Христина: хрестимо кого?

Ім’я Христина мовою предків українців звучало як ХРАСТИНА, його можна перекласти як втілення Бога (Сонця) ти нам. Порівняй: заклик – хрести нас, і звернення – Сонце Ти нам… До речі, річка Волга раніше називалась РА. Перейменовано за Петра І… Х-РА-С-ТИ-НА могло писатись як ХРАЗТИНА чи як ХРАZТИНА (XRAZTYNA). [Цікаво, що ТИ (TY) англійською не пишеться як The You. Це Ти – говорити не обов’язково, достатньо сказати коротко – You (ТИ).] Пояснюю. Є букви Z, З, С, S. Вони відійшли до різних алфавітів, але це окремі різні букви. Z і З – різні форми підсилення змісту слова, С – приховання істинного змісту шляхом поєднання з іншим змістом, S – приниження змісту (суті). З – поєднання зі спробою підсилення, С – поєднання зі спробою принизити/приховати зміст поєднання… Є ще поєднання зі утвердженням суті поєднаних часток, як одного цілого. Таке ще залишилось в російській мові. Иван-да-Марья – назва рослини. Ты да я, да мы с тобой – слова з російської пісні… Тут ДА виступає як И (І). ДА – це також стверджувальна частка, українською ТАК… Коли говорять ти і я – це одне. Коли – я з Тобою – це зовсім інше… Ты-да-я – це вже як одне ціле… Тоді: ТИ – це Я, а Я – це ТИ. Або – ТИ-це-Я. В латині ЦЕ – С… Буде ТИ-с-Я. Ми так не кажемо і не пишемо. Але ТИ зі Мною тоді вже не є одним цілим... :) Х-РА-С-ТИ-НА – втілення Бога (Сонця) – це Ти нам/наше… Втілення (Х) божественної суті (РА) поєднується (С, З, Z) з тобою (ТИ) для нас (НА). Причому, розкриття сакральної суті вимагало кількаразового вимовляння чи написання слова зі зміною інтонації, наголосу тощо… ХР-А-С-ТЕ-НА – ставала ще й родоначальницею. Народження початку для нас. А – це альфа – Початок всіх начал. Твоє народження – ТЕ є Початок всіх начал для нас… Народження такої людини могло бути шансом на втілення померлих пращурів в Родові, який повинна була розпочати ХРАСТЕНА. За умови поєднання зі своєю половиною… Та це ще не все… Є таке місто Афіни і богиня Афіна. В написанні англійською – Athens, Athena. Дехто в Україні вже намагається писати Афіни як Атени… Англійці «чомусь» пишуть Атени у множині. Причому, S тут принижує зміст… Українське АТЕНИ, хоч і спотворене, але точніше розкриває суть сакрального міста. А (альфа) – початок всіх начал, ТЕ – те [місЦЕ], НИ – мені [для мене]… Причому, ця назва сакрального місця дана першою людиною, що з’явилась [втілилась] саме в цьому місці. Але це МІСЦЕ не сучасне місто Афіни, а приховане/сакральне Місце… Тепер про богиню Афіну… A-Th-E-NA. А – це вже відоме АЛЬФА (Початок всіх начал), NA (НА) – нам… Можна вдовольнитися й таким тлумаченням, як Афіна (Athena) – Початок всіх начал для нас. Тобто, родоначальниця – початок всіх нас… Але з часткою the теж не все просто. t (Т) – твердь, h (Х) – подих вітру (Дух), e – є, єсть. Твердь Дух єсть. Тобто, плоть – є породження (творіння) духу (святого). Частка th відповідно має сакральний зміст як і ХР, і означає ствердження духу. Буквально – затвердіння. Духові, щоб втілитись, потрібно пройти всі агрегатні стан речовини, не порушуючи фізичні закони нашого матеріального світу. «Подих вітру» – пара – рідина – плоть. Тому Христина – Храстина – Храстена – hRATHENA – втілення світоносної богині в людську подобу…

Ще один момент… Втілення богині Афіни (Athena) було поверненням з «того» світу, тому вона не була світоносною особою. Але її наступна іпостась ХРAthena… але то вже інша оповідка…

P.S. Коли було написано цей епізод, я вирішив пошукати в Мережі ім'я HRATHENA. Раджу читачеві - спробуй! ;)