Стрітення Господнє vs. День св. Валентина

Чверть
століття тому в нашій країні далеко не всі чули про свято Стрітення, і
вже тим більше не було звичаю святкувати День святого Валентина. Але часи змінюються, і в наші дні два цих свята виявилися поруч.

Священик Федір Людоговській

Для когось це явища з абсолютно різних сфер життя, як правило, чужих одна одній. Для людини, що переступає поріг храму лише тоді, коли гряне грім, слово «Стрітення» означає небагато. Для людини, яка, як їй здається, зріклася мирської суєти, День закоханих - символ ворожої і розпусної західної цивілізації, що намагається поневолити і знищити Святу Русь.

Але є категорія людей, в душі й у житті яких Стрітення та День закоханих можуть займати порівнянні за значимістю місця. Це наша молодь.

Войовничих атеїстів серед нинішніх молодих людей небагато. Навпаки, чимало тих, хто вважає себе віруючим, хто іноді заходить в храм або за покликом душі, або за компанію з другом. Є, зрозуміло, і ті, кого ми називаємо воцерковленими. Але щодо святкування Дня святого Валентина і вони не є винятком: справді, коли ж закохуватися, як не в юності?

Але що ж наша молодь чує з амвонів, читає в Інтернеті? Сумно переказувати, але загальний зміст відомий: День святого Валентина - згубний вплив Заходу, православна людина не може і не повиненна святкувати
щось подібне. Тим більше що в 5:00 вечора - всеношна під Стрітення Господнє.

А якщо все ж спробувати проявити емпатію і не протиставляти два свята, що відносяться до різних реальностей і різних сфер буття, а знайти щось спільне і, можливо, навіть корисне для душі? Давайте спробуємо.

Що таке Стрітення? Само по собі це слово означає зустріч. Святкуємо ж ми, з одного боку, цілком певну, історичну Зустріч - зустріч старця Симеона з немовлям Христом. І разом з тим зустріч людини, спрямованної до Бога, з Богом, що став людиною. І, звичайно, ми розуміємо, що мова тут не тільки про Симеона, але про кожного християнина, тому що тільки тоді ми зможемо називати себе християнами, учнями Христа, коли відбудеться в нашому житті ця Зустріч.

Здавалося б, при чому тут День закоханих? Там - духовне, а тут в кращому випадку - душевне. Так, мабуть, що так. Але варто нам згадати слухняно затверженную і тому омертвілу в нашій свідомості формулу: людина - образ Божий. Не тільки хороша людина, не тільки святий, будь-яка людина-це образ Божий.

Так, спотворений. Так, затемнений. Так, часом спотворений гріхом. Але непереборний і назавжди: образ Божий.

І от коли людина любить або навіть просто закохується, вона схильна обожнювати свою кохану, свого коханого.

І знову можна сказати багато правильних слів про те, що одна справа - християнська любов, а інша справа - потяг до протилежної статі. І заповідь про нестворення кумира теж можна згадати. І все це буде по-своєму правильно. Але це ніяк не скасовує іншого: в коханому чи кожаній - нехай неминуче через тьмяну призму себе ми прозріваємо божественну досконалість, прозріваємо той самий образ Божий.

Апостол Павло був мудрим: він вирішив бути всім для всіх, щоб врятувати хоча б деяких. Мудрим (і, так само як Павло, люблячим) був і преподобний Силуан Афонський, який одному проповідника-викривачу порадив спершу похвалити віру своїх слухачів, а потім роз'яснити, чого в цій вірі бракує.

Ми не настільки мудрі, ми не маємо такої любові. Але нам є у кого вчитися. Що краще? Викривати
і таврувати, чи сказати: так, хлопці, закоханість - це прекрасно, але подивіться, які висоти і глибини можуть відкритися вам на шляхах любові!?

Припускаю, що питання це риторичне. Легше вилаяти і заборонити. Але для християнина краще стати тим провідником, який приведе душу хоча б однієї людини до Зустрічі з Богом. І День закоханих - цілком підходящий привід для такої спроби.

Торжество православия

Стрітення Господнє vs. День св. Валентина

Останні статті

Коментарі