Скалічений світ

Похмурі дні...Сумні мелодії

Мінорний настрій навівають.

Нема в природі вже гармонії

І щирі усмішки з облич зникають.

Світ захлинається ненАвистю

У морі злості і розбрату.

Багато фальші й мало радості,

Війною брат іде на брата.

Світ над безоднею схиляється,

Бездушним ідолам вклоняючись.

Сам над собою світ знущається,

Зв”язок із Світлом розриваючи.

Гордині вірусом затруєний

Заручник дикої агресії.

У свою жадібність занурений,

Законом Всесвіту приречений...

Світ хворий на нестачу розуму,

На егоїзм і тупість мислення.

Над прірвою,мов заворожений,

Стоїть у самовозвеличенні.

Отямся,світе душ скалічених!

Багнюку змий з очей затьмарених,

Викинь облуду з вуст засмічених

І не замінюй Істини примарами!

Не чує світ...Він заблукав у темряві,

Власною волею обравши згубний шлях.

Не бачить світла...На землі панують демони

І плачуть ангели над людствоми в небесах.