Кохання, це - коли не питають, куди діваються гроші.

Запитання: Зустріла в інеті такий вислів :
Кохання, це - коли не питають, куди діваються гроші. 
Хотілось би мати можливість прислухатись до ваших думок з цього приводу.

Відповідь:Ми, люди, в залежності від нашої свідомості, можемо існувати в різних площинах реальності.

Вважаючи себе буденною соціальною істотою, ми усвідомлюємо тільки звичайний буденний світ та повністю замикаємося у ньому.

Усвідомлюючи себе духовною істотою, ми розширюємо своє існування також і на духовний вимір.

Тепер по суті питання: безліч
молодих людей впевнена, що для щастя їм не вистачає грошей, а для того,
щоб їх покохали - вони повинні бути багатими. Це ілюзія, адже:

КОХАННЯ ТА ГРОШІ НАЛЕЖАТЬ РІЗНИМ РЕАЛЬНОСТЯМ

Кохання, як прояв Любові, є часткою духовно реальності, а гроші -
соціальної. Поєднуючи кохання та гроші ми сповзаємо у небезпечну
ілюзію, за яку вимушені будемо розплачуватися.

Хочу навести цитату одного дописувачів:
:
"Відповідальність за відносини з оточуючою реальністю завжди є виключно персональною."

Саме тому кожен з нас знаходить свою персональну відповідь на запитання:

Хто ми є - Неосяжні Магічні Істоти, чи просто Споживачі?

Запитання: Дуже гарно- Неосяжні Магічні Істоти. Але що правдиво відображає людину - її власний
погляд на себе чи те що є справжньою сутністю людини? Бо навряд чи
людина бажатиме бути тільки Споживачем, людина прагне бачити себе
чимось більшим. Але чи стане людина чимось більшим, лише якщо буде
прагнути так виглядати? І взагалі що робить людину - її погляд на себе,
те як бачить себе людина чи те як вона насправді виглядає?

Буду вдячний за пояснення.

Відповідь: Для того, щоб відповісти на ваші запитання, давайте розкриємо наступні тези:

Ми, люди, в залежності від нашої свідомості, можемо існувати в різних площинах реальності.

Вважаючи себе буденною соціальною істотою, ми усвідомлюємо тільки звичайний буденний світ та повністю замикаємося у ньому.

Усвідомлюючи себе духовною істотою, ми розширюємо своє існування також і на духовний вимір.

Наша свідомість нагадує собою океанську товщу води: на поверхні -
легенькі хвилі, піна та бризки, а в глибині - спокійні підводні течії.

Нас з вами привчили перебувати на поверхні - у стані звичайної
буденної свідомості. Створили штучний поплавець та прив’язали нас до
нього. Саме завдяки поплавцю ми тримаємося на плаву та не можемо
пірнути в глибину. Ми настільки звикли жити на поверхні, що забули про
існування глибини.
Поверхнею є матеріальний вимір реальності, поплавцем - наш інтелект,
який з ранку до вечора розмовляє сам із собою, а глибиною – духовний
вимір реальності.

Всі ми прагнемо змінити своє життя та стати щасливими, хочемо
бачити себе чимось більшим, змінюємо погляд на себе, але все про що ми
думаємо та мріємо залишається тільки бризками та піною.
Ми не можемо реалізувати свої бажання саме тому, що нас привчили триматися на поверхні Реальності.

СПРИЙМАЮЧИ СВІТ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ІНТЕЛЕКТУ ТА УСВІДОМЛЮЮЧИ СЕБЕ БУДЕННИМИ
ІСТОТАМИ, МИ ЗДАТНІ СПРИЙМАТИ ЛИШ ПОВЕРХНЮ РЕАЛЬНОСТІ ТА ІСНУВАТИ У
БУДЕННОМУ СВІТІ.

Виникає запитання: якою мотузкою ми прив’язані до поплавця– інтелекту?

Роль мотузки тут виконує явище, назване психологами ідентифікацією, яке
показує, ким ми себе усвідомлюємо.

Доки ми усвідомлюємо себе Буденними
Людьми - ми залишаємося прив’язаними до інтелекту, усвідомивши себе
Духовними Істотами, ми звільняємося від нього та виходимо за його межі.

Вихід за межі інтелекту на психологічній мові можна назвати інтелектуальною трансценденцією. Слово трансценденція означає – вихід за межі.

Наступне питання: що означає – усвідомлювати?

Усвідомлювати не означає вважати себе кимось. Ми можемо фантазувати,
уявляючи себе будь-ким. Ми здатні навіть іноді вірити у свої фантазії,
але все це не має відношення до усвідомлення тому, що:

УСВІДОМЛЮВАТИ – ЦЕ БУТИ АБСОЛЮТНО ВПЕВНЕНИМ, ХТО МИ Є.

У книзі „Чапаєв і Пустота” Віктора Пєлєвіна є така історія про усвідомлення:

Чапаєв з Пєтькою сиділи у лазні та пили самогон.

Чапаєву був підпорядкований загін вояків, що складався з
революційно налаштованих ткачів. Ткачі перепилися та підняли бунт, вони
оточили баню, підпалили її та почали стріляти у вікна.
Опинившись у небезпеці, Чапаєв сказав:  Пєтя, тепер ти, або загинеш, або досягнеш усвідомлення.

Розбилася шибка, спалахнув вогонь, засвистіли кулі і тут Пєтька голосно та радісно розсміявся.

Зрозумів, - вигукнув він, - я все зрозумів!

Ці люди,...  вони думають...,  вони дійсно думають , що вони ткачі.


Так, - відповів Чапаєв, - але вони не просто думають, вони знають, що вони ткачі.

Виникає ще одне запитання: як досягнути свого усвідомлення?

Ми вже визначили, що усвідомлення не є інтелектуальним процесом. Навіть
навпаки, це щось таке, що виникає за межами інтелекту.
Тому розмови,
логічні пояснення, інтелектуальні ідеї тут безсилі.

Досягти
усвідомлення можна через взаємодію із своїм тілом, серцем, тонкими
центрами сприйняття.

Саме тоді, коли ви вперше відчуєте захоплюючу радість від відкриття свого Серця, ви нарешті усвідомите: ХТО ВИ Є НАСПРАВДІ.

З Повагою,...