Літаки древньої цивілізації, які поставили вчених у безвихідь...

Що робить ці моделі літаків настільки дивовижними, так це те, що вони аеродинамічно точні. У 1994 році німецькі авіаційні інженери Пітер Белтинг і Конрад Любберс створили більш масштабні радіокеровані моделі цих артефактів. Вони довели, що конструкції літають як за допомогою простого одиночного поршневого двигуна з пропелером, так і з реактивною тягою.

Дивовижна реалістичність цих артефактів вражає, особливо якщо врахувати, що механічний політ не був відомий до польоту Братів Райт в 1903 році. Як же тоді, доколумбова цивілізація в 1000 р до н.е., змогла зрозуміти передові концепції аеродинаміки і дизайну крила? Адже це була цивілізація, яка ледь розвинула здатність використовувати бронзові інструменти, все ще жила в цегляних будівлях і використовувала живе полум’я для освітлення.

Тут може бути тільки одне правдоподібне пояснення: в цей час на Землі були присутні високорозвинені істоти, які ймовірно і побудували ці «крилаті літальні машини». Літаки Куімбі представляють собою мініатюрні копії цих літальних апаратів. Люди Куімбі ймовірно вважали, що це чарівні істоти, і сподівалися, що малі їх версії принесуть магічну силу власникам цих золотих артефактів. Ймовірно ці «прибульці» літали на них, перетинаючи континенти і океани, відвідуючи багато частин планети, як задокументовано в багатьох стародавніх сувоях.

Є також версія що творцями стародавніх літаків є зовсім не прибульці з космосу, а цілком земні люди, родом з загиблої Атлантиди. Більшість виявлених золотих виробів зроблені зі сплаву тумбага з 30% міді, дуже схожого на маханізми, які згадуються Платоном, в його «діалогах про втрачену Атлантиду». І можливо літали на них «вімани», льотчики описувані в давній індійській книзі «Махабхарата».

Джерело