Літо ... Сонце посміхається з висоти, відбивається в численних віконцях, калюжах на дорогах, в краплях роси. Світ ніби розцвів, вибухнув мільйоном кольорів та відтінків, наповнився сотнями запахів. І навіть ранкова прохолода приємна і зовсім не заважає насолоджуватися чудовим днем. У такі дні хочеться бігати по смарагдовим галявинам, ловити метеликів, пускати в плавання по калюжах паперові кораблики...
Літо цього року було
теплим, але я в той день працювала...
Навіяло Віскаріоном... (розповідь моєї бабусі з моїх дитячих спогадів)
Моїй бабусі було 10-11 років, як розпочалася війна... Її тата, мого прадіда
вбило в 42, на переправі, старшого брата забрали у концтабори, середній пішов у
підпільникі, їх залишилось шестеро, 4дитини, моя прабабця та її сверкуха...
Звісно шо німці зайшли у село та осіли там, весь люд хоронився в погрібах, їсти
хотілось нестерпно, а не було нічого.. Одного разу бабуля вибралась на землю та
вирішила шось роздобути поїсти.... На щастя і долю бабця моєї бабулі залишилась
у хаті на печі, німці її не чіпали, бо стара була та немічна.. Пробравшись до
хати до баби бабуля розказала свій план... Десь у схованках знайшла висівок,
борошна з жителями, заколотила водою та вирішила зпекти моторжаників..
Розпалила вогонь та тіко перший на сковорідку положила та перевернула, як
забігли троє німців з автоматами.. Як схватили вони мою бабулю та ті
моторжаники, як почали волати -Партизанен, партізанен!!!, клацати затворами
автоматів, ще б мить і вона розпрощалась з життям.. Але як гриб з-під землі, як
стріла випущена з лука, раптово, з нікуди, вирісла перед ними старезна, худюща
бабця (яким чином вона зліла тоді з печі, загадка, бо тіко допомагити їй було
треба)... І як почала волати на тих німчюр, шо вони поопускали автомати і
остовпіли на мить.. Скориставшись такою нагодою бабуля чкурнула у погріб до
своїх не забув того моторжаника... Цілий день сиділа перелякана у кутку але
казала мені, бачила б ти очі моїх сестер як я принесла той хлібець...
Прадіда я свого ниіколи не бачила та не чула, але бабуля казала шо я його
копія, нє не так, і статка і хватка в тебе його....
Старший її брат загинув у німецьких таборах, середній зник безвісті...
Тож за Перемогу, за наших рідних та близьких!!!!
Слава Україні!!!
Все, кто любит маленьких пушистых зверьков, нуждаются в защите сильного мужчины, нежности, ласке и заботе, так как сами чувствуют себя маленькими и беззащитными. Поэтому дети так часто просят купить хомяка, им хочется быть большими, сильными, заботливыми друзьями для крошечных животных. Если человек не выносит глупости других людей, то он вряд ли растрогается при виде хомячка или морской свинки.
Попугаи
Экзотические яркие птицы по душе романтикам, меланхоличным, чувствительным, ранимым особам, скучающим в тишине и одиночестве. Попугай напоминает о тропических островах, сказочных пиратах и компенсирует недостаток путешествий в обычной жизни. Птиц не терпят раздражительные, вспыльчивые, трудоголики, перегруженные работой, сибариты: громко щебечущие и пронзительно кричащие попугаи нарушают их комфорт, сбивают с мысли и путают планы.
Любить крыс – значит заявить всему миру: я не зануда! У меня оригинальное мышление, и ваши стереотипы надо мной не властны! Фанат крыс сначала будет все изучать, трогая и проверяя, и только потом сделает собственные выводы. И его не волнует мнение других людей. Если ребенок принес домой крысу, значит, у него общительный, веселый, добросердечный характер. Крыс не любят консерваторы, застенчивые, робкие, осторожные люди, идущие в жизни только проторенными тропами.
Люблю вас зоопарк....