СИНДРОМ ВІДКЛАДЕНОГО ЖИТТЯ
"Нещодавно перечитала роман Наріне Абгарян «З неба впали три яблука ».
До глибини душі вразила історія чоловіка, який купив на ринку туфлі.
Він хотів тут же перевзутися, але дружина стала в позу:« Мовляв, не дури.
Надінеш на недільну службу ».
Старий моторошно образився, а дружина з жаром доводила, що є повсякденний одяг, а є ошатна.
Люди похилого віку повернулися додому і, поки розігрівався наваристий хаш, він приліг відпочити і тут же помер.
Вона його поховала, але в труну черевики не дала. Ще чого? Вони ж зовсім нові.
Тільки небіжчик «став приходити» щоночі і докоряти в жадібності.
Довелося чекати смерті чергової довгожительки, щоб взути її у туфлі сорок п'ятого розміру.
Один знайомий з гіркотою розповідав, як свого часу образився на бабусю.
Він, семирічний, приїхав до неї погостювати на весняні канікули і попросив відкрити яблучне варення.
Та ні в яку.
Адже приберегла його для яблучного штруделя до Трійці.
Хлопчик спершу вмовляв, а потім розплакався і по рейках пішов додому, благо, що жив в сусідньому селі.
Бабуся
не дожила до Трійці два тижні, а банку варення під шумок вкрав хтось із
сусідів, прихопивши ще й вудки, і бочку для засолювання огірків.
У троюрідної тітки в комоді лежить класна картата спідниця, припасена на смерть.
- Вона вам подобається?
- Дуже. - Так носіть.
- Настане час.
З
властивим мені запалом намагаюся довести, що неможливо отримати
задоволення від спідниці, слідуючи в ній на кладовище, а ось
причепуритися за хлібом - саме те. Вона розуміюче посміхається і каже,
що я ще не нюхала життя.
Мої батьки вже кілька років відмовляються їхати в санаторій.
Хворіють, п'ють літрами нурофен, але пройти курс лікування і прийняти радонові ванни - ні в яку.
Папа мотивує це тим, що в країні йде війна і йому соромно займатися своїм здоров'ям, коли на сході гинуть люди.
Подруга
іноді згадує горезвісну банку шпротів. Мама дістала її з якоїсь мега
привабливою ціною і сховала на свято, не глянувши на термін придатності.
А коли час «X» настав,
і на тарілці вже лежав зарум'янений батон, змащений майонезом, скибочки
маринованого огірка і гілочки свіжого кропу, шпроти, виявилися
зіпсованими.
Синдром відкладеного життя дуже зручний.
У нього можна загорнутися, як у кокон і виправдати свої страхи і лінь.
Небажання діяти і приймати рішення.
Ось підростуть діти, настане літо, вечір п'ятниці, Пасха ...
Краще з понеділка, з першого вересня, після відпустки або коли закінчиться війна.
З самого ранку ми чекаємо вечора.
Увечері - новий ранок.
Ми залишаємо на потім ошатні скатертини, нарядні слова, думки і мрії.
Кращу роботу і кращий шматок.
Очікуємо слушної нагоди, відповідного моменту, першого місячного дня.
Відкладаємо молодість на старість, забуваючи, що життя - це те, що відбувається виключно зараз ".
Коментарі
Lukas-67
122.07.24, 14:08
one two three
222.07.24, 23:04
Саме так ... Це дуже перемежається з тим, що треба цінувати себе, любити себе. Шукати дрібниці кожного дня, яким можна буде порадіти. Намагатись триматися у наших реаліях.
nebosklon
323.07.24, 06:56
Я ще не нюхала життя
adamas
423.07.24, 08:27
це така ж крайнфість, як і алкоголіки чи наркомани, що відносять з дому останнє.
десь є й розумна середина.
Голубка
523.07.24, 14:10Відповідь на 1 від Lukas-67
Голубка
623.07.24, 14:11Відповідь на 2 від one two three
Так, але це дуже важко, коли навкруги один негатив - війна, смерті...
Голубка
723.07.24, 14:11Відповідь на 3 від nebosklon
Голубка
823.07.24, 14:12Відповідь на 4 від adamas
Так
riddle-woman
923.07.24, 15:53
Прекрасно, перекладаємо текст, а вичитати - зась. "Моторошно образився". Українською мовою "страшно обиделся" - це сильно образився або вже "страшенно образився", якщо вже так хочеться слова страх. "Немає сил терпіти ці пекельні борошна"
one two three
1023.07.24, 22:35Відповідь на 6 від Голубка
Так... Паніка, дипресія і відчай у українців зараз переважають..