Древня цивілізація...

Саме хараппська цивілізація подарувала світові першу каналізаційну систему. Ще 4 тис. років тому практично всі будівлі в місті були пов’язані єдиною мережею труб, по яких рідкі відходи потрапляли у відстійник, а після очищення скидалися. У кожному будинку був власний туалет.

Труби робили з щільно підігнаних цегли, щоб рідина не могла потрапити всередину або проникнути назовні. Мережу прокладали під певним кутом. Таким чином відходи безперешкодно потрапляли в головний резервуар або виводилися за межі міста. Від твердих відходів стоки захищалися спеціальними гратами. Крім того, жителі самі відправляли тверді відходи в відстійник, щоб не засмічувати каналізацію.

Звичайно, система вимагала очищення. Але за цим стежили не раби або слуги, а муніципальні організації. За рівнем розвитку системи тих часів перевершують багато каналізацій в містах цього регіону, які існують в наші дні.

Назар, або синє око, зараз можна зустріти на прилавках багатьох магазинчиків в Туреччині, Греції та інших країнах. Його вішають на двері будинку, в машині, на брелок з ключами. Ці предмети нібито покликані захистити їх власників від пристріту.

Ймовірно, таку традицію подарувала світові саме хараппська цивілізація. Зображення круглого ока із зіницею посередині часто зустрічається на мушлях і намистинках тих часів. Також його можна побачити на статуї знаменитого короля-жерця.

Сімейні стосунки і шлюбні церемонії в ті часи могли нагадувати традиції, які існують на території сучасної Індії. Чоловіки, вступаючи в шлюб, вішали майбутній дружині на шию спеціальний значок із зображенням тварини. Ці ж тварини зустрічалися на печатках, якими позначали товари і вироби. Образ певного звіра був еквівалентом сучасного прізвища. З їх допомогою клани розрізняли один одного.

Торговці привозили собі дружин з далеких земель. Просто для того, щоб забезпечити безперебійну доставку товарів від партнерів. До жінок відчували щиру повагу – про це говорять древні поховання на території міст.

Всі поселення будувалися за суворим планом. У містах була чудово відпрацьована система управління. Муніципальні служби займалися виведенням стічних вод і твердих відходів. Ширина вулиць і розмір фасадів строго регламентувалися, і містяни ретельно дотримувалися правил. Незаконні прибудови або конструкції на вуличній території були немислимою річчю.

Схоже, в державі не було головного правителя, хоча існувала єдина система законів. Чіткого поділу на бідних і багатих не існувало: всі громадяни мали рівний доступ до благ цивілізації.

Всередині поселень існував поділ на квартали, в яких жили люди, що займаються певним ремеслом. Жителі були знайомі з основами металургії. Саме тут винайшли лиття по виплавлюваних моделях, обробку сердоліку і кістки. Вони знали, як плавити бронзу, мідь, свинець і олово.

Існували гончарні, ювелірні майстерні і навіть бісерні фабрики. Хараппська цивілізація славилася і дивовижними статуетками. Навіть складно повірити, що вони зроблені руками людей, які жили понад 4 тис. років тому. Були в ті часи і свої стоматологи. Вчені виявили сліди лікування зубів у стародавніх жителів.

Держава, схоже, не була войовничою. І хоча міста оточували захисними стінами, судячи з усього, основними супротивниками були не сусіди чи загарбники, а природа. Вали повинні були врятувати жителів під час повеней. Усі будівлі зводилися на спеціальних цегляних підвищеннях.

Хараппська цивілізація вела активну торгівлю з сусідами. По землі товари перевозилися на візках, в які запрягали биків. Цей метод транспортування використовується в деяких регіонах і до цього дня. У більш віддалені куточки, такі як стародавня Месопотамія, Єгипет і Крит, вироби доставлялися на кораблях.

А ще тут винайшли новий метод вирощування злаків. Урожай збирали двічі на рік, чергуючи різні рослини. Все заради того, щоб уникнути можливого голоду.

До наших днів дійшли тільки руїни будівель (фото ліворуч). А колись тут стояли міста, створені за чітким, вивіреним планом (фото праворуч).

Будинки будували з обпаленої цегли. Їжу готували на відкритих вогнищах, зібраних у внутрішніх двориках. Дахи часто робили плоскими – тут було прохолодніше спати і їсти вечірню трапезу. Крім житлових будівель в містах були муніципальні будівлі, магазини, фабрики, склади і храми. Тут же, можливо, з’явилися і перші “офісні центри”.

У цих краях період дощів міг змінитися довгою посухою, яка часом тривала кілька сезонів. Тому біля кожного будинку була ще і власна криниця.

У будь-якому будинку можна було знайти не тільки туалет, але і ванну кімнату. Це приміщення зазвичай розташовувалося поруч з туалетом і примикало до зовнішньої стіни будинку. Крім приватних купалень в поселеннях були і громадські.

Історики не можуть сказати, для чого їх будували. Можливо, для колективних обмивань або якихось обрядів. Стіни і дно басейнів облицьовували цеглою, а також покривали бітумом, щоб уникнути протікання.

Швидше за все, ремеслами займалися в основному чоловіки, а будинок був жіночою вотчиною. При цьому жінки були шановані і володіли практично тими ж правами, що і чоловіки. Діти відвідували школи або допомагали батькам.

Однак знайдені археологами іграшки і гральні кістки говорять про те, що малюки не тільки займалися корисними справами, але і вміли розважатися.

Складно сказати, яке саме вбрання носили представники хараппської цивілізації. Більшість статуй зображає чоловіків і жінок без зайвих покривів. Відомо, що вони вміли обробляти льон і бавовну, а шерсть могли закуповувати у древніх шумерів. Тканину, швидше за все, фарбували за допомогою натуральних речовин (наприклад, куркуми).

І чоловіки, і жінки знали толк в коштовностях, носили намиста, кільця, браслети. Жінки укладали волосся в вигадливі зачіски за допомогою кістяних шпильок. Для догляду за локонами і нанесення макіяжу використовували спеціальні гребінці і інструменти, які можна знайти і в косметичці сучасних індійських жінок. При розкопках були знайдені посудини, в яких зберігалися різні косметичні засоби.

До сих пір ніхто не знайшов чіткої відповіді на питання, чому ж зникла хараппська цивілізація. Деякі дослідники звинувачують плем’я аріїв, яке прийшло на ці землі. Однак слідів руйнівних битв під час розкопок виявлено не було.

Припускають, що причиною занепаду стала зміна клімату. Деякі міста страждали від посухи, інші, навпаки, руйнувалися через повені. Крім того, річки змінили свої русла, що перервало торгові відносини з Єгиптом і Месопотамією. Люди стали залишати мегаполіси, і врешті-решт поселення спорожніли.

Швидше за все, населення рушило на схід. Пошуки слідів представників цивілізації зайняли чимало часу. Але останні результати генетичних експертиз дозволяють припустити, що до спадкоємців цього народу можна віднести мешканців Південної Азії.

Джерело