В своїх декоративних
розписах, фарфорових витворах, живописних полотнах розвивала унікальний
орнаментальний стиль – петриківський стиль, створений не одним
поколінням народних майстрів рідного їй старовинного села Петриківка, що
на Дніпропетровщині. Цей стиль є відлунням українського бароко. Марфа
Ксенофонтівна, яка давно жила й працювала в Києві, була одним із
справжніх титанів петриківської школи декоративного розпису. Багато робіт є авторськими ілюстраціями до творів українських поетів,
навіть із підписаними знизу цитатами. Кумедні хлопці та дівчата в
барвистих українських вишиванках, плідні дерева та луги, бистрі сині
ріки ніби отримують нове життя, переодягаючись у декоративність
написання, оживають у кожному мазку пухнастим пензликом!
Неможливо передати словами розмаїття усіх сюжетів побутового життя,
кожна картина – окремий світ чи то 18, чи то 20 століття. Марфа
Ксенофонтівна зображувала той світ, який її оточував: міфи та легенди
українського народу, героїчне минуле, козаччину, кріпацьке життя,
відчерпнуте із творчості великого Кобзаря, війну та повоєнні роки, види
рідного Києва, спогади про своє дитинство та юність. Пішохідний міст,
Лавра, ботанічний сад овіяні містикою української символіки,
перевтілені у яскравих постатях маленьких героїв великого мистецтва…
Марфа Тимченко — нове явище у мистецтві народного живопису. З одного
боку, майстриня сповідувала традиції народного орнаментального
мистецтва, з другого — середовище професійних художників, в якому жила і
працювала, сприяли народженню унікального явища в її творчості.
Дівчата на лузі гребли, а хлопці копиці клали, та й на сонце поглядали.. (Шевченко). 2004
Київський пішохідний міст. Я та ІС з онуками. 2003
Мені тринадцятий минало.. (Шевченко). 1999
Прийми Боже мою душу.. 2002
Веселі Сорочинці. 1996
Аж гульк - зима впала. Свище полем завірюха, іде Катерина .. (Шевченко). 1998
Бабуся залишилась одна. 2002
Батьки сидять журяться, а Катерина просить прощення 2002
Їхали козаки із Дону додому..
Ми з мамою перемо. 2001
Сватання на Гончарівці 2001
Вороги спалили рідну хату. 2002
Я на току 1993
Я з мамою на ярмарку. 1996 - 1997
Я заблукала. 1997
Засвіт встали козаченьки. 2003
Текст -http://dolesko.com/spip.php?article143
Більше робот майстрині можно побачити наприклад тут- http://photo.i.ua/user/2113211/141323/
А ось як про її творчість написав
olex.veresen
Світложари Марфи Тимченко
О, колись було!...... О, іноді буває і зараз...
Хтось там одинокий, хтось там глибокий кидає зернини. З них постають незнанії днини...
Днини, коли на зламі сонця, на кордоні вечора раптом розламується стіна,
клітка розчахується і, о диво, небо – воно всюди. Веселка – пір’я
горішнього Птаха. Звіра казки, духа свята, щастя живої душі...
І лине у світ таїнство злуки двох Сяйв: зовнішнього (“реальний” мир) і
внутрішнього (Око Серця). І бачимо не світлину, точну, хай гарну і
барвисту, чи контрастну та огнисту. А зримо вже нетутешнє.
Це – як перше чисте кохання.
Як легка безтурботність дитини.
Це не просто світ – безмежний океан барвистої радості. Борода рідно-затишного Дідуся-Бога.
О, так приходить Сварог.
Ікони його світла – картини Марфи Тимченко – української святої.
Ви дивуєтесь?
Даремне – хто несе Світло – той і є святий...
Її роботи – таємна хвітрка у Країну, яку розбризкано світанковим Сонцем у веселкових грайликах роси.
Замкнись незнано в кімнаті своїй. Хай синя нічка вскриє волоссям коханий
день. Омийся в озері супокою, зітри чином і вдар в землю злими духами
дорослості...
Обережно, як велику коштовність, візьми Книгу. Затамуй подих, аби не
злякати огнисто-веселих духів. Чисто і прозоро одчини браму: тебе
вдарить у душу через вікна очей нетутешнє, невечорове Світло. Пий,
вливайся, пірнай і літай.
Можливо легкий і чистий коник сну віднесе тебе у Чисті Краї. В Межу Сварожу – у вічне, усміхнене дитинство...
А коли ти прокинешся, сон не піде, він буде дзюрчати ту невелику вічність в безмежній хвилині дня.
Коментарі
Гість: Стази
119.04.15, 11:52
какая жизнь, какое богатство!
ЛанаМ
219.04.15, 17:07Відповідь на 1 від Гість: Стази
очень люблю украинских художников поддерживающих традиции. Стараюсь знакомить с ними побольше людей
Гість: Стази
319.04.15, 17:15Відповідь на 2 від ЛанаМ
спасибо, огромное. думала сегодня над судьбой росписей "казки"... это же надо было, чтоб сложилось так - не нашлось человека у новых хозяев, способного их оценить
ЛанаМ
419.04.15, 17:22Відповідь на 3 від Гість: Стази
это и огорчает...теряется столько настоящего
Paisley
519.04.15, 21:59
Впечатляющее, цепляющее душу зрелище!
Не просто картины, а целые рассказы. Можно на них медитировать
Hrab
620.04.15, 10:03
ЛанаМ
720.04.15, 11:03Відповідь на 5 від Paisley
Меня поражает народное творчество. Его называют примитивным, но в этом столько души, что простым не назовешь. Древние языческие образы перемешиваются с легендами и сказками более поздних лет, сакральные обереги вдруг преобразуются в удивительные орнаменты...и это все о народной живописи. Мастеров которой на Украине так не ценят.....
ЛанаМ
820.04.15, 11:03Відповідь на 6 від Hrab
Спасибо, я не могу не писать о наших родных мастерах, об их трудной судьбе и чистой душе
K-ATRIN
920.04.15, 15:09
"хто несе Світло – той і є святий"
candy-candy*
1020.04.15, 16:24
Чудові витвори