* * *
- 23.08.12, 00:16
***Так часом тяжко, що мені здається,що серце в грудях вже не б`ється.Що залишилась по менілиш тінь від мене на стіні.І ця печаль, прискіплива, як слідчий.І ця строфа, оголена, як відчай.І дикий хміль, примерзлий до воріт.І на криниці необбитий лід.Ліна Костенко***Так тяжко мне, что кажется порой,что сердце стало, поросло корой.Что я отсель сошла на нет,лишь тень осталась на стене.И эта грусть — как следователь строгий.И стих нагой, отчаянно убогий.И к ворота`м примёрзший дикий хмель.И на...