До 8 березня. Про лицарство.
- 07.03.12, 19:37
- Торжество православия
Протоієрей Андрій Ткачов
"Человек предполагает, а Бог располагает.". Люди творять щось за задумом прекрасне, але потім в страху відсахуються від того монстра, який вийшов з рук їх. Або, навпаки - хочуть розвалити все до основи, але в результаті лише розчищають будмайданчик для проекту майбутнього.
Одним словом, людина ніколи не досягає того, чого хоче. Тим більше що вона рідко знає, чого, власне, хоче.
Так виникають свята, маючі одну мету при виникненні і з часом віддаляються від цієї первісної мети в сторону протилежну. 8 Березня - одна з таких подій.
Де пам'ять про «марші домогосподарок»? Де боротьба за загальне виборче право? Де спроба перетворити жінку в товариша і жагуче бажання цього «товариша», щоб на нього не дивилися з іскрою бажання, але щоб лише міцно тиснули йому руку і плескали по плечу?
Вся нісенітниця ся, як піна злізла, і залишилося бажання жінки бути жінкою,при згоді чоловіка хоч зрідка визнавати за нею це смиренне і природне право.
***
Ні, гендерні проблеми подекуди продовжують хвилювати серця людські з тією ж силою, з якою в анекдоті смиренного жителя тундри хвилював Гондурас. Але у нас, в країні де то переміг остаточно (але не повністю), то раптом розвалився раптово й остаточно соціалізм, жінка хоче бути просто жінкою.
Не хоче ні верстата, ні лопати, ні польоту в космос, ні річного бухгалтерського звіту.
Подарунків хоче, компліментів хоче, хоче чути безневинну напівправду про те, як вона красива, хоче прикрасити печеру пролісками і дочекатися свого добувача ввечері тверезого і не з порожніми руками.
В цьому сенсі я - за 8 Березня! Я за те, щоб люди інколи розгладжували зморщене турботами обличчя і розпливалися в добрих усмішках.
Але крім цього, у всякому життєвому факті є своя метафізика, є можливість вловити вищий сенс і винести серйозний урок. Говорячи про Міжнародний жіночий день, можна сміливо плюнути на соціально-політичний пафос і заговорити про теплоту людських відносин, і про ... лицарство.
Так-так, про лицарство, якого у нас не було.
***
Лицарство це військова доблесть, врівноважена благородством, це вміння поважати ворога, це відмова від бійки заради бійки, але вміле ведення бою там, де є вища мета.
Багато священних ідей і століттями виховуваних якостей сходяться в одну точку під ім'ям «лицарство». Є там місце і для особливого ставлення до жінки, як до істоти слабкої, але здатної прийняти велике освячення.
Лицар може служити конкретній Дами, а може і не служити, знаючи тільки сеньйора або короля. Але лицар - християнин, і він неодмінно шанує Пресвяту Діву, вбачаючи в ній головну Матір в світі і першу серед Дів. Від
шанування Богоматері у лицарі неминуче повинне бути присутнім піднесене ставлення до жіночого єства, тим більше що часто лицар - чернець, і він не сміє дивитися на жінку з пожадливістю.
Це стрункий і високий середньовічний висновок, що веде думку верх, подібно середньовічним шпилями, володів розумами людей на Заході довгі століття. І коли померло власне лицарство як військово-релігійне служіння,
хоробрість у поєднанні з чесністю, строгість, пом'якшена милістю, і чемність до слабкої статі в культурі залишилися. Ось цього і треба повчитися.
***
Можна з малого починати. Наприклад, потрібно навчитися стримувати мову і ніколи не виражатися брутально в присутності жінок. Потрібно раз і назавжди припинити матірну лайку, тобто виховати в собі табу на будь-яке срамословіє зі згадуванням матері.
Потрібно зрозуміти, що хоча сучасна жінка і отруєна ідеєю рівності статей, самої рівності цієї в природі немає. І кому, як не жіночому серцю, знати цю гірку істину?
А значить, жінка, зовні підробляючись під світ, всередині все так же хоче захисту, боїться ганьби і зради, мріє про сильне плече. Вона готова в 99-ти випадках зі ста сказати рівності та іншим демократичним свободам «пропадіть ви пропадом», як тільки їй натомість пообіцяють просте сімейне щастя. Ну так треба дати їй це щастя.
Потрібно дати їй і зароблену копійку, і щирий поцілунок, і слово підбадьорення. Кожній жінці потрібно отримати все зазначене від власного чоловіка. І, Боже мій, скільки радості і сили, скільки енергії й самовіддачі, скільки ласки і турботи тоді у відповідь отримає чоловіча частина людства! Право, шкода, що ми в більшості своїй - не лицарі.
***
У Заходу була своя історична школа виховання, а у нас - своя. Але тепер ми, не завдяки, а всупереч історичному моменту, можемо самі себе виховувати, обираючи в історії кращі зразки для наслідування. І це є справжня школа, і справжній культурний подвиг.
Адже нинішній момент історичний полягає в ідеї зрівняльного розпаду і у прихованій війні проти всякого благородства. Дійсність формує людину за шаблоном істоти ситої і безглуздо живучої. Саме час протистояти цій липкої сірості ідеєю внутрішнього благородства, ідеєю служіння.
Лицарство, нагадаємо, є одночасно і служіння, і благородство.
Слабкого не кривди.
Над калікою не смійся.
Впавшого підніми.
Чужого не бери.
Заробленим поділися.
В гріху щастя не шукай.
Нікого, крім Бога, не бійся.
З жінкою веди себе, «як з немічними посудиною, надаючи їй честь, як співспадкоємиці благодаті життя» (1 Пет. 3:7).
При такому моральному кодексі всяке свято нам буде на користь і з усього мирського зможемо витягти щось духовне. При такому підході до життя жінки наші будуть нами пишатися і 9-го березня, і 10-го, і 11-го. Та
й ми, чоловіки, відмовимося бачити в жінках лише об'єкт похоті або платника податків у спідниці, але побачимо в них ті риси, якими одвіку надихалися найкращі сини Адамови.
"Человек предполагает, а Бог располагает.". Люди творять щось за задумом прекрасне, але потім в страху відсахуються від того монстра, який вийшов з рук їх. Або, навпаки - хочуть розвалити все до основи, але в результаті лише розчищають будмайданчик для проекту майбутнього.
Одним словом, людина ніколи не досягає того, чого хоче. Тим більше що вона рідко знає, чого, власне, хоче.
Так виникають свята, маючі одну мету при виникненні і з часом віддаляються від цієї первісної мети в сторону протилежну. 8 Березня - одна з таких подій.
Де пам'ять про «марші домогосподарок»? Де боротьба за загальне виборче право? Де спроба перетворити жінку в товариша і жагуче бажання цього «товариша», щоб на нього не дивилися з іскрою бажання, але щоб лише міцно тиснули йому руку і плескали по плечу?
Вся нісенітниця ся, як піна злізла, і залишилося бажання жінки бути жінкою,при згоді чоловіка хоч зрідка визнавати за нею це смиренне і природне право.
***
Ні, гендерні проблеми подекуди продовжують хвилювати серця людські з тією ж силою, з якою в анекдоті смиренного жителя тундри хвилював Гондурас. Але у нас, в країні де то переміг остаточно (але не повністю), то раптом розвалився раптово й остаточно соціалізм, жінка хоче бути просто жінкою.
Не хоче ні верстата, ні лопати, ні польоту в космос, ні річного бухгалтерського звіту.
Подарунків хоче, компліментів хоче, хоче чути безневинну напівправду про те, як вона красива, хоче прикрасити печеру пролісками і дочекатися свого добувача ввечері тверезого і не з порожніми руками.
В цьому сенсі я - за 8 Березня! Я за те, щоб люди інколи розгладжували зморщене турботами обличчя і розпливалися в добрих усмішках.
Але крім цього, у всякому життєвому факті є своя метафізика, є можливість вловити вищий сенс і винести серйозний урок. Говорячи про Міжнародний жіночий день, можна сміливо плюнути на соціально-політичний пафос і заговорити про теплоту людських відносин, і про ... лицарство.
Так-так, про лицарство, якого у нас не було.
***
Лицарство це військова доблесть, врівноважена благородством, це вміння поважати ворога, це відмова від бійки заради бійки, але вміле ведення бою там, де є вища мета.
Багато священних ідей і століттями виховуваних якостей сходяться в одну точку під ім'ям «лицарство». Є там місце і для особливого ставлення до жінки, як до істоти слабкої, але здатної прийняти велике освячення.
Лицар може служити конкретній Дами, а може і не служити, знаючи тільки сеньйора або короля. Але лицар - християнин, і він неодмінно шанує Пресвяту Діву, вбачаючи в ній головну Матір в світі і першу серед Дів. Від
шанування Богоматері у лицарі неминуче повинне бути присутнім піднесене ставлення до жіночого єства, тим більше що часто лицар - чернець, і він не сміє дивитися на жінку з пожадливістю.
Це стрункий і високий середньовічний висновок, що веде думку верх, подібно середньовічним шпилями, володів розумами людей на Заході довгі століття. І коли померло власне лицарство як військово-релігійне служіння,
хоробрість у поєднанні з чесністю, строгість, пом'якшена милістю, і чемність до слабкої статі в культурі залишилися. Ось цього і треба повчитися.
***
Можна з малого починати. Наприклад, потрібно навчитися стримувати мову і ніколи не виражатися брутально в присутності жінок. Потрібно раз і назавжди припинити матірну лайку, тобто виховати в собі табу на будь-яке срамословіє зі згадуванням матері.
Потрібно зрозуміти, що хоча сучасна жінка і отруєна ідеєю рівності статей, самої рівності цієї в природі немає. І кому, як не жіночому серцю, знати цю гірку істину?
А значить, жінка, зовні підробляючись під світ, всередині все так же хоче захисту, боїться ганьби і зради, мріє про сильне плече. Вона готова в 99-ти випадках зі ста сказати рівності та іншим демократичним свободам «пропадіть ви пропадом», як тільки їй натомість пообіцяють просте сімейне щастя. Ну так треба дати їй це щастя.
Потрібно дати їй і зароблену копійку, і щирий поцілунок, і слово підбадьорення. Кожній жінці потрібно отримати все зазначене від власного чоловіка. І, Боже мій, скільки радості і сили, скільки енергії й самовіддачі, скільки ласки і турботи тоді у відповідь отримає чоловіча частина людства! Право, шкода, що ми в більшості своїй - не лицарі.
***
У Заходу була своя історична школа виховання, а у нас - своя. Але тепер ми, не завдяки, а всупереч історичному моменту, можемо самі себе виховувати, обираючи в історії кращі зразки для наслідування. І це є справжня школа, і справжній культурний подвиг.
Адже нинішній момент історичний полягає в ідеї зрівняльного розпаду і у прихованій війні проти всякого благородства. Дійсність формує людину за шаблоном істоти ситої і безглуздо живучої. Саме час протистояти цій липкої сірості ідеєю внутрішнього благородства, ідеєю служіння.
Лицарство, нагадаємо, є одночасно і служіння, і благородство.
Слабкого не кривди.
Над калікою не смійся.
Впавшого підніми.
Чужого не бери.
Заробленим поділися.
В гріху щастя не шукай.
Нікого, крім Бога, не бійся.
З жінкою веди себе, «як з немічними посудиною, надаючи їй честь, як співспадкоємиці благодаті життя» (1 Пет. 3:7).
При такому моральному кодексі всяке свято нам буде на користь і з усього мирського зможемо витягти щось духовне. При такому підході до життя жінки наші будуть нами пишатися і 9-го березня, і 10-го, і 11-го. Та
й ми, чоловіки, відмовимося бачити в жінках лише об'єкт похоті або платника податків у спідниці, але побачимо в них ті риси, якими одвіку надихалися найкращі сини Адамови.
4
Коментарі
candy-candy*
17.03.12, 20:11
претендент
27.03.12, 21:09Відповідь на 1 від candy-candy*
nolofinve
38.03.12, 07:05
Все правильно і красиво - але що робити з тим величеньким відсотком прекрасних дам, котрі зовсім не бажають сидіти в печері і очікувати милості від нас, коханих.
Як бізнесмен постійно спілкуюсь з діловими жінками, тому знаю, що говорю
Не про сильне плече вони мріють, а про те, якби нам, многогрішним зручніше ніжку підставити в життєвих перегонах))
При всьому при тому - я їх поважаю, вони, принаймні, щирі.
претендент
48.03.12, 15:56Відповідь на 3 від nolofinve
Просто не дуже пощастило їм... Я теж декого знаю...
Mari6737
510.03.12, 12:46
БОЛЬШОЕ спасибо за статью
претендент
610.03.12, 17:13Відповідь на 5 від Mari6737
анонім
711.12.13, 13:30Відповідь на 5 від Mari6737
Здравствуйте!!!Я не согласен с автором.8-ое марта я не хочу отмечать,потому что это православный праздник.И даже хуже,и ещё как!!!Я давно заметил,что во-первых 8-ое марта часто выпадает на постные дни.Так,что нам что-ли садиться за стол обедаться и напиваться,смотря по телевизору всякие праздничные шоу?А недавно я такое прочёл отчего можно ужаснуться!!!Оказывается 8 марта по Православному календарю является кануном воспоминания о Первом и Втором обретении главы Иоанна Крестителя, умерщвленного по желанию злых и нечестивых женщин.В этот день во дворце Ирода происходил невиданный блуд,разврат и грех,и убили одного из величайших святых Иоанна Крестителя.Произошло великое горе,а нам в этот день радоваться?Упаси БОГ!!!
анонім
811.12.13, 13:41Відповідь на 5 від Mari6737
И ещё.Как известно,дьявол это бунтовщик,револлюцинер.Ему не свойственно смирение.Так и женщины взбунтовались 8-ого марта.А к чему приводят многие револлюции?У нас была револлюция в 1917-м,так поубивали стольких людей,начиная от царя до простого колхозника.И священников убивали.А людей убивали ещё и духовно запрещая Библию и говоря:"религия это опиум для народа".И ещё происходит подмена событий,всякими светскими праздниками людям забивают голову,чтобы они забыли о тех святых,которые жили в дни светских раздников,чтобы люди забыли об их примере.