою для критичних нападів представників неорто-доксальних філософських учень на ведичну традицію. Спробою відновити авторитет вед, досить серйозно підірваний критикою, стала філософська система Веданти. Основна мета «Брахма-сутри» Бадараяни, а також коментарів - прагнення обґрунтувати єдине вчення Упанішад, виключивши всі можливі різночитання. На думку ведантистів, знання про Брахмана, отримуване з Упанішад, повинно бути в усьому однаковим і несуперечливим. Брахман у філософії Веданти і іманентний і трансцендентний світові, і вираження найвищого принципу (Абсолюту), і реальний творець світу (Ішвара). Критерієм реальності Брахмана оголошувалися одкровення священного писання, що підкріплювалися релігійним досвідом. Тому у Веданті відсутні раціональні доводи онтологічного (тобто сущого) буття Бога. Логіка, за Ведантою, не може визнаватись самодостатньою формою осягнення істини. Цінність розуму - у згоді релігійного досвіду з істинами. Справжнє призначення філософії полягає в тому, щоб за допомогою істинного знання організувати релігійне життя людини, допомогти їй в пошуках шляхів уникнення страждань і досягнення звільнення.

Досягнення істинного знання - брахмавід'ї, тобто знання Брахмана - передбачає ряд умов: прагнення до звільнення, віру, усвідомлення відмінності між вічним буттям Брахмана і мінливим, тимчасовим характером сансари (світу речей і людських бажань), спокій духу, помірність, відчуженість, терпіння і зосередженість. Якщо людина починає розуміти, що світ недосконалий і має існувати вічна основа світу, приходить до ідеї Бога як творця і вседержителя світу («Вішишта-адвайта» Рамануджи). Дальші роздуми про буття Бога як про абсолютну реальність дозволяють зрозуміти, що лише Бог - єдина реальність, а світ - тільки видимість («Адвайта веданта» Шан-кари). Усі відмінності між явищами зовнішнього світу, між Я і Богом - суть лише ілюзорні породження людської необізнаності, справжня суть людини, за Ведантою, є Душа, яка тотожна Брахману. Той, хто пізнав Брахмана, приходить до усвідомлення безкінечної тотожності з ним і, укоренившись у такій істині, набуває повної свободи. У працях багатьох індійських мислителів Веданта нерідко проголошується єдиною філософською доктриною, здатною здійснити найдавніші ідеали людства, вказати практичні шляхи гармонійного розвитку особистості.

Що таке аюрведа?

Це стародавня система охорони здоров'я, винайдена в Індії. Назва «аюрведа» переводиться як «Знання про життя». Багато її тверджень сьогодні здаються наївними, але ця наука настільки ретельно аналізує стан людини, яка потребує медичної допомоги, що навіть Усесвітня Організація Охорони здоров'я вважає, що Аюрведа - це ефективна система альтернативної медицини.

Стисло розглянемо основні поняття Аюрведи.

• Людина - це високоорганізована неподільна система, і здоровий вона  тільки тоді, коли всі елементи її організму здорові;

• Найголовніше щастя в людському житті - це здоров'я. Якщо людина видужає, вона буде щасливим, а якщо людина щаслива, то  буде здоровою;

Всі істоти у Всесвіті (і людина) складається з базових елементів - махабхут. Махабхут всього п'ять: земля, вода, вогонь, повітря, простір;

Ці елементи управляються трьома доши. Доши - це чисті ідеї існування. Вата - це рух, на якому  засноване життя, пітта - це зміни протягом життя, капха - це втілення чистих ідей в матеріальному образі.

Зовнішній вишляд людини, поведінка, інтелект і навіть звички залежать від того, яка доши переважає в кожному з нас.

Люди, які знаходяться під впливом Вати, худорляві і швидкі, вони повні ентузіазму.  Дуже не люблять холод. Інформацію  хапають на льоту, але також швидко і забуваєть. А також вони схильні до неспокою, у них поганий сон і схильність до замків, імунних захворювань, алергії, неврозів.

Пітта характеризує людей середньої статури, що мають хороше травлення і дуже страждаючих від голоду. Вони віддають перевагу холодним стравам і напоям. Це люди заповзятливі, у них різкий характер, вони легко збуджуються, гніваються, у них часто червоніє шкіра.

Слабке місце цих людей - печінка. Вони можуть страждати від жовтяниці, від запалення печінки і жовчовивідних шляхів, також їх проблема - це свербіння шкіри і слизова оболонка.

Капха характеризує людей неквапливих, у яких спокійний, врівноважений характер. Вони міцної статури, у них густе темне волосся, вони сильні і витривалі. Звикли робити все повільно, методично. У них довгий і глибокий сон. Їм потрібно побоюватися захворювань органів дихання, суглобів, судин. Знаючи особливості свого типу, легко підібрати ліків для лікування своїх хвороб.

Надзвичайно глибоке та водночас просте уявлення ролі жінки та її соціального призначення подає ведична традиція. У земному житті, відповідно до цієї традиції, головний її обов'язок - бути дружиною та матір'ю. Вірна дружина - ось ідеал, якого повинна прагнути  досягти кожна жінка. Прикладом для наслідування є популярні персонажі священних писань. Так, зовсім юні дівчата дізнаються з "Махабгарати" про Савітрі, чиє самовіддане кохання до свого чоловіка Сат'явана врятувало останнього від царства смерті. Інший привабливий образ - Сіта з "Рамаяни", що є втіленням вірності й чистоти. Наслідуючи своїх кумирів, дівчата ретельно зберігають цнотливість до заміжжя. Після весілля вони оберігають домашнє вогнище, сімейний добробут, здоров'я чоловіка та дітей. Беручи участь у різноманітних обрядах та дотримуючись релігійних обітниць, жінка реалізує свою природну енергію в ролі дружини та матері, створюючи в сім'ї атмосферу щастя.

B Упанішадах згадуються кілька жінок-мудреців та провидців, найбільш помітними з яких є Ґарґі і Майтрейі. У «Харiтa-Дгармa-сутрi» частини «Яджур-веди") говориться, що існує два види жінок:

• Садгьявадгу — жінки, які виходять заміж.
• Брахмавадіні — жінки, які мають схильність практикувати духовне життя. Вони можуть носити брахманічний шнур, здійснювати ведичнe жертвопринесення і вивчати веди.

B «Уттар-рама-чаріте» говориться, що Атрейі вивчала філософію і Веди в Південній Індії. У «Шанкара-дігвіджаi» описується, як Шанкара  дискутували з жінкою-філософом Убгая Бгараті, яка володіла великими знаннями в Ведах.

Без труда золото, серебро и медь были бы бесполезной пустой породой.

Бесстрашие обязательно для развития других благородных качеств. Разве можно без мужества искать истину или заботливо хранить любовь?

Богатый должен жить проще, чтоб бедный мог просто выжить.

Богу угодно качество нашего труда, а не его количество.

В вопросах совести закон большинства не действует.

Величие и моральный прогресс нации можно измерить тем, как эта нация относится к животным.

Газета - великая сила, но подобно тому, как ничем не сдерживаемый поток заполняет берега и истребляет посевы, так и не подчиненное контролю перо журналиста служит только для разрушения. Если контроль приходит со стороны, он оказывается еще губительнее, чем отсутствие контроля. Контроль приносит пользу лишь тогда, когда он исходит изнутри.

Давайте уважать наших противников за ту же честность побуждений, на которую мы претендуем сами.

Для меня истина - главенствующий принцип, включающий множество других принципов. Эта истина есть правдивость не только в слове, но и в мысли, не только относительная истина в нашем понимании, но и абсолютная истина, вечный принцип, то есть Бог. Я поклоняюсь Богу как истине. Я еще не нашел его, но ищу. Я готов в этих поисках пожертвовать всем самым дорогим для меня. Я отдам даже жизнь, если понадобится.

Для того чтобы созерцать всеобщий и вездесущий дух истины, надо уметь любить презреннейшее создание - самого себя. И человек,. стремящийся к этому, не может позволить себе устраниться от какой бы то ни было сферы жизни.

Для того, чтобы добиться своего благополучия, Британии потребовались ресурсы половины планеты. Сколько же нужно таких планет, чтобы того же самого уровня благополучия достигла Индия?

Думать, что половой акт - самостоятельная функция, в такой же степени необходимая, как сон и еда, по-моему, есть величайшее невежество.

Если желаешь, чтобы мир изменился, - сам стань этим изменением.

Если мы хотим достичь настоящего мира во всем мире, то начинать надо с детей.

Если ты хочешь перемену в будущем - стань этой переменой в настоящем.

Знания в области религии в отличие от опыта кажутся пустяком в моменты испытаний.

Каждый, кто желает этого, может слушать свои внутренний голос. Он есть внутри каждого из нас.

Как только поверишь в то, что достиг идеала, дальнейшее развитие приостанавливается и начинается движение вспять.

Любовь никогда не требует, она всегда дает. Любовь всегда страдает, никогда не выражает протеста, никогда не мстит за себя.

Маленькое тело, обусловленное духом и воодушевленное неугасимой верой в свою миссию, может изменять ход истории.

Мир достаточно велик, чтобы удовлетворить нужды любого человека, но слишком мал, чтобы удовлетворить людскую жадность.

Мой патриотизм - это не замыкание на одной нации; он всеобъемлющ, и я готов отказаться от такого патриотизма, который строит благополучие одной нации на эксплуатации других.

Мы говорим, но слушаем. Мы слушаем, но не для того, чтобы молчать.

Мы не знаем, что лучше - жить или умереть. Поэтому нам не следует ни чрезмерно восхищаться жизнью, не трепетать при мысли о смерти. Мы должны одинаково относиться к ним обоим. Это идеальный вариант.

На протяжении моей жизни я извлекал больше пользы от моих друзей-критиков, чем от поклонников, особенно, если критика выражалась вежливым и дружеским языком.

Надо знать, когда действовать и когда воздержаться от поступков. Действие и бездействие в этих обстоятельствах сродни и отнюдь не противоречат друг другу.

Найди цель, ресурсы найдутся.

Нас погубят - политика без принципов, удовольствия без совести, богатство без работы, знание без характера, бизнес без морали, наука без человечности и молитва без жертвы.

Не будь у меня чувства юмора, я давно бы покончил с собой.

Не может быть двух мнений по поводу того факта, что человеком должен руководить разум, а не стремление к богатству.

Нет правды в человеке, который не в состоянии контролировать свой язык.

Нет, сказанное с глубокой убежденностью, лучше, чем Да, сказанное только для того, чтобы обрадовать или, хуже того, чтобы избежать проблем.

Обманщик в конечном счете обманывает самого себя.

Открытое разногласие - часто - признак движения вперёд.

Право подвергать людей самой суровой критике заслуживает тот, кто убедил их в своей любви к ним, в здравости своих суждений, кто уверен, что его ничуть не взволнует, если люди не примут его идей, не воспользуются ими. Другими словами, критику нужны дар ясного восприятия мира и безграничная терпимость.

Принцип «око за око» сделает весь мир слепым.

Свобода ничего не стоит, если она не включает в себя свободу ошибаться.

Скверная привычка утверждать, что другие мыслят неправильно, а мы - правильно и что те, кто придерживается иных с нами взглядов, — враги отечества.

Служение без радости не помогает ни тому, кто служит, ни тому, кому служат.

Сначала они тебя не замечают, потом смеются над тобой, затем борются с тобой. А потом ты побеждаешь.

Точно так же, как человек не будет заботиться о жизни в другом теле, кроме его собственного, так и нации не любят жить под господством других наций, как бы благородны и велики они ни были.

Трус не способен проявлять любовь, это прерогатива храброго.

Трусость никогда не может быть моральной.

У Бога нет религии.

Умение прощать - свойство сильных. Слабые никогда не прощают.

Хвала не может укрепить добродетель. О добре, творимом человеком, лучше всего умолчать. Следовать доброму примеру - вот самая искренняя похвала.

Ценность идеала в том, что он удаляется, по мере того, как мы приближаемся к нему.

Цивилизация в подлинном смысле слова состоит не в умножении потребностей, а в свободном и хорошо продуманном ограничении своих желаний.

Человек - хозяин собственной судьбы в том смысле, что у него есть свобода распоряжаться своей свободой. Но к чему это приведет - человеку неизвестно.

Человек и его поступок - вещи разные. В то время как хороший поступок заслуживает одобрения, а дурной - осуждения, человек, независимо от того, хороший или дурной поступок он совершил, всегда достоин либо уважения, либо cocтрадания.

Я знаю только одного тирана, и это тихий голос совести.

Я не желаю, чтобы мой дом был обнесен со всех сторон стеной и чтобы мои окна были наглухо заколочены: я хочу, чтобы культура всех стран свободно проникала в мой дом. Но я не желаю, чтобы меня сбили с ног.

Я хочу свободу моей стране, чтобы другие страны могли чему-то поучиться у моей свободной страны.

P.S

Махатма (в переводе "обладющий великой душой") Ганди родился в семье крупного индийского чиновника. В 1893-1914 г.г. жил а Южной Африке. В 1915 г. вернулся в Индию и вскоре возглавил партию Индийский национальный конгресс. Разработал тактику ненасильственной борьбы за независимость "сатъяграха". Ганди призывал сельских жителей обеспечивать себя всем необходимым, выступал за возрождение ручного прядения и ткачества. В 1930 г. он возглавил "Соляной поход" к морю, где участники похода вручную выпаривали соль. Эта акция была символическим протестом против правительственной соляной монополии. Выступил против индо-мусульманских погромов и был убит членом индуистской шовинистической организации.

Колись, дуже давно, на Землі був острів, на якому мешкали усі духовні
цінності. Та одного разу вони зауважили, що острів почав опускатись під
воду. Усі цінності сіли на свої кораблі і поплили світ за очі.
Залишилась тільки Любов.
Вона чекала до останнього, але коли вже чекати було нічого, їй теж
закортіло податися геть. Тоді вона звернулась до Багатства і
попросилась до нього на корабель. Але Багатство відповіло:
– На моєму кораблі багато дорогоцінностей і золота, для тебе тут не вистачить місця.
Коли повз пропливав корабель Суму, вона попросилась до нього, але той відповів:
– Вибач, Любове, я такий сумний, мені треба завжди залишатися насамоті.
Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу її, але та сказала, що Любов порушить гармонію на її кораблі.
Поруч пропливала Радість, але вона така була перейнята веселощами, що навіть не почула, як її кликала Любов.
Тоді Любов впала у відчай. Але раптом вона почула голос десь позаду:
– Ходімо, Любове, я заберу тебе з собою.
Любов озирнулася і побачила старого. Він довіз її до суші, і коли
старий поплив, Любов спохопилась, адже вона забула запитати його ім'я.
Тоді вона звернулась до Знання:
– Скажи, Знання, хто врятував мене? Хто був цей старий?
Знання подивилось на Любов:
– Це був Час.
– Час? – перепитала Любов. – Але чому він врятував мене?
Знання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалеч, куда поплив старий:
– Тому що тільки Час відає, якою важливою в житті є Любов.

Хлопчик і осел були найкращими друзями. Вони всюди ходили разом, усе
робили разом, але більш за усе їм подобалось подорожувати світом.
Вони ходили з міста у місто, від країни до країни...
Але
біля одного міста, хлопчик побачив чудову вишню і зупинився біля неї
щоб посмакувати, а коли через півгодини отямився, осла не було поруч.
Він шукав його де тільки міг, кричав так, що аж боліло горло, але осла
ніде не було. На наступний день він сів на землю і став дивитись
поперед себе.
Так просидів він тиждень, місяць, рік. Через рік біля
міста йшов якийсь купець і побачив недалеко якесь сяйво. Прийшовши у
місто, він розказав про це диво усім знайомим і родичам. На наступний
день жителі міста пішли у місце, вказане купцем, і побачили там
хлопчика: від нього справді, якщо придивитись, йшло ледь помітне
світло. Якийсь мудрець, проходячи повз, сказав, що хлопчика звуть
Брахман і пішов собі далі.
Жителі почали вважати хлопчика за
святого, і приносили йому усілякі дари та їжу. А й справді - тим, кому
було погано, прийшовши до нього, видужували. Мудреці знаходили рішення
своїх складних проблем, сидячи біля нього, скривджені чомусь
переставали плакати і спокійно засинали, а в калік потихеньку
повертались до попереднього стану ушкодженні органи.
Але в один день
якась людина привела до хлопчика осла. І, о, яке щастя! Хлопчик вперше
за довгі роки підвів погляд і побачив, що це його друг!!!
Відразу світло навколо нього згасло, він взяв осла за шию і вони знов радісно і безпечно побігли дивитись світ.

Мораль цієї притчі така: не чекай просвітлення, допоки дружиш з ослами.

Він  надзвичайний,  бо  грає  на  флейті…
 Його  ніжні  пальці,
 наче  гілочки  прогинаються  на  стовбурі  мелодії  і  в  вуха
 проникає  щось  загадкове,  космічне,  не  схоже  на  інші
 звукоструктури,  преамбули  та  наслідування.  
Хвилясте  волосся,  кольору  чорного  хвилі,  невимушено  спадає  на
 делікатні  плечі  і  ледь-ледь  торкається  кінчика  інструменту.
 Містика.  Але  цей  звук  змушує  усіх  мовчати  і  періодично  ридати
 в  очікуванні  наступної  зустрічі.  
Нема  бажання  їсти,  пити,  рухатись,  а  лише  слухати.  Слухати,  як
 відлуння  віків  пластично  переходять  у  нове  століття,  покрите
 металом.  Період,  в  якому  енергія  палючої  зброї  могутніша  за
 епохальні  нотні  грамоти.  Період,  де  ніхто  не  знає,  що  таке
 звук  флейти  і  його  ніжні  плечі.  Період  реконструкції  та
 руйнації  того,  що  було  створене  Великою  Любов’ю  та  наснагою  з
 надією  на  Вічність.
Хочу  почути  звук  флейти,  та  не  можу  –  заважає  світ.  Ехо
 пустих  слів  відволікає  від  кращого,  що  тут  залишилось.  Жодне
 «краще»  не  стане  «гіршим»,  якщо  я  почую.  Почую  мелодію,  а  не
 свою  порожнечу.  Календар  народження  закінчується  тоді,  коли
 розпочинається  нове  життя.  Чомусь  порожнеча  заважає…  Наповнюю
 її  «силою»  пустощів  і  банальності,  які  дзеркально  відбиваються
 на  чомусь  ще  не  відкритому  у  мізерній  душі.  Сумно  і  водночас
 безкомпромісно…
Проте  смуток  тимчасовий,  мимоволі  горе  від  ракурсу  перейде  у
 тимчасову  радість.  Знову  буде  життя,  інстинкт,  перехід.  Знову
 сльози  і  втома…втома…втома…
Але  все  це  згорає  і  залишається  найкраще,  бо  мій  Друг  грає  на  флейті…

З.Н.Я