Дивацтва минулого...

Разом із новим часом у суспільство приходять інші цінності та норми поведінки. Наприклад, способи прояву ввічливості постійно змінюються та відображають риси тієї епохи, у якій формуються. Так, у середньовічній Франції руки витирали об скатертину, а суп пили з тарілки. Сьогодні подібні манери навряд чи хтось розцінить як ознаку гарного виховання.

Ми вирішили дізнатися, які дивацтва та несподівані норми існували в минулому. Нижче представлені ті, що викликали в нас цілий спектр емоцій: від подиву до легкого шоку.

У вікторіанську епоху тривалість бесіди, як і багато інших явищ соціального життя, підкорялася суворим правилам. Знайомим, що зустрілися на вулиці, слід було спілкуватися коротко, щоб своєю зупинкою посеред дороги не створювати перешкод іншим. Для тривалої розмови існували особливі місця. Так, поспілкуватися довше люди могли у парку чи саду.

У той же час укладати шлюби після полудня вважалося незаконним. Згадка про це зустрічається у книзі про належну поведінку «Звички доброго суспільства», яка була надрукована в 1863 році. Хоча сама збірка налічує понад 400 сторінок, пояснення причин такого незвичайного правила у ній немає.

Сьогодні люди намагаються підтримувати природну красу і виглядати молодшими за свої роки. Для цього вони використовують безліч різних косметичних продуктів, які в результаті ледь поміщаються на полицях. У вікторіанську епоху універсальним засобом був шматок сирого м’яса. Люди вважали, що якщо залишити його на обличчі на ніч, то корисні властивості проникнуть у тіло. Крім цього, дієвим також вважалося розмазування будь-якого тваринного жиру по шкірі.

У Вікторіанську епоху поведінка жінки на вулиці регламентувалася спеціальними правилами. Так, переходячи тротуар, вона мала піднімати сукню правою рукою трохи вище щиколотки. Робити це за допомогою двох рук вважалося вульгарним. Такий непристойний жест міг бути виправданий лише в тому випадку, якщо бруд на шляху був дуже глибоким.

Наприкінці XIX – початку XX століття спілкування матерів з дітьми разюче відрізнялося від сучасного. Жінкам радили не виявляти зайвої ласки по відношенню до свого чада. Крім цього батькам рекомендували не гратися з дітьми доти, доки їм не виповниться від 4 до 6 місяців.

У 1-й половині XX століття під час їжі було не прийнято подавати сіль окремо від перцю. Наприклад, якщо хтось із гостей просив одну лише сільничку, треба було подати її разом із перечницею. Відступ від правила трактувався як неповага до людини і вважався виявом відсутності добрих манер.

Зараз важко здивувати когось телефоном. Однак у 40-х роках XX століття люди вважали його справжнім технологічним дивом. Для спілкування за допомогою такого незвичайного пристрою були придумані спеціальні правила етикету. Так, хоча співрозмовник на іншому кінці дроту не міг бачити людину, під час розмови ввічливим вважалося посміхатися і говорити чітко у слухавку.

У XXI столітті поїздка залізницею сприймається як можливість дочитати цікавий роман або завершити будь-яке робоче завдання. У вікторіанську епоху мандрівникам зі слабким зором рекомендували відмовитися від читання книг, а тим, у кого хворі легені, радили ще й уникати розмов.

Одяг мав величезне значення для середньовічної еліти, оскільки був способом демонстрації багатства та загальної переваги над бідними. Через це Європа породила багато незвичайних модних тенденцій. Одна з таких – довгі загострені туфлі для чоловіків, або кулени. Їх довжина вказувала на становище власника в суспільстві: чим довший носок, тим вищий був статус людини.

Як би ви сприйняли ситуацію, при якій вибір чоловіка чи дружини визначався б не симпатією, а прийнятими в суспільстві канонами? У вікторіанську епоху люди досить своєрідно підходили до питання вибору суджених. Так, власникам яскраво-рудого волосся та яскравого кольору обличчя рекомендували одружитися з людиною з вугільно-чорним волоссям. Гладким людям слід було укладати шлюб із худорлявими, тоді як жилаві та стримані повинні були обирати у партнери круглолицьих та емоційних.

Джерело