Несучі смерть...

Лономія (Lonomia) – скромний нічний метелик-сатурнія, схожий на сухий листок. Водиться в джунглях Південної Америки, нікого не кусає, живе від сили два тижні і поспішає відкласти кругленькі салатові яйця, з яких незабаром вилуплюються личинки.

Личинки швидко ростуть і перетворюються в товстих волохатих гусениць довжиною близько 7 см. Виглядають вони досить симпатично: темно-коричневе тільце покрите яскраво-зеленими щетинками, що нагадують ялинові гілочки. Вдень гусениці мирно сплять на стовбурах дерев, маскуючись під мох, а вночі старанно жують листя.

Але варто необережно торкнутися пухнастих шерстинок, і кожна щетина миттєво вистрілює смертоносною отрутою. Хоча доза мізерно мала, від контакту з лономією вмирає не менше людей, ніж від укусу гримучої змії.

Уражене місце покривається численними точковими гематомами, відчувається пекучий біль, слабкість і нудота. Якщо своєчасно не ввести протиотруту, починають відмовляти нирки, настає крововилив в мозок і неминуча смерть.

А ви знаєте, що… Найчастіше від «укусів» страждають недосвідчені туристи, які з цікавості беруть кумедних гусениць в руки або необачно торкаються дерев, де відпочиває ціла колонія. Гусінь не винна – вона захищається. А мандрівникам краще бути обережним і не чіпати дивних комах.

Клоп так прозваний за огидну звичку жалити в губи сплячої людини. Зазвичай кровопивця підкрадається вночі: його приваблює вуглекислий газ, що виділяється з диханням. Клоп, коли насмоктався крові, залишає в ранці фекалії разом з паразитами Trypanosoma cruzi – переносниками хвороби Шагаса або американського трипаносомоза. Сонна жертва розчісує свербляче місце, і небезпечна інфекція проникає в організм.

Більшість інфікованих спочатку не знають, що заразилися: ознаки непомітні або слабко виражені: лихоманить, болить голова, трохи збільшуються лімфовузли. Через 2-3 місяці хвороба стає хронічною, але симптоми, як не дивно, зникають. Іноді інфекція, яка причаїлась, нагадує про себе через 10-30 років: розвивається серцева недостатність, рідше спостерігається розширення стравоходу і гіпертрофія товстої кишки. Незворотні ураження внутрішніх органів призводять до раптової смерті.

А ви знаєте, що… За оцінками ВООЗ, хворобою Шагаса заражені від 6 до 7 млн осіб в світі, переважно в Латинській Америці. Однак в останні роки все частіше реєструються випадки захворювань в США, Канаді, Європі та ряді країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, що пов’язують з пересуванням латиноамериканців по всьому світу. Вчасно розпочате лікування забезпечує 100% одужання, але вакцини проти хвороби Шагаса немає. Уберегтися від поцілунку триатомового клопа допомагає тільки періодична дезінсекція житла і особиста гігієна.

Африканізована бджола (Apis mellifera scutellata) або бджола-вбивця – це наслідок генетичної помилки і злочинного недогляду. Бразильський професор-ентомолог Уорік Астеба Керр мав намір створити особливо життєздатну і працездатну бджолу, а створив неконтрольовану ентомологічну зброю.

Спочатку все йшло чудово: в результаті схрещування королівської танзанійської бджоли і європейської медоносної бджоли вийшов чудовий екземпляр: великий, швидкий, сильний, здатний давати вдвічі більше меду. Але одного разу, при загадкових обставинах, решітки в вуликах виявилися відкритими і більше 20 бджолиних сімей на чолі з матками вирвалися на волю.

Керр наївно вважав, що бджолам-втікачам не вижити в незвичних умовах, але ті й не думали гинути. Вони не просто вижили, а й дали численне потомство, яке поширилося спочатку на півночі Бразилії, потім в Аргентину та Мексику, і в 1990-х дісталося до США.

Гібрид успадкував від африканських батьків не тільки виняткову витривалість і плодючість, а й неймовірну злостивість і підозрілість. Зустріч з бджолами-вбивцями, як правило, закінчується трагічно, а врятуватися від них практично неможливо. Вони атакують стрімко і масово, жалять нещадно і довго переслідують жертву. Найвідоміший випадок нападу африканізованих бджіл стався в 1967 році, в Ріо-де-Жанейро: тоді від множинних укусів загинуло півтори сотні людей і кілька тисяч тварин.

А ви знаєте, що… З огляду на їх фантастичну живучість і здатність долати великі відстані, можна припускати, що коли-небудь смертоносні бджоли доберуться і до європейського континенту. Кажуть, на них не діє нічого, крім оцту. Але це не точно.

Цеце (Glossina Genus) – непоказна на вигляд муха, яка мешкає на африканському континенті і заражає людей і тварин трипаносомозом або сонною хворобою. Поводиться як надзвичайно агресивний хижак і накидається на будь-який рухомий теплий об’єкт.

На місці укусу утворюється запалена виразка, а через 1-3 тижні у людини піднімається температура, з’являється головний біль, ломить м’язи і суглоби, підвищується дратівливість. Пізніше розвиваються важкі неврологічні симптоми: судоми, порушення координації і мови, сплутаність свідомості, зміна особистості, розлад сну. Це може тривати багато років: без адекватного лікування стан хворого поступово погіршується і настає смерть.

А ви знаєте, що… Сонна хвороба вражає в основному сільське населення екваторіальної і субекваторіальній Африки. Цифри виглядають страхітливо: небезпеки зараження піддаються майже 70 млн осіб. Єдиний метод боротьби з епідеміями африканського трипаносомозу – винищення його переносника, мухи цеце. Успішні результати дає профілактика – регулярні аналізи крові на збудника, і лікування на ранніх стадіях.

Малярійний комар (Anopheles) перекладається з латині як «шкідливий» або «непотрібний». М’яко сказано, адже самки цих комах переносять смертельно небезпечну інфекцію – малярію.

Зараження викликають паразити роду плазмодіум, що потрапляють в кров через комариний укус. Перші симптоми проявляються лише на 10-15 день і дуже нагадують грип – лихоманка, нудота, головний біль, ломота в суглобах. Якщо хворому не надати адекватну медичну допомогу в перші 24 години, хвороба переходить у важку стадію і часто закінчується летальним результатом.

Згідно з останньою Всесвітньою доповіддю про боротьбу з малярією, у 2017 році до ризику захворювання піддавалася майже половина населення Землі. Абсолютна більшість випадків малярії зареєстровано в Африці, інші – в Південно-Східній Азії, країнах Близького Сходу, західній частині Тихого океану і Латинської Америки. Найчастіше від неї вмирають діти у віці до 5 років. Крім того, до групи підвищеного ризику входять вагітні жінки, люди з ослабленим імунітетом (у тому числі носії ВІЛ та СНІД), мігранти і мандрівники.

А ви знаєте, що… Люди хворіють на малярію ось уже 50 тисяч років, але на 100% ефективних ліків досі не винайшли. Підступний збудник здатний адаптуватися до протималярійних препаратів і навіть вакцини нового покоління не гарантують повного захисту. Єдиним надійним засобом профілактики і лікування залишається хінін.

(з мережі)