Доля ягняти...

Тема замітки доволі богословська, краще навіть охарактеризувати її як християнська, але так як і на футболі, люди вважають, що вони на Біблії розуміються. Тому лише сподіваюся, що після прочитання ви дізнаєтеся щось нове, але не здивуюся, коли подивовані залишитеся Ви.

 А щоб довести Вам вищесказане, спитаю просто: де жив Ісус Христос останні три роки свого життя? Перше, що напрошується відповісти - ніде. Але наївно думати, що Він бомжував. І хто шукає, той знайде відповідь. Ісус жив у домі Симона в Капернаумі. Ще спитаю Вас, як одягався  Ісус, чи мав якийсь достаток? Відповісте - жив скоромно, в білому полотняному плащі ходив. І знову відповідь не зовсім правильна, бо побачили такий образ Його в кінострічках. Йому складали прихильники великі пожертви, достатні для того, щоб Юда міг зі скарбоні красти гроші. І помилково думати, що події його життя складалися випадково. Навпаки, Ісус самостійно виконував план Своєї жертви.

Почнемо з в'їзду в Єрусалим. Про все було домовлено. Ісус сам домовляється про осла, на якому їде до міста, в якому його засудять на смерть. І не думаймо, що книжники та фарисеї хотіли смерті простого прововідника. Скажемо більше, Ісус сам спровокував їх на це, бо перше, що Він зробив, прийшовши до храму, було перевертання столів із крамом у притворі. Тим самим Ісус позбавляє їх прибутків, тому фарисеї і книжники шукають спільника серед апостолів, який би видав їм Ісуса. 

І вони його знаходять у Юді. Але Ісус не дає йому себе зрадити аж доти, поки не сповняться на Ньому всі пророцтва. В черверг посилає він двох апостолів готувати Пасху. І не випадково апостоли на вході до міста зустрічають чоловіка з глечиком (до слова, виключно жіноча справа у юдеїв - носити воду). Як би ми зараз висловилися - було все "схвачено". Ісус сам про все домовився, а від апостолів тримав у таємниці, щоб до того вечора ніхто не знав, де можна буде Ісуса схопити.

Тут є два моменти, які треба вияснити. В юдеїв зміна дня  проходить зі заходом сонця, і за вечерю сіли апостоли по нашому в четверг, але насправді вже почалася п'ятниця. І другий момент - Пасха для юдеїв. Для них - то символ визволення від неволі єгипетської, і святкується вона у суботу. Але починають відзначати її в п'ятниця за вечерею. Вона традиційно поділена на три етапи, розділених розпиттям чаші з вином. Спочатку їдять пісні страви, щоб нагадати як важко було в єгипетській неволі; потім кульмінація вечері - запечене ягня, що символізує ягня, кров'ю якого вимазували одвірки, щоб вберегтися від ангела смерті, що винищив первістків єгипетських. Ну а третя частина - то вже власне забава.

Нагадаю також, що Старий Завіт висічений на кам'яних скрижалях і даний Мойсеєві, але юдеї знали, що Новий Завіт буде викарбуваний у серці кожного кров'ю нового Агнця. Вечеря апостолів проходила за описаним вище сценарієм, але традиційного ягняти не подали. Він звелів їсти Його тіло та пити Його Кров на Його спомин, а Сам повис на дереві хреста опівдні, коли ягня жертовне завели до храму; о третій годині Він помер, Жертва у Храмі скінчилася.

От тепер ми дійшли до таїнства Євхаристії, що в перекладі з грецької означає "подяка". Причастя - це є основний акт нашої віри, яким ми звіщаємо смерть Ісуса Христа. Ап. Павло не даремно казав: "Христос - наша Пасха", Він своєю жертвою звільнив нас від рабства гріха і подарував нам життя вічне дітей Божих. Мало того, хто не їстиме Його Тіла і не питимеме Його крові - не матиме життя в собі. І попивають такі пивко в неділю, відповідаючи на питання: "А чого  не  йдеш до церкви?" таким чином "А що мені з того буде?" Та відповідь проста: "Нічого тобі з того не буде." На Службу йдеться в першу чергу, щоб подякувати. Не бійтеся, що недостойні, не бігайте по вісім раз до сповіді.

П.С. І ще, не вважайте, що Причастя, то якась пігулка, небесні ліки. То не то...

Мушу ставити три крапки, бо крапку ставити напрроти Вічності рука не підніммається. На заключення хочу сказати, що це лише уривок з реколекційної науки о. Корнилія Яремака, ЧСВВ, викладений мною своїми словами і так, як він зафіксований моєю немічною пам'яттю. Складаю йому подяку за ту працю, яку він провадить.