Тому, що...
- 11.04.10, 13:19
Нема думок, то хай не буде й болі,
Хай сліз не буде якщо мертві почуття,
Та лиш тоді в життєвім видноколі
Не буде світлих горизонтів майбуття.
Як добре йти – нехай і по камінню,
Нехай терновими стежками, плачучи,
Та із незаплямованим сумлінням
І з серцем, що ридати вміє сміючись.
Яка приємна біль, котра доводить,
Що я іще жива, що є ще в мене шанс
Всміхнутись і, хоч може й не виходить,
Та заспівати не останній свій романс.
Хай невпопад, та від душі писати
Про почуття, якими марю наяву
І ще на цілий Всесвіт прокричати,
Що плачу я й сміюсь тому, що Я ЖИВУ!
Хай сліз не буде якщо мертві почуття,
Та лиш тоді в життєвім видноколі
Не буде світлих горизонтів майбуття.
Як добре йти – нехай і по камінню,
Нехай терновими стежками, плачучи,
Та із незаплямованим сумлінням
І з серцем, що ридати вміє сміючись.
Яка приємна біль, котра доводить,
Що я іще жива, що є ще в мене шанс
Всміхнутись і, хоч може й не виходить,
Та заспівати не останній свій романс.
Хай невпопад, та від душі писати
Про почуття, якими марю наяву
І ще на цілий Всесвіт прокричати,
Що плачу я й сміюсь тому, що Я ЖИВУ!
13