Чому нашим Попелюшкам не потрібні принци та що спільного між майстром Йодою та Україною? Про це пише life.pravda.com.ua .
У казках усього світу є конфлікт між
мачухою і сиріткою, проте українські казки, що базуються на цьому
сюжеті, докорінно відрізняються від інших.
Згадайте: у західноєвропейських казках
конфлікт завжди розгортається між красунею-мачухою і красунею-сиріткою,
про це розповідають і “Попелюшка”, і “Білосніжка”. Врода – головна риса
героїнь, герой – багатий чоловік – мав вподобати гарне личко та струнку
талію.
На Заході бути “на світі всіх милішою та
гарнішою” – це питання виживання, адже жінки не мали права наслідування
чи права власності, а отже, без прекрасного принца героїня, що прагнула
жити довго та щасливо, ніяк не могла обійтись.
В Україні інакше: за звичаєвим правом у
нас була материзна – тобто спадщина передавалася за материнською лінією і
йшла тільки за жіночою лінією: ніхто з чоловіків не міг на неї
претендувати.
Ця традиція брала початок із прадавніх часів і тривала до козацької доби.
Відповідь знову дадуть казки – головною чеснотою дівчини вважалася працьовитість.
Головною чеснотою українок в казках
вважалася працьовитість. Ілюстрації Валентини Мельниченко до книжки
“Кривенька качечка” (Видавництво “Веселка”, 1981 р.)
Вміння обробляти землю та вести побут,
створювати домашній затишок – от що було запорукою вдалого шлюбу в тому
числі й для казкових героїнь. Саме завдяки цьому українська Попелюшка –
Дідова дочка – завжди вигравала у злої мачухи та її ледачої дочки.
Ілля Муромець – наш
Найдавнішим жанром героїчного епосу українського народу були билини.
На користь їхнього українського походження говорить, по-перше, час виникнення – в період становлення Київської Русі.
По-друге, місця, де в билинах відбуваються події, – це Київ, Чернігів, тощо.
Так, в билині богатир Ілля Муромець
доїжджає з дому до Києва всього лиш “від заутрені до обідні”. І не
дивно, адже його дім зовсім поруч – це містечко Муромськ, що на
Чернігівщині (за іншими переказами – однойменний острівець неподалік від
Києва).
А інший богатир, Кирило Кожум’яка, від початку мешкав у Києві.
Кирило Кожум’яка був киянином. Ілюстрація Владислава Ерко
Як же сталося, що цих супергероїв ми
переважно знаємо в контексті російських казок? Річ у тім, що в
українців, попри розвинену усну народну творчість, не було традиції
записувати тексти казок та легенд. Історії передавались з уст в уста –
таким чином дійшли вони згодом і до північних сусідів, які охоче їх
привласнили і перекроїли на власний лад.
І Кощій Безсмертний – також
В українській казці про Івана Вітра головним антигероєм є страшний змій Козьолок, подолати якого у двобої нікому не вдавалося.
Зазнавши поразки, Іван Вітер вирішує
діяти хитрістю: за допомогою жінки змія вивідує, де ж зберігається сила
Козьолка. І виявляється, що вона – у чистому полі, де під великим
каменем сховано скриню.
Все, що ви хотіли знати про українські казки. Для збільшення натисніть на зображення
У скрині – заєць, у зайці – качка, у качці – яйце, розбивши яке, Іван і долає змія. Знайомий сценарій? Звісно.
Проте, на користь його
українського походження говорить той факт, що, за думкою дослідників,
сюжет казки про Івана Вітра, яка у своєму сучасному вигляді має багато
тематичних нашарувань різних епох, вперше виникла ще за часів архаїки, а
отже, Козьолок значно старший за російського Кощія Безсмертного.
7 героїв, які є лише в українських казках
Сюжети казок в усьому світі часто мають
спільні мотиви та схожих героїв. Проте, є персонажі, котрі зустрічаються
тільки в українських казках.
Це Дівка-семилітка –
дитина, яка, маючи всього лише 7 років, рятує батька від розорення, одну
за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана.
Пан Коцький – старий
кіт, якого господар вивів у ліс помирати, але замість того хитрий кіт
непогано влаштувався, обдуривши всіх лісових звірів, та ще й узявши
лисичку за дружину.
Пан Коцький – герой, який є лише в українських казках. Ілюстрації Валентини Мельниченко до книжки видавництва “Веселка”
Є в нас і ексклюзивні персонажі-страхіття: Залізноноса Баба , матір чорта, страшна відьма із залізним носом – настільки великим, що аж до підлоги дістає, а також Кобиляча Голова – вона має здатність літати і може нагородити за працьовитість величезним скарбом або ж – з’їсти за лінощі.
Також автентичні українські герої – Івасик-Телесик ,
хлопчик, що втік від змія на крилах лебедя, та Котигорошко, який
розібрався зі змієм по-своєму – одним ударом величезної булави.
“Котигорошко” з розкішними ілюстраціями Івана Сулими в безкоштовній електронній книжці для iPad
А ще цікавий персонаж – Видимо-Невидимо : невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловіку провчити жорстокого пана.
Казки-мандрівники
Деякі українські казки переїхали до інших країн.
Так, наприклад, Котигорошко “перебрався”
до сусідньої Білорусі, а казка “Про Вужа-Царевича та вірну жону” відома
в Литві як “Егле – королева вужів”.
Українська казка “Про Івана Багатого” – це те саме, що й французька казка “Кіт у чоботях”.
Але є приклади набагато ширшого
“покриття”: так, українська “Кривенька качечка” відома в Японії під
назвою “Журавка”, “Про багатого і бідного брата” – у В’єтнамі як
“Карамблола”, а казка “Чому море солоне” з такою самою назвою і сюжетом
існує на Філіппінах.
Вітчизняний “майстер Йода”
Українські казки дивовижним чином переплітаються не лише з казками інших народів світу, але й з поп-культурою.
Ось, наприклад Ох – персонаж з однойменної казки: маленький, зелений, дуже розумний, наділений чарівною силою.
Український Ох дуже схожий на майстра Йоду. Ілюстрація Євгенії Чистотіної
До того ж – учитель, що бере собі в
науку хлопця, з котрого за допомогою дуже жорстких (або ж навіть
жорстоких) методів робить такого самого могутнього чарівника, як і він
сам.
Невідомо, чи, вигадуючи свого майстра Йоду, Джордж Лукас знав про українського Оха, але вийшло дуже схоже.
“Поганці” не на 100%
Що окремо вирізняє українські казки, так
це відсутність стовідсотково негативних персонажів. Дослідники
пояснюють цей факт прадавнім походженням більшості сюжетів казок, які
виникли ще задовго до приходу християнства з його однозначним поділом на
чорне й біле.
Так, наприклад, найпопулярніший злотворець Змій у
казках виявляє лицарське благородство: влаштовує частування герою, що
прийшов його побороти, завжди питає “будемо битися чи миритися?”,
передає супротивнику право першого удару тощо.
У давніх українських казках зло могло
бути з одного боку грізним, а з другого – помічним. Наприклад, русалки –
вони можуть залоскотати, якщо не відповісти на їхні загадки: тобто
карають за відсутність розуму.
Водяник може затягнути на дно того, хто купається під колесом млина, чого робити не можна.
Вирізняє українські казки
відсутність стовідсотково негативних персонажів. Навіть Водяник і
русалки мають добрі риси. Малюнок about-ukraine.com
Польовик насилає вічний
сон на тих, хто працює в полі ополудні, коли сонце найбільше пече.
Тобто казкові умовно злі герої слугують для регламентації поведінки.
Яскраво виражені негативні ознаки
з’являються в подібних персонажів лише з плином часу. Наприклад, в
українців побутував культ вовка: ще за архаїчних часів люди поклонялися
йому як тотемному божеству.
Вшановуючи його, чоловіки племені вдягали на себе шкіри (длаки) і намагалися уподібнитися вовчій зграї, вили на місяць.
Із приходом християнства язичницькі боги
та тотемні тварини були демонізовані, і таким чином вовкодлаки (люди у
вовчих шкурах, що поклонялися божеству та не коїли чогось лихого)
перетворилися на вовкулаків – однозначно негативних персонажів-убивць.
Українські “аватари”
Як відомо, слово “аватар” (або
“аватара”) означає втілення божества в різних подобах. В індуїзмі цей
термін найчастіше асоціюється з Вішну та його десятьма основними
аватарами, найпопулярніші з яких Крішна та Рама.
Аватари відображають різні риси та
прояви одного божества, і в українських казках теж є дуже схожі істоти.
Їх важко злічити: це такі персонажі, як Вернидуб, Вернигора, Той, що
їсть і ніколи не наїсться, Пийвода, Холод, тощо.
Два брати-богатирі – Вернигора і Вернидуб. Ілюстрації М.Єрмак до книжки “Козак Мамарига”
Усіх їх об’єднує спільна риса: вони,
фактично, здатні виконувати лише одну специфічну функцію, яка потрібна
головному герою, аби подолати якісь перешкоди.
Функції ці можуть бути які завгодно: від
здатності поглинути будь-яку кількість рідини (як у Пийводи) до вміння
грати на музичних інструментах так, що ніхто не може припинити танцювати
(Музика).
Але ці персонажі реалізують свої
надздібності не заради себе, а заради головного супергероя: тобто
фактично вони є його “руками й ногами” – аватарами.
Нестрашні страшні казки
У прадавні часи казки слугували іншим
задачам, ніж зараз: вони не стільки розважали, скільки пояснювали світ в
усіх його проявах – включаючи найтемніші та найсуворіші.
Саме тому в казках за буденними речами приховано багато символів, що мають сакральне значення.
Які герої найчастіше зустрічаються в українських казках. Для збільшення натисніть на зображення
Так, наприклад, звичайний ліс, в який
іде головний герой безлічі казок, – це насправді символ потойбічного
світу: адже саме у потойбіччі міфічні герої мають пройти свої ініціальні
випробування.
Рушник, котрий повсякчас з’являється в
різних казках, – це символ дороги, а ще смерті: адже саме на рушниках
опускали труну в могилу.
Навіть у звичайній хаті є потойбічні
“портали” – це вікна та комин: саме через них – і тільки через них, –
може потрапити в помешкання нечиста сила, адже двері для неї зачинені.
Змій і Мачуха: що спільного?
Світ казки – це світ нескінченних перетворень і трансформацій, які відображають зміни у суспільстві та людському мисленні.
Особливо це помітно в українських казках на прикладі трансформацій головного злотворця.
Найпершим з них, що з’явився ще в архаїчні часи, був Змій – у своїй хтонічній подобі.
Але з плином часу він набув
антропоморфних рис і, хоч так само називався Змієм, виглядав вже як
людина – це відбивало процес поступового відходу суспільства від
магічного мислення.
Героїко-чарівні казки стали менш
популярними за суспільно-побутові: змій став трансфортуватися у Мачуху.
Ілюстрації Катерини Штанко до казки “Івасик-телесик”
Із приходом християнства Змія з позицій
“поганця №1” поступово витіснив Чорт. А вже ближче до наших часів, коли
магічне мислення почало поступатися раціональному і героїко-чарівні
казки стали менш популярними за суспільно-побутові, найчастіше
згадуваним злотворцем стала зла Мачуха – персонаж, в якому вже не було
нічого чарівного, але який, фактично, виконував ту саму функцію, що й
давній Змій.
Коментарі
Анна-Марія
117.09.17, 20:59
а ще в жінках цінували розум - я дуже люблю казку Мудра дівчина
Хозяин- С
217.09.17, 21:02Відповідь на 1 від Анна-Марія
женщина без ума-только ихтиандр квартирного вопроса)
Голубка
317.09.17, 21:32Відповідь на 1 від Анна-Марія
так