Я НЕ БЛАГАТИМУ НА ВБИВЦЮ КАРИ...
Вставай. Ходімо, синку мій, до дому
...До тебе йшла. А вслід собака вив...
Віддай мені, віддай свій біль і втому.
Я витримаю все, лиш ти би, рідний, жив.

Ти не дивися страшно так у хмари,
У синім погляді відбився чорний світ.
Я не благатиму на вбивцю кари,
Бо доста вже землі Вкраїнській бід.

Пробач, синочку, любий мій, Іванку,
Щось мої мислі не туди, де слід.
Я фото гладила твоє до ранку,
...А потім вість страшну приніс сусід.

Йому не вірю.Ти ж сказав - повернусь,
Ще дід учив триматись за слова.
Ну, як же так. Сказав - повернусь,
А сам лежиш у ранах голова.

Коли ти виріс? Вчора ще не було
В твоїм волоссі й нитки сивини
А, знаєш, сину, моє серце чуло,
Як ти поранений просив води.

Святої трошки принесла з Йордану,
Тряслися руки, хлюпалась вона.
Ти пий, синочку, рідний мій, Іване,
Вона врятує.То ж свята вода.

Вставай. Ходімо, сину мій, до дому,
Я знову хустку в ружі одягну...
Забудемо про біль і втому,
Благаю, не лишай мене одну.
Оксана Максимишин-Корабель
21 лютого 2014р.

[20/02/2014 22:35:32] Irina: Люди, прочитайте цей вірш. Його написав хлопчик, якому лишень 13 років. Як глибоко та дитина усвідомлює ситуацію в яку потрапив українській народ на рідній землі. БРАВО!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Мирослав Вересюк, 13 років

Гадаєш ти мене образив, коли бандерівцем назвав? 
Скажу тобі на це одразу – 
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду! 
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу, ......
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край, 
Цю чарівну, магічну мову, 
Дарований Всевишнім рай, 
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів, 
Шалені ночі солов’їні, 
Коли бракує навіть слів, 
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш. 
Не я до тебе! 
Ти прийшов, На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха, 
Моє терпіння не безмежне. 
Нехай святиться у віках 
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!