В Японії всі діти сплять з батьками!

Звичайно, наша радість була недовгою. Після 3 років дівчинка змужніла і спати з нею стало нестерпно. Всі спроби переселити її в дитячу були марні. Єдине, що нам вдалося, це навчити її засинати самостійно. Але вона до сих пір прокидається серед ночі і приходить до нас зі своєї кімнати. Ми її не проганяємо і ось чому.

Одного разу мені в руки потрапила книга багатодітної мами Христини Гросс-Ло «Батьки без кордонів. Секрети виховання з усього світу». Навіть не дочитавши до кінця, я зрозуміла, що все роблю правильно.

Діти не виховуються за єдиним алгоритмом. Їх треба відчувати і давати їм все необхідне – любов, захист і підтримку. В Японії, наприклад, ніхто не переймається питанням, як відучити дитину від спільного сну. Там такої проблеми немає, діти сплять разом з батьками!

Японські батьки і діти по-іншому ставляться до сну. Дитина спить там, де їй хочеться. Ось як описує дитячий сон Христина Гросс-Ло:

«Ніхто з моїх японських знайомих не влаштовував окрему дитячу, навіть якщо така можливість у них була. Ліжечка використовували для денного сну, але не для нічного. Японським матерям просто не приходить в голову, що дитині потрібно власний простір. Навпаки, вони не хочуть надовго залишати малюків одних.

«В Японії вірять, що завдяки спільному сну діти краще відчувають свою приналежність до суспільства. Малюки, чиї потреби передбачали батьки, які спали поруч, перетворюються в чуйних і сприйнятливих людей. Японці не вважають прихильність малюка до матері нездоровою залежністю. Навпаки, в ній бачать основу для розвитку важливих навичок, які допоможуть дитині досягти успіху в дорослому житті».

Професори психології Каліфорнійського університету в Ірвайні Мерет Келлер і Венді Голдберг провели соціологічне опитування серед школярів та їхніх батьків. Результати здивували всіх. Дійсно, діти, які спали окремо і вміли засинати самі, швидше опановували деякі побутові навички.

Не знаю, як думаєте ви, а я впевнена, що діти повинні спати окремо від батьків.