Моєму другу, що пішов...

Можливо впадеш зі скали не ти,

Дев’ятий поверх, вільне замикання,

Жорстокі очі, руки-літаки,

Остання мить життя, твого кохання.

Листи прощання, на долонях піт,

Нікому непотрібні сині сльози.

Все так абсурдно, але той політ

Накличе небом заспані морози.

Світ зрозуміє, тільки після нас,

Коли зітліє свічка над водою,

Коли розвіє вітер сірий прах,

Щоб Вир життя зустрівся із Тобою…

Останні статті

131.10.10, 12:17

Дуже сумно... і сильно талановито!!!

231.10.10, 20:15

Гість: errorrr

331.10.10, 21:49

431.10.10, 22:22

531.10.10, 23:19

жахливо сумнний вірш хай ні з ким такого не трапиться

61.11.10, 08:15

71.11.10, 18:55

дуже талановито написано....... шкода...адже життя не повторюється...

81.11.10, 18:59

Очень грустно У нас в доме на прошлой недели из 8го этажа насмерть разбился парень - поссорился с девушкой вот хотел доказать ей свою любовь

92.11.10, 12:01

красиво

Гість: Jaguar_65

104.11.10, 10:44

Сожалею..