[Приєднана картинка] Губляться зорі в блакитних очах… Як тоді… Як колись… Як уперше… Посмішка сонця на твОїх вустах – То до мрії розквітлої стежка. Пісня любові у серці звучить, Долею пишуться ноти. Полум’ям чистим кохання горить, Долаючи сум і незгоди. Розчиняться зорі в хмільних вечорах, Та погляд твій нОві засвітить. Бо щастя іскринки в блакитних очах Закохують в себе щомиті.

[Приєднана картинка]Стучится ЛЕТО к нам, акаций гроздья... Вдыхаем сладкий аромат, а вот и гостья! В венке из синих незабудок и ромашек, Но только грустно на Душе и как-то тяжко... Не отпускаю я ВЕСНУ, свою подругу... НЕДОЛЮБИЛА, недождала Родного друга. Не отдала еще ЕМУ хмельную ласку, Не подарила , не прочла МИГ , словно СКАЗКУ...

[Приєднана картинка] Із підземельного ядра, Походить вир життя і смерті. Ридає матінка Земля, Від мороку та горя в серці. Вбивають діти ніжне тіло, Своєї мами рвуть волосся. Триматися немає сили, Й кричати з небом в стоголосся. Ніхто не хоче рятувати Планету-матір від отрути Їй залишається...

Читати далі...

Чому наш біль ніхто не розуміє й ніхто сказати не посміє: "Я згоден...Так,давай разом любити,мріяти,літати! У смутку радити,допомагати і кожну частку відчувати- биттям сердець щоденно співпадати... І цілуватись кожен день і ніч..." Лишається на це надія і старання, що все-таки повернеться загублене кохання.

[Приєднана картинка]Принишкло ліс мов на сторожі снівЛеліяв тишу, мріяв й хмурив брови,А вітер в павутиння сонце плівЧарівним птахом далей вечорових. Ледь чутно небо дихало слізьмиІ сутінками в ноги опускалось.Тремтіло літо змоклими крильми,А я… в плаксиве літо закохалась…

[Приєднана картинка] Сама не знаю, чому сумую, Сама не знаю, як зупинитись, Мости надії щодня будую... Щоб ти побачив, відчув, повірив. Буття безбарвне без крил і болі, Без моря, сонця, піску, повітря, Для мене щастя - політ без ролі, У світі вічності, виру, світла. Меланхолійно...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Твої кайдани на моїй душі, Червоні барва блиском б'ють у вічі, І небеса всміхаються весні, Благаючи любов земну звільнити. Співає ніжний дощ на твоїх скронях, В очах божественне бажання зупинитись. Нам хочеться залишитися знову.Й не повертатись, просто жити...жити... Проте, мов...

Читати далі...

[Приєднана картинка] То, что маска безразличия скрывает, Не припрячет сердце и глаза. Иногда судьба бездушною бывает, Запоздавшей может быть слеза. Говорят, что тени в полдень исчезают, Но, увы, не пропадают навсегда… Как нежданный призрак, возникают Сквозь пространство, мысли и года. С губ срываются потоки слов без смысла, Только вспять не повернётся времени река. Лишь смывает без следа теченьем быстрым Миражей былых крутые берега. Лёд не превратится больше...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Слова як дим, я їх давно не чую, І ти шепчи, і ти гукай, кричи, Та все одно лиш серцем я малюю Розмови всі, тож краще помовчи! Любов – міраж. Принаймні, що з твоїми Очима снів і попелом чекань, – Я вже не раз труїлася такими Химерами осліплених бажань… Надії – гра. А я не хочу грати! Бо правил гри не вивчу, ну хоч плач! Така як є. І що тобі сказати? – Мене уже не виправиш… Пробач… Думки всі геть – я крила розправляю! Сльоза, біжи, бо мить – і я ...

Читати далі...

Михалков издал обМанифест Издатель «Манифеста просвещённого консерватизма» Никита Михалков: «русским может быть только тот, у кого чего-нибудь нет, но не так нет, чтобы обязательно было, а нет – и хрен с ним». Михалков издал обМанифест Как проверочный на вшивость тест, Чтоб проверить, как всегда ведётся, Кто из лохов снова поведётся На консервативно свежий бред, В коем мух побольше, чем котлет, И в густом смешеньи налицо Божий дар и тухлое яйцо. Кто...

Читати далі...